Справа № 344/4914/24
Провадження № 2/344/1952/24
12 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Рибак Мар'яна Михайлівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
15.03.2024 згідно вхідної реєстрації кореспонденції представник позивача - адвокат Рибак Мар'яна Михайлівна, діючи в інтересах позивача, звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача, в якій просить: шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвати, дитину залишити проживати з матір'ю ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що 02.07.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. У шлюбі народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний момент сторони упродовж тривалого часу не проживають разом, не ведуть спільного господарства. Неповнолітня донька проживає разом з матір'ю, після розірвання шлюбу залишається на проживання з матір'ю. Також між сторонами відсутній спір щодо встановлення аліментів та визначення місця проживання дитини.
За час сімейного життя у сторін склалася відносини, що виключають можливість спільного проживання та продовження шлюбних відносин, сторони сімейних відносин не підтримують втрачено почуття любові, припинили спільне проживання. Подальше збереження шлюбних відносин суперечить інтересам сторін. Шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, примиритися не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам та інтересам дитини, а збереження шлюбу є недоцільним. На даний момент неповнолітня донька проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 , оскільки сторони погодили, що залишення на проживання з матір'ю буде відповідати інтересам дитини. Тому рішенням суду також необхідно зафіксувати, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу між батьками залишається на проживання з матір'ю. Також зазначено, що при розірванні шлюбу немає необхідності поділу майна подружжя (а.с. 1-2).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15.03.2024 справу передано судді Кіндратишин Л.Р.
19.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Позивач у судове засідання не з'явилася. 08.04.2024 представником позивача - адвокатом Рибак М.М. через систему «Електронний суд» подано письмову заяву про розгляд справи без участі, відповідно до якої остання просила розглянути дану справу без участі позивача та представника позивача, позо задоволити в повному обсязі.
01.04.2024 на адресу суду поштовим зв'язком від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву про розірвання шлюбу, відповідно до якого останній зазначив, що позов визнаю у повному обсязі, не заперечує щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 . Просив розірвати шлюб, після розірвання шлюбу неповнолітню доньку ОСОБА_3 залишити на проживання з матір'ю. Справу розглянути без його участі у судових засіданнях на підставі даного відзиву.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Так як сторони в судове засідання, призначене на 08.04.2024 не з'явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого 02.07.2016 Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 02.07.2016, про що складено відповідний актовий запис №1029, прізвище чоловіка після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 (а.с. 3).
У шлюбі у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.4).
Встановлено, що шлюбні стосунки між сторонами припинено, кожен із сторін живе своїми інтересами.
Відповідно до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Відповідно до ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду згідно зі ст.110 СК України.
Як передбачено ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного із них, інтересам їх дітей.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в ст.16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 п.п. «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 червня 2019 року у справі № 605/434/18, яку кореспондує п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Аналізуючи викладене, виходячи із фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, на переконання суду, знайшли своє місце обставини, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, а збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, то шлюб між сторонами, слід розірвати.
Таким чином позов у частині вимог про розірвання шлюбу підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Враховуючи те, що позивач просила місцем проживання малолітньої доньки залишити її місце проживання, відповідач подав відзив на позов, відповідно до якого позов визнав у повному обсязі, не заперечує щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю та після розірвання шлюбу доньку залишити на проживання з матір'ю. Відтак, спору між сторонами про визначення місця проживання немає, таке узгоджено добровільно.
У разі виникнення спору, сторони вправі звернутися до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дитини.
У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16, провадження № 61-12422св18, викладено правовий висновок, що рішення про розірвання шлюбу, яким визначено місце проживання дитини, за своєю правовою природою не є судовим рішенням про визначення місця проживання дитини відповідно до статті 19 СК України. Вказане також закріплено у постанові від 19.06.2023 у справі №568/854/22.
Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої в даному випадку сплачений судовий збір слід стягнути з відповідача в користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи відзив на позовну заяву про визнання позову, поданий до початку розгляду справи по суті.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02 липня 2016 року Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про що складено відповідний актовий запис №1029, - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять ) грн. 60 коп. судового збору.
Повернути на користь ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять ) грн. 60 коп. відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №5102-15-001/С від 15.03.202 4 АКБ «Індустріалбанк».
Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: адвокат Рибак Мар'яна Михайлівна, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач : ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_4 , адреса : АДРЕСА_3 .
Повне рішення - 12 квітня 2024 року.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.