Справа №351/2056/23
Номер провадження №2/351/110/24
01 квітня 2024 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Сегіна І.Р.,
за участі секретаря - Том'юк С.М.,
позивача- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовні вимоги мотивував тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 08.10.1977 р. Однак, сімейні стосунки не склалися і рішенням Снятинського районного суду від 12.04.2021р. шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. Житловий будинок по АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , вони почали будувати ще у 1988р., під час перебування у шлюбі, отже, він має право на частину даного будинку на підставі спільної сумісної власності подружжя. Однак, при розірванні шлюбу питання поділу майна подружжя не вирішувалось.
Він проживає за місцем свої реєстрації у будинку по АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , іншого житла у нього немає.
При цьому відповідачка ОСОБА_2 не надає йому документів, що підтверджують право власності на вищевказаний житловий будинок і земельну ділянку, не зважаючи на те, що він багато витратив фізичних та матеріальних зусиль і коштів на будівництво житлового будинку, доглядав за ним, обробляв земельну ділянку. Відповідачка 15.08.2023р. зняла його із реєстрація у вищевказаному житловому будинку. Вважає дії відповідачки незаконними.
Майно чоловіка і дружини є їхньою спільною сумісною власністю, тобто все, що придбано під час шлюбу, належить їм обом. За винятком того, що було подаровано або успадковано кожним з них.
Поділ майна подружжя може бути здійснений як у період шлюбу, так і після його розірвання на вимогу кожного із чоловіка й дружини, а також, у випадку заяви кредитором вимоги про поділ спільного майна подружжя для звернення стягнення на частку одного з них у спільному майні чоловіка і дружини.
Спільне майно може бути поділене між подружжям за згодою. За їхнім бажанням угода про поділ спільного майна може бути нотаріально посвідчено.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
З врахування уточнюючих позовних вимог, просив визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 86,0 кв.м. та земельну ділянку площею 2,1200 га, що розташовані по АДРЕСА_1 . Визначити за ним на праві власності 1/2 частину вказаного житлового будинку та частину земельної ділянки за вищевказаною адресою.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив позов задоволити, згідний на заочний розгляд справи. Пояснив, що зареєстрував шлюб із відповідачкою у жовтні 1977р. Спочатку проживали в м. Тернополі, потім, від 1984р. вони з сім'єю постійно проживали у с. Княже Коломийського району та працювали за вказаною адресою. З 1988р. вони з дружиною розпочали будівництво житлового будинку. Перед початком будови він у 1984р. продав житловий будинок в с. Сороки в Тернопільській області, який йому залишила у спадок бабуся. Будівництво нового житлового будинку було розпочато на території господарства тещі, яка проживала окремо від них. Однак вони з дружиною споруджували будинок самі, теща не брала участі у його будівництві. Закінчили будівництво орієнтовно в 1991-1992р.р.. В сільській раді було зареєстровано житловий будинок за окремим номером. Проживали там з дружиною і двома дітьми. Пізніше він поїхав на заробітки в Португалію і вони з дружиною добудували господарські споруди. Згодом їхні відносини погіршилися і вони у 2021р. розірвали шлюб. Зазначив, що будинок з дружиною вони будували разом і він доклав для цього багато сил та коштів. На даний час колишня дружина створює йому перешкоди в користуванні житловим будинком, зняла його з реєстрації в будинку, відключила йому електропостачання, говорить йому, що він квартирант. Однак, він все своїм рідним будував.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розглґд справи у її відсутності, проти позову заперечила. Вказала, що житловий будинок вона зареєструвала та він належить їй на праві власності.
Із показів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , який є сусідом позивача та відповідачки, слідує, що з 1980-х років позивач проживає в с. Княже Коломийського району та з того часу почав будівництво житлового будинку. Зазначив, що позивач є будівельником та доклав багато зусиль для будівництва будинку. Однак, будівництво проводилось разом із колишньою його дружиною. Закінчили будівництво будинку на початку 1990-х років. Господарські споруди позивач з відповідачкою теж будували разом, перебуваючи у шлюбі.
