Справа № 344/21903/23
Провадження № 2/352/285/24
10 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючої - судді Хоминець М. М.
з участю секретаря Гундич Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Повх Ігор Дмитрович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину та додаткових витрат,
Представник позивача 21.11.2023 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на малолітню дитину в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, та стягнення додаткових витрат на дитину в розмірі 2010 грн.
Заявлений позов обґрунтовував тим, що у шлюбі сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із середини серпня 2023 р. сторони припинили шлюбні стосунки. Відповідач усунувся від виконання свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини, син повністю перебуває на утриманні матері. Просив стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач офіційно працює у ПЗВКП «Еліта», має сталий високий дохід, про що свідчать зареєстровані за ним об'єкти рухомого і нерухомого майна, інших дітей та непрацездатних утриманців не має, тому може сплачувати аліменти у заявленому розмірі. Крім того, позивачка понесла додаткові витрати на дитину, зокрема, в період із січня до червня 2023 р. оплатила харчування дитини в дошкільній групі закладу дошкільної освіти «Дзвіночок 10» на суму 3170 грн, а також оплатила 850 грн за послуги стоматології. Таким чином, позивачка понесла додаткові витрати на дитину в розмірі 4020 грн, з яких половину 2010 грн просив стягнути з відповідача.
Представник позивача - адвокат Повх І. Д. у судове засідання не з'явився, в поданому до суду клопотанні просив розглянути справу без участі сторони, позов підтримав і просив його задоволити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у поданому до суду відзиві повністю визнав позовну вимогу про стягнення аліментів на малолітнього сина, погодився сплачувати аліменти в заявленому розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу) щомісячно; вимогу про стягнення додаткових витрат уважає безпідставною, оскільки за змістом ст. 185 СК України додаткові витрати на дитину мають бути викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо); позивачка визначила як додаткові витрати оплату за харчування дитини в закладі дошкільної освіти, що є буденною щоденною справою, ці витрати не викликані особливими обставинами та підлягають погашенню, зокрема, за рахунок аліментів. Не заперечував щодо часткового задоволення позову, просив розглянути справу без його участі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.
Установлено, що у шлюбі сторін - позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 - народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач не надає належного матеріального утримання дитині, у зв'язку з чим порушуються її права на належне утримання з боку батька, який проживає окремо, на належний рівень життя, необхідний для її гармонійного всебічного розвитку.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.), ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності з вимогами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частина 1 ст. 183 СК України передбачає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При вирішенні спору суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України враховує такі обставини: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини сторін, зокрема те, що дитина здорова, перебуває на утриманні матері; 2) відповідач є молодим здоровим чоловіком, має офіційне працевлаштування, постійний і достатній дохід, розмір якого суду невідомий; 3) інших дітей та непрацездатних утриманців відповідач не має; 3-1) відсутність даних щодо наявності у відповідача рухомого і нерухомого майна, грошових коштів.
З урахуванням викладеного суд погоджується із заявленим позивачкою розміром аліментів, який відповідач визнав, та визначає до стягнення з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Щодо заявленої позивачкою вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, суд уважає, що вказана вимога до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того, щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати та свідчать про їх необхідність.
У рамках розгляду цієї справи суд установив, що позивачка визначила як додаткові витрати оплату за харчування дитини в закладі дошкільної освіти «Дзвіночок 10» та витрати на оплату стоматологічних послуг. При цьому сторона надала докази на підтвердження оплати за харчування лише на суму 2444 грн (а.с.13-16), не надала жодних доказів на підтвердження оплати стоматологічних послуг для дитини.
Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що витрати на харчування дитини в закладі дошкільної освіти є буденною щоденною справою, не викликані особливими обставинами та підлягають погашенню, зокрема, за рахунок аліментів.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивачка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, суд стягує звідповідача 1073,60 грн судового збору в дохід державного бюджету за задоволення першої вимоги про стягнення аліментів. Судовий збір у розмірі 1073,60 грн за другу майнову вимогу, у задоволенні якої суд відмовив, який не може бути стягнутий з відповідача, на користь якого суд ухвалив рішення в цій частині, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 3, 27 Конвеції ООН про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995),ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, ст. 180, 181, 182, 183, 185 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 141, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Повх Ігор Дмитрович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину та додаткових витрат задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнення аліментів розпочати з 21 листопада 2023 року і проводити до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
У позові про стягнення додаткових витрат на дитину відмовити.
Компенсувати судовий збір у розмірі 1073,60 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача: ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складене 12.04.2024.
Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