Справа № 352/148/24
Провадження № 2/352/235/24
10 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Гриньків Д.В.,
секретар судового засідання Радишевська З.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, Тисменицької районної державної нотаріальної контори про зняття арешту з нерухомого майна та визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями в порядку спадкування за законом,-
Короткий зміст позовних вимог
15.01.2024 року ОСОБА_2 звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з цивільним позовом до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, Тисменицької районної державної нотаріальної контори про зняття арешту з нерухомого майна та визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивовані тим, що мати позивача ОСОБА_3 померла та усе її майно заповіла своєму сину ОСОБА_4 , окрім належного їй житлового будинку, який вона заповіла у рівних долях своїм дітям: сину ОСОБА_5 та дочці ОСОБА_6 . Однак, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 померли. Позивач звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом та отримала відповідь нотаріуса, що будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_3 . Також у відповіді зазначається, що у відомостях Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містяться записи про арешт нерухомого майна, а саме вищевказаного будинковолодіння, власниками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а тому позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивач також неодноразово зверталась до нотаріуса з метою з'ясування підстав накладення відповідного обтяження, однак нотаріус таку інформацію надати не зміг. ОСОБА_2 вбачає порушення її право власності на майно як спадкоємця, оскільки має намір оформити свідоцтво про право на спадщину, проте через наявність арешту на спадкове майно позбавлена можливості це зробити. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд скасувати обтяження (арешт) на житловий будинок та визнати за нею право власності на останній.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
До суду надійшов відзив Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори відповідно до якого зазначено, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була заведена спадкова справа №85/2023 на підставі заяви про прийняття спадщини за законом від імені позивача. В подальшому, постановою нотаріуса № 1753/02-31 від 05.12.2023 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з причин вказаних у постанові. Окрім цього, щодо звернень ОСОБА_9 до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори з приводу надання інформації по арештам нерухомого майна, зареєстрованих Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою за № 7568702 від 15.07.2008 року та №8291840 від 12.12.2008 року представник відповідача зазначив, що вказана інформація міститься в відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який є архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та в Першій Івано-Франківській державній нотаріальній конторі відсутні будь-які документи, на підставі яких реєструвалися вказані арешти, у зв'язку із тим, що реєстратором цих арештів була Тисменицька РДНК. Також у відзиві зазначено, що державні нотаріальні контори були лише технічними реєстраторами, які приймали заяви про реєстрацію обтяжень нерухомого майна від судів та інших органів. Представник відповідача вказує на те, що нотаріуси не є відповідачами у спорах, що виникають із цивільних правовідносин, що підтверджується правовими позиціями Пленуму верховного Суду України - постанови від 01.03.2013 року №3 та від 06.11.2009 року №9, постанова від 30.05.2018 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування». А також зазначили про те, що у справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець, який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від неї, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування(постанова Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №265/6868/16-ц).
Позивач в судове засідання не з'явилася, до суду надіслала клопотання, у якому просить розгляд справи здійснювати без її участі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив такі задовольнити.
Представник відповідача Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати без його участі.
Представник Тисменицької районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи через систему «Електронний суд».
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 22.01.2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 19.02.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 13.03.2024 року постановлено підготовче провадження закрити та призначити справу до судового розгляду.
ІV. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.11.2002 року Чукалівською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).
В матеріалах справи міститься копія заповіту від 05.03.1998 року, згідно якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, згідно якого усе своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_4 , 1960 року народження, окрім новозбудованого житлового будинку, який належить їй, заповіла в рівних долях своїм дітям: сину ОСОБА_5 та дочці ОСОБА_6 (а.с.12).
Згідно копії свідоцтва про право власності на жилий будинок Радчанської сільської ради народних депутатів від 15.06.1990 року, жилий будинок з приналежними будинками та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 (а.с.33).
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 11.11.2002 року Чукалівською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області підтверджено, що ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 24.11.2004 року, що видане Чукалівською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданого 04.05.2006 року Чукалівською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.15).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого повторно 19.05.2023 року відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.16).
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 підтверджується, що батьками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 були ОСОБА_12 та ОСОБА_3 (а.с.18).
У довідці, яка видана виконкомом Чукалівської сільської ради зазначено, що ОСОБА_2 , 1958 року народження дійсно похоронила мати ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , братів - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 і ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (являвся інвалідом ІІ групи) за власні кошти (а.с.21).
Нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної конториАндрусяк К.Ф. 05.12.2023 року було винесено постанову №1753/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містяться записи про арешт нерухомого майна, зареєстровані Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою 15.07.2008 за №7568702 та 12.12.2008 за №8291840 на підставі ухвал Тисменицького районного суду від 10.07.2008 року справа №2-537/2008 та 08.12.2008 року у справі №2-1048/2008, де об'єктом обтяження вказано житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.11).
Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі ухвали Тисменицького районного суду від 10.07.2008 року справа №2-537/2008 зареєстровано обтяження від 15.07.2008 року №7568702 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником зазначено ОСОБА_7 . Вказана заборона була зареєстрована Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою як реєстратором вказаного реєстру (а.с.19).
У відповідності до витягу про реєстрацію Спадковому реєстрі №71481758 від 15.02.2023 року зареєстровано спадкову справу №85/2023 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20).
V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див.: висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі за №523/9076/16-ц від 17.04.2018 року пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
У постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 761/825/20 (провадження № 61-12951св21), від 02 листопада 2022 року у справі№ 758/14101/16-ц (провадження № 61-17550св21) зазначено, що відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладений арешт, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, провадження 14-431цс19).
Щодо позовної вимоги про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, суд зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду у справі за №265/6868/16-ц від 18.12.2019 у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
VІ. Висновки суду.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
У даній справі, предметом спору є вимога ОСОБА_2 про скасування обтяження (арешт) та визнання права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який належав її матері ОСОБА_3 , яка померла. При цьому позов пред'явлено до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори та Тисменицької районної державної нотаріальної контори, які не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на вказаний житловий будинок.
Суд звертає увагу на те, що нотаріус не може бути відповідачем у даній справі, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач також просить визнати за нею право власності на спадкове майно. Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов'язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Сам же нотаріус може залучатися як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Водночас клопотань про заміну первісних відповідачів належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляла.
Крім того, у відмові нотаріуса зазначено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містяться записи про арешт нерухомого майна - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Оскільки процесуальний закон правом визначення відповідача наділяє виключно позивача, суд позбавлений можливості з власної ініціативи здійснити заміну неналежного відповідача на належного чи залучити належного відповідача до участі у справі в якості співвідповідача, відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з пред'явленням вимог до неналежного відповідача.
З урахуванням викладеного, в задоволені позову слід відмовити.
VІІ. Судові витрати.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, ст. 15, 16 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», керуючись статтями 2, 3, 12 13 48, 51, 41, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Першої Івано- Франківської державної нотаріальної контори, Тисменицької районної державної нотаріальної контори про зняття арешту з нерухомого майна та визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями в порядку спадкування за законом - відмовити.
Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;
відповідачі: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, вул. Г.Мазепи, 28, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 02891701;
Тисменицька районна державна нотаріальна контора, вул. Галицька, 32, м. Тисмениця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77400, код ЄДРПОУ 02891670.
Рішення складене в повному обсязі 12.04.2024 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано -Франківської області Гриньків Д.В.