Справа № 344/22006/23
Провадження № 2/344/1034/24
02 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.
при секретарі c/з: Стефанюк Х.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення місць загального користування будинку,-
Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (надалі - «Позивач», ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - «Відповідач») та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання на користь ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” , ЄДРПОУ 03346058 в розмірі 9 547,53 грн. , яка складається з :
- 7 314, 63 грн.- основний борг,
- 1 865,59 грн. - інфляційні витрати ,
- 367,31 грн. -3% річних .
Позовні вимоги мотивовано тим, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_1 (далі - Відповідач»), який є споживачами.
На сьогодні Відповідачам послуги надаються, однак всупереч вимогам чинного законодавства України, він не виконав належним чином зобов'язання по оплаті наданих йому послуг, внаслідок чого заборгували Позивачу станом на 08.08.2022 року 7 314,63 грн.
Представником позивача подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, просили позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позов до суду не надходило.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Як підтверджується матеріалами справи, Позивач ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є виконавцем послуг теплопостачання для квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає та є власником Відповідач- ОСОБА_1 , який є споживачем цих послуг.
Отже, відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач є споживачем послуг, оскільки їх отримує.
Факт надання позивачем послуг теплопостачання до будинку, в якому знаходиться квартира, в якій проживає відповідач, відповідачем не спростовано.
В той же час, як встановлено Судом, отримуючи від ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» послуги з теплопостачання, як споживач та власник квартири АДРЕСА_1 не здійснював оплату вартості вказаних послуг за період з січня 2022 по серпень 2022 року, що підтверджується претензією на суму 7 314,63 грн. ( а.с.20-21).
Належних доказів, які б спростовували проведений Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача за надані послуги, відповідачем Суду не надано, а Судом таких доказів не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом про стягнення з Відповідача суми заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 9 547, 53 грн.
Згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.01.2010 року №17 ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» визнано виконавцем послуг з центрального опалення та підігріву води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська.
ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуг з центрального опалення та підігріву води на підставі ліцензій з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що затверджені рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 08.06.2012 №213, які переоформлені на безстрокові постановою НКРЕКП від 21.03.2017 №304.
Переоформлення вищенаведених ліцензій на безстрокові відбулось у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (28 червня 2015 року) відповідно до положень п. 12 ст. 13 якого ліцензія видається на необмежений строк.
При цьому, відповідно до п. 6 ст. 21 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти. Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.
В свою чергу, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню.
Таким чином, із набранням чинності Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», долучені до позову ліцензії з виробництва теплової енергії серії АВ №597451, транспортування теплової енергії серії АВ №597452 та постачання теплової енергії серії АВ №597453 набули статусу безстрокових.
Так, квартира АДРЕСА_1 знаходиться на території, яку обслуговує Позивач і відповідно, останній надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води( далі - Послуги) для ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі -Закон) від 09.11.2017, споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 7 Закону споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Пункт 1 ст. 9 Закону вказує, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово- комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно із ч. 5 ст. 13 Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Водночас, в перехідний період від моменту введення в дію (01.05.2019) Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Закон) від 09.11.2017 року до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону передбачено, шо договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
При цьому, п. 4 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону передбачено, що не пізніш як протягом п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Таким чином, у зв'язку із тим що п'яти місячний строк переноситься по суті на невизначений період то протягом цього часу зберігають дію всі договори, які діяли до вступу в силу даного закону.
Неукладення договорів які передбачені новим законом не виключає можливість стягнення з боржника на користь заявника вартості отриманих послуг з надання послуг теплопостачання.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону на споживача покладено обов'язок оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги. Тобто споживач зобов'язаний оплачувати надані йому
житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. А відсутність договору про надання комунальних послуг не може бути підставою для звільнення позивача від оплати послуг у повному обсязі.
При цьому ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача (Відповідача) покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Враховуючи, що згідно з п. З ч. 2 ст. 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону від 24.06.2004 року №1875-ІУ «Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором», Позивач оприлюднив договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01. 10.2017 (офіційно опублікований на сайті www.tke.if.ua та в газеті «Західний кур'єр №40 (1613) від 05.10.2017) - далі Договір.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності із ч. З ст. 815 ЦК України, відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 (надалі - Правила), та типового договору зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом (місяцем).
Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється згідно пунктами 10-13 Правил.
У разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води та теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживанім: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим, з централізованого гарячого водопостачання - згідно показань приладів обліку.
Обов'язок Споживача сплачувати за житлово-комунальні послуги закріплений також у Житловому кодексі (ст. ст. 64, 67, 68).
В розумінні вище зазначених статей між сторонами виникли та існують фактичні договірні відносини по наданню комунальних послуг з теплопостачання, і сторони, згідно ст. 7, 8, 9, 21 Закону від 09.11.2017, набули відповідно права і обов'язки споживача та виконавця.
Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг відповідачачем виникла заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 9 547,53 грн.
Між ДМП «ІФТКЕ» та ОСОБА_1 укладено договір від 01.12.2021 року про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідач свої зобов'язання, як споживач виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 29.06.2023 року (з 08.08.2022 року) має заборгованість в розмірі 9 547,53 грн.
Непроживання відповідача у квартирі , яка належить йому на праві власності та факт відсутності реєстрації в цій квартирі не звільняє особу від обов'язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
При цьому, відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Системний аналіз положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг з конкретним споживачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, яка прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
За вимогою частини 3 статті 815 ЦК України наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення, є зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату коштів за надані послуги. При наполяганні відповідачів укласти безпосередньо договір між споживачем та надавачем послуг, такий договір може бути укладено за згодою сторін.
Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує, а згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положення статті 322 ЦК України встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей, оплати житлово-комунальних послуг тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за послуги опалення місць загального користування будинку з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних, нарахованих Позивачем на суму заборгованості у розмірі 9 547, 53 грн (дев'ять тисяч п'ятсот сорок сім гри. 53 коп).
Предметом заяви у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг з постачання теплової енергії (житлово-комунальних послуг) до нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 . Отже, такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за комунальні послуги пред'являтися за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2019 у справі №638/1988/17, відповідно до якої позов про стягнення заборгованості з надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, оскільки предметом позову є зобов'язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є юридичною особою та відловідно до пункту 3.1 Статуту, створене з метою здійснення в інтересах Івано-Франківської міської територіальної громади діяльності щодо надання якісних послуг фізичним і юридичним особам централізованого теплопостачання та централізованого постачання гарячої води.
Предметом діяльності Підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії,
транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами , постачання теплової енергії тощо (пункт 3.2 Статуту).
Слід зазначити, що Статут підприємства у новій редакції, затверджено рішенням Івано-Франківської міської ради (34 сесія) 8 демократичного скликання від 10.03.2023 №45-34 «Про збільшення статутного капіталу та затвердження нової редакції статуту Держаного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та розміщено на сайті Івано-Франківської міської ради у загальнодоступному режимі (джерело посилання http://www.namvk.if.ua/dt/840538/).
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону від 24.06.2004 №1875-ІУ з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон), відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Частиною 4 ст.19 Закону встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), а тому ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно п. 5 ч. 2 ст.7 Закону споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
В зв'язку з введенням в дію в повному обсязі з 1 травня 2019 року Закону України «Про житлово-комунальні послуги», враховуючи вимоги Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 09.06.2018 № 2119-УІІІ (далі - Закон №2119) виникла необхідність переходу на нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання комунальних послуг. Зокрема, змінюється порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Порядок такого розподілу визначено:
Матодикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 (далі - Методика).
Відповідно до листа голови ОСББ «Вагилевича 9» Зембіцької Н.А. від 26.11.2021 року, приміщення за адресою АДРЕСА_2 , площею 54,8 м2, власником якого є ОСОБА_1 , відключене від центрального опалення та користується автономним опаленням.
Нежитлове приміщення Відповідача розміщене в межах зовнішніх стін житлового
будинку на АДРЕСА_3 . Вказаний житловий будинок до 08.08.2022 був технічно під'єднаний до зовнішніх теплових інженерних мереж ДМП «ІФТКЕ» та забезпечувався тепловою енергією, що надавалася підприємством (копія акту про відключення додається).