Вислухавши позивача та свідка, дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Згідно рішення Снятинського районного суду від 12.04.2021р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08.10.1977 р. виконавчим комітетом Княженської сільської ради Снятинського району, Івано-Франківської області, а/з № НОМЕР_1 , розірвано.
Відповідно до архівних довідок Архівного відділу №2 Коломийської РДА від 08.08.2023р. заробітна плата позивача в ТОВ «БТ-17» за період з вересня 1984р. по лютий 1990 р. становила від 68,63 грн. до 340, 80 грн.
Згідно довідки Старостинського округу № 2 с. Княже Снятинської міської ради від 01.08.2023р. відповідно до по господарської книги по господарського обліку ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 (проживав з 1978р., зареєстрований - 10.01.1988р.). За вказаною адресою розміщений житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, рік побудови - 1994 рік, цегляний, критий шифером, загальна площа - 86,0 кв.м., житлова площа - 63,0 кв. м.
Відповідно до довідки про склад сім'ї Старостинського округу № 2 с. Княже Снятинської міської ради від 01.07.2023р. до складу сім'ї позивача входять: колишня дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_4 .
Технічний паспорт на спірний житловий будинок виданий на відповідачку ОСОБА_2 .
Із витягу з рішення Княженської сільської ради № 8 від 21.08.1977р. вбачається, що відповідачці ОСОБА_2 надано земельну ділянку на перебудову індивідуального житлового будинку згідно затвердженого проекту планування на забудови.
Дозволом районного архітектора Снятинської міської ради № 116 відповідачці ОСОБА_2 надано дозвіл на право виконання будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.08.2022р. на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 31.07.2022р. зареєстровано право власності.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.08.2023р. вищевказаний житловий будинок зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки про надання інформаційно-консультативних послуг, наданої 16.10.2023р. суб'єктом оціночної діяльності ПП "МІДАС ФІНАНС ГРУП" оціночна вартість будинковолодіння загальною площею 85,2 кв. м., житловою площею 65,9 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 становить 190000,00 грн
Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов, складеного Старостинським округом № 2 с. Княже Снятинської міської ради, позивач ОСОБА_1 проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 без реєстрації. З 15.08.2023р. знятий з реєстрації у вказаному будинку за заявою власника будинку ОСОБА_2 .
Згідно виписки з погосподарської книги Снятинської міської роади від 19.07.2022р. ОСОБА_2 володіє нерухомим майном, яке знаходиться за вищевказаною алдресою. Об'єктом нерухомого майна є житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, які перебувають у приватній власності. Рік побудови 1994р.. Об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,07 га, яку ОСОБА_2 передано в користування (власність).
Згідно рішення Княженської сільської ради від 03.12.1993р. № 17 вирішено передати у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,205 га.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВС з аналогічних спорів, в яких ВС роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Відповідно до ст.372 ЦК України передбачено слідуюче:
1. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
2. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ст.183 ЦК України передбачено слідуюче:
1. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.
2. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Отже, встановивши наведені обставини, суд дійшов висновків про те, що спірний житловий будинок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та кожному із подружжя належить по 1/2 його частині. А тому, суд вважає, що позов слід задоволити частково, визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 86,0 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 . Визначити за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку за вищевказаною адресою.
Що стосується позовної вимоги позивача про визначення за ним права власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки, то суд зазначає наступне.
Позивачем не доведено факту набуття ОСОБА_2 речових прав на спірну земельну ділянку за адресою, що зазначена вище. А отже, дана земельна ділянка не передавалась відповідачці у власність, що унеможливлює її поділ, як спільного сумісного майна.
А тому в решті позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 60, 69-71 СК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 86,0 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 .
Визначити за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що розташований по АДРЕСА_1 .
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Ігор СЕГІН