Справа №348/831/24
Провадження №1-кс/348/176/24
12 квітня 2024 року м. Надвірна
Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання дізнавача сектору дізнання Надвірнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджено з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12024096200000074 від 10 квітня 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -
встановив:
Дізнавач сектору дізнання Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_5 за погодженням прокурора Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області із клопотанням про накладення арешту тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12024096200000074 від 10 квітня 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10 квітня 2024 року до Надвірянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшло повідомлення на лінію «102» від старшого фахівця з охоронної діяльності ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_6 про те, що під час перевірки наданого кандидатом на посаду помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_7 посвідчення №4704 виданого на його ім'я, було виявлено ознаки підробки.
10.04.2024 під час огляду місця події по АДРЕСА_1 було виявлено посвідчення № НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_7 та упаковано в паперовий конверт з роз'яснювальними надписами.
Під час допиту свідка ОСОБА_6 останній повідомив, що під час перевірки видачі посвідчення № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 , було скеровано запит до навчально-курсового комбінату НГВУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою отримання інформації про видачу ними посвідчення № 4704 на ім'я ОСОБА_7 , однак згідно наданої відповіді посвідчення №4704 ОСОБА_7 навчально-курсовим комбінатом НГВУ «Надвірнанафтогаз» не видавалося.
Під час розслідування посвідчення №4704, видане на ім'я ОСОБА_7 , визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження, так як під час проведення досудового розслідування може виникнути необхідність проведення технічної експертизи документів.
На підставі викладеного, враховуючи те, що вищенаведене майно, зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення і може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є необхідність накладення арешту надане майно.
Дізнавач сектору дізнання Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучено майно без її участі, подане клопотання підтримала, просить задовольнити.
Власник майна посвідчення № 4704 - ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлені належним чином, подав до суду заяву, в якій просить проводити судове засідання без його участі, не заперечував щодо накладення арешту.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи, що всі особи, які беруть участь у судовому провадженні в судове засідання не прибули, приходжу до висновку про можливість розгляду клопотання без здійснення фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України - заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч.1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Суд зауважує, що заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешт майна, носить у собі тимчасовий характер.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.7 ст.237 КПК України вилучене в ході огляду майно вважається тимчасово вилученим майном, тому відповідно до вимог ч.5 ст.171 КПК України слідчий за погодженням з прокурором, не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна зобов'язаний звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт зазначеного майна.
Судом встановлено, що дізнавачем сектору дізнання Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області 10 квітня 2024 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024096200000074 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.3).
10.04.2024 під час огляду місця події по АДРЕСА_1 було виявлено посвідчення № НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_7 , та упаковано в паперовий конверт з роз'яснювальними надписами (а.с. 5-7).
Згідно постанови дізнавача СД Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 від 10 квітня 2024 року посвідчення №4704, видане на ім'я ОСОБА_7 , визнано речовим доказом по кримінальному провадженню № 12024096200000074 за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (а.с.8).
Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 11.04.2024 року, останній повідомив, що під час перевірки видачі посвідчення № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 , було скеровано запит до навчально-курсового комбінату НГВУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою отримання інформації про видачу ними посвідчення № 4704 на ім'я ОСОБА_7 , однак згідно наданої відповіді встановлено, що посвідчення №4704 ОСОБА_7 навчально-курсовим комбінатом НГВУ «Надвірнанафтогаз» не видавалося (а.с.9-10).
Виходячи з того, що вказане вилучене посвідчення має значення речового доказу, так як є безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення та являється засобом та знаряддям вчинення злочину та зберегло на собі його сліди, а також з метою забезпечення належного збереження слідів вчиненого кримінального правопорушення, безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до вказаного предмету для проведення всіх необхідних судових експертиз, додаткового огляду, проведення необхідних слідчих дій і проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення чи відчуження вказаного майна, слідчий суддя вважає, що наявна правова підстава для накладення арешту на тимчасово вилучене майно із забороною користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
Усталена практика ЄСПЛ свідчить, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, ЄСПЛ пов'язує із видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв'язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. У п. 188 рішення ЄСПЛ по справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) вказано, що накладення арешту на речові докази може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Отже, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження потребу досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не в праві оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 167, 170-172 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання дізнавача сектору дізнання Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Накласти арешт у вигляді заборони у користуванні, відчуженні та розпорядженні на:
- посвідчення № НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 .
Арештоване майно: посвідчення № НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_7 - залишити в матеріалах кримінального провадження, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
Виконання ухвали доручити дізнавачу сектору дізнання Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_5 , якій доручено досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1