Справа № 344/6920/24
Провадження № 1-кс/344/3018/24
12 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого - криміналіста слідчого відділу Управління СБ України в Івано-Франківській області майор юстиції ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023090000000211 від 02.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Гола Пристань Голопристанського району Херсонської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, -
11.04.2024 слідчий ОСОБА_5 , звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором ОСОБА_7 . В обґрунтування вказує про те, що громадянка України ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Гола Пристань Херсонської області, умисно, мотивовано, без фізичного примусу, погроз вбивством чи застосуванням насильства щодо неї та членів її родини, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, діючи умисно, всупереч інтересам держави Україна, її суверенітету й територіальній цілісності, добровільно прийняла пропозицію невстановлених досудовим слідством осіб із числа представників збройних формувань і окупаційної адміністрації російської федераціїщодо зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
На виконання таких домовленостей, 22.12.2022 ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території в м. Гола Пристань Херсонської області, добровільно зайняла посаду в незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території «начальника управления труда и социальной политики в г. Голая Пристань Херсонской области».
Згідно типової посадової інструкції «начальника управления труда и социальной политики» російської федерації «должность начальника управления по труду и социальной защите населения относится з высшей должности муниципальной службы категории «В», «начальник управления является руководителем по труду и социальной защите населения администрации города».
При цьому ОСОБА_6 , позиціонуючи себе посадовою особою незаконного органу - «Управления труда и социальной политики в г. Голая Пристань Херсонской обл.», обіймає посаду, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, займається публічною діяльністю, пов'язаною з популяризацією та підтримкою окупаційної влади, бере участь в заходах політичного характеру, спрямованого на підтримку країни-агресора, разом з керівництвом вищевказаного незаконно створеного органу влади організовує виїзди мобільних соціальних офісів у зону де ведуться бойові дії.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, 26.09.2023 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
На даний час ОСОБА_6 перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
02 листопада 2023 року слідчим відділом Управління СБ України в Івано-Франківській області оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини, у справі «Феррарі - Браво проти Італії», не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).
Вручена ОСОБА_6 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України і вказують на причетність підозрюваної до вчинення зазначеного злочину, при цьому, таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею злочинів є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
На сьогоднішній день виникла необхідність в обранні відносно підозрюваної
ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, а обрання підозрюваній запобіжного заходу більш м'якого може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що підозрювана може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1, є тяжким злочином, оскільки за його вчинення передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На даний час, підозрювана знаходиться на непідконтрольній державній владі України території. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгненняна територію України військових формувань Російської Федерації, у останньої можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана ОСОБА_6 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Підозрювана, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінального правопорушення. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 1142, 258 - 2585, 260, 261, 437 - 442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З урахуванням викладених обставин, враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію в Україні на даний час, за умов проведення відповідними силовими підрозділами України бойових дій, направлених на оборону та деокупацію території України, небезпека вчинення підозрюваною вищезазначених дій носить підвищений характер, а відтак такі обставини вимагають більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що також узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261, 437 - 442 Кримінального кодексу України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому, просив клопотання задоволити.
Захисник підозрюваної щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою поклалася на розсуд суду.
Заслухавши пояснення прокурора, захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, зважаючи на те, що слідством доведено наявність достатність підстав вважати, що підозрювана переховується від органів досудового розслідування та суду, перебуває на тимчасово окупованій території України,слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно зі ст.5. ч.1, п.f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників передбачено, що Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Згідно зі ст.25 вказаної вище Конвенції для цілей цієї Конвенції термін постанова про утримання під вартою означає будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього.
Тобто, вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь яких альтернатив.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Управління розслідується кримінальне провадження №22023090000000211, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України.
26.09.2023 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України. у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6, 11 КПК України, 26.09.2023 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень (в газеті КМ України « Урядовому кур'єрі», на сайті «Офіс Генерального прокурора»).
Зазначене свідчить, що ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно положень ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до п.с ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Однією з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
Європейський суд з прав людини також зазначав, що хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого правопорушення слідство мотивує зібраними доказами, а саме протоколом огляду від 12.09.2023, стенограмою до протоколу огляду від 12.09.2023, протоколом огляду від 09.09.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 05.09.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 04.09.2023, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.09.2023, протоколами огляду від 28.09.2023.
Слідчий суддя погоджується з тим, що перелічені вище докази вказують на те, що підозрювана може бути причетна до інкримінованого правопорушення, а отже підозра на даному етапі слідства є достатнього та належно обґрунтованою, і на цій стадії вона є достатньою для вирішення питання обрання запобіжного заходу.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя погоджується із доводами прокурора про те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Постановою слідчого - криміналіста слідчого відділу Управління СБ України в Івано-Франківській області майор юстиції ОСОБА_5 . від 02.11.2023 підозрювану, громадянку України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у розшук, оскільки остання з метою уникнення від кримінальної відповідальності переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території, точне місцезнаходження її невідоме. Здійснення розшуку доручено співробітникам Калуського РВ УСБ в Івано-Франківській області.
З клопотання вбачається, що на даний час ОСОБА_6 перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
В пункті 36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Підозрювана на даний час знаходиться на непідконтрольній державній владі України території. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду. Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгнення на територію України військових формувань Російської Федерації, у останньої можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана ОСОБА_6 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Підозрювана ОСОБА_6 , розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінального правопорушення. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної у даному випадку не суперечить приписам п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, оскільки наведені дані про особу підозрюваної не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, слідчим суддею на даному етапі не встановлено.
На підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Окрім того слідчий суддя дійшла висновку, що підозрюваній слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Питання доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації її дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 207, 208, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задоволити.
Обрати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 4 ст.197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Роз'яснити, що згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та слідчого - криміналіста слідчого відділу Управління СБ України в Івано-Франківській області ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 12 квітня 2024року.
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1