До 1 грудня 2021 року все тепло спожите в будинку, розподілялося тільки на споживачів з централізованим опаленням. Вказаними нормативними документами передбачено що частину теплової енергії спожитої будинком розподіляється також і на приміщення (квартири, нежитлові приміщення), які відключені від центрального опалення та встановлено автономне опалення, зокрема:
п. 6. Статті 10 Закону №2119 та аб. 4 п.24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 (далі - Правила) - обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
аб. 6 п.14 Правил - відокремлення від мереж централізованого опалення та
постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від
обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування
внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики;
п. 38 Правил - споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції)
у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання);
-аб 13 п.45 Правил - індивідуальний споживач зобов'язаний у разі відключення
приміщення від систем централізованого опалення в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення;
-аб. 2 п.3 Методики визначає, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку
комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом
самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власники майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 №1060 «Про внесення
деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання
комунальних послуг» (далі - Закон №1060).
Законом №1060 внесені зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги
зокрема, до статті 13, якими передбачено запровадження публічних договорів приєднаннянадання комунальних послуг.
Пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комунальні послуги"
в редакції Закону №1060 визначено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрань чинності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Пунктом 1 та 2 статті 121 Розділу IV Закону визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Пункт 5 статті 13 Закону про житлово-комунальні послуги встановлено, що у співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Співвласники приміщень житлового будинку на АДРЕСА_3 , який був підключений до мереж централізованого опалення, до 31.10.2021 не визначилися з моделлю договірних відносин з ДМП «ІФТКЕ», а тому, 01.11.2021 враховуючи «Правила надання постачання теплової енергії» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830. ДМП «ІФТКЕ» на офіційному веб-сайті: http://tke.if.ua/ отпубліковано індивідуальний договір на послуги з постачання теплової енергії , зо є публічним договором приєднання для у сіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення.
Позивач до серпня 2022 року постачав теплову енергію власникам приміщень житлового будинку на АДРЕСА_3 . Відповідно у Відповідача, як власника нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить йому на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у період з січня 2022 року по серпень 2022 року виникає зобов'язання здійснювати оплату загально будинкових потреб на опалення розрахованих ДМП «ІФТКЕ» відповідно до вимог Методики.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в якому знаходиться нежитлове приміщення Відповідача підтверджується рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про початок опалювального сезону 2021-2022,2022-2023,2023-2-24 років та закінчення опалювального сезону 2021-2022,2022-2023 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Івано-Франківської міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Івано-Франківську.
Відповідач не дотримувався умов публічного договору та не здійснював оплату пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу згідно пункту 34 Договору, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 7 314,63 грн.
Для ідентифікації споживача Виконавцем комунальної послуги -ДМП «ІФТКЕ» застосовується внутрішня ідентифікація абонентського номера споживача, споживачу присвоєно номер договору 875, який вказується в розрахунках заборгованості, рахунках-фактурах, актах виконаних робіт.
Згідно п.55 індивідуального договору, припинення його дії не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними, тому не зважаючи на відключення житлового будинку на АДРЕСА_3 від системи центрального опалення та гарячого водопостачання з 08.08. 2022, станом на дату подання позову, заборгованість Відповідача за послуги постачання теплової енергії становить 7 314,63 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 ЦКУкраїни, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Також Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу суму інфляційних витрат в розмірі 1865,59 грн. та 3% річних в розмірі 367, 31 грн.
За таких обставин, Суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість відповідача перед Позивачем за надані послуги з теплопостачання є підставною та обґрунтованою, а обов'язок відповідача ОСОБА_1 оплачувати дані послуги випливає з вимог закону.
Суд повторно звертає увагу на те, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання послуг з централізованого опалення щодо квартири відповідача, як і доказів невірності здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості відповідача, відповідачем не надано, а Судом таких обставин не встановлено.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 509, 526, 815, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 1, 21, 22, 23, 24, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст.ст. 209, 213- 216,263-265, 268, 280-282,288-289 ЦПК України, Суд, -
1.Позов ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення місць загального користування будинку,-задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , місцезнаходження нежитлового приміщення: АДРЕСА_2 на користь ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” ( м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59А, Код ЄДРПОУ 03346058) борг за послуги теплопостачання в розмірі 9 547,53 грн. ( дев'ять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 53 коп., який складається з:
- 7314,63 грн.- основний борг,
-1865,59 грн.-інфляційні втрати,
-367,31 грн. - 3% річних.
3.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , місцезнаходження нежитлового приміщення: АДРЕСА_2 на користь ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” ( м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59А, Код ЄДРПОУ 03346058) судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Домбровська Г.В.
Повний текст рішення складено і підписано 09.04.2024 року.