Справа № 367/10229/23
Провадження №2/367/2218/2024
Іменем України
02 квітня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі судових засідань Пронченко О.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина який продовжує навчання, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина який продовжує навчання.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23 квітня 2005 року між ОСОБА_1 (мати Позивача) та ОСОБА_2 (батько Позивача, Відповідач) був зареєстровано шлюб. 12 грудня 2012 року на підставі рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька у справі (провадженні) 2/0504/1885/2012 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Від шлюбу мають повнолітнього сина - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_1 , Позивач). Зазначає, що 30.08.2021 року ОСОБА_1 вступив до Міжнародного університету LСС код підприємства 111966048, зареєстрований в Реєстрі юридичних осіб Литовської Республіки, за адресою Клайпеда, LТ-92307 вул. Кретінгос 36, та є студентом денної форми навчання, якого зараховано до списків чотирирічної програми Міжнародного університету LСС для вивчення програми бакалавра «Сучасної комунікації». Термін навчання ОСОБА_1 в Міжнародному університеті LСС за програмою бакалавра «Сучасної комунікації» закінчується 31.08.2025 року. Станом на день подання цієї позовної заяви повне матеріальне забезпечення ОСОБА_1 здійснює його мати ОСОБА_1 , яка сплачує грошові кошти за навчання в Міжнародному університету LСС та відповідно, надає грошові кошти на інші потреби та витрати, які необхідні для підтримки нормального життя. Враховуючи те, що ОСОБА_1 навчається на денній формі у останнього - відсутня можливість влаштуватись на роботу та отримувати заробітну плату щоб самостійно забезпечити свою життєдіяльність, у зв'язку з цим ОСОБА_1 потребує належної матеріальної допомоги. Після досягнення повноліття Позивача, Відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає, хоча має таку можливість, так як є працездатною особою, може працювати та отримувати дохід, а його частину віддати на утримання дитини, а відповідно до ст. 199 СК України, він зобов'язаний утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчатися до досягнення ним 23 років. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) який продовжує навчання у розмірі 1/4 від заробітку (доходу), щомісяця, починаючи стягнення з моменту подання позову і до досягнення ним 23-х років за умови продовження навчання, стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати, пов'язані із розглядом справи у сумі 8 000, 00 грн.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, до суду представник позивача ОСОБА_3 направив клопотання про розгляд справи за їх відсутності, просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі, не заперечував проти винесення рішення у підготовчому судовому засіданні.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, до суду представник відповідача ОСОБА_4 подала до суду відзив, в якому не заперечувала щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 від заробітку (доходу), щомісяця, починаючи стягнення з моменту подання позову і до досягнення ним 23-х років за умови продовження навчання, заперечила щодо судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8 тис. грн. та просила зменшити розмір витрат до 1 тис. грн.
Відповідно до положень ч. ч. 3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у звязку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Оскільки відповідач визнав, пред'явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч. ч. 3,4 ст. 200, ст. 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам наявним у справі, в їх сукупності, дотримуючись принципів об'єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 23 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстровано шлюб.
12 грудня 2012 року на підставі рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька у справі (провадженні) 2/0504/1885/2012 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Від шлюбу мають повнолітнього сина - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
30.08.2021 року ОСОБА_1 вступив до Міжнародного університету LСС код підприємства 111966048, зареєстрований в Реєстрі юридичних осіб Литовської Республіки, за адресою Клайпеда, LТ-92307 вул. Кретінгос 36, та є студентом денної форми навчання, якого зараховано до списків чотирирічної програми Міжнародного університету LСС для вивчення програми бакалавра «Сучасної комунікації».
Термін навчання ОСОБА_1 в Міжнародному університеті LСС за програмою бакалавра «Сучасної комунікації» закінчується 31.08.2025 року.
Відповідно до листа Міжнародного університету LСС від 25 жовтня 2023 року 8Р- 7-001 Міжнародним університетом LСС, кошти за навчання ОСОБА_5 були сплачені за наступні періоди: 2 646 євро у 2021-2022 академічному році; 2150 євро 40 центів у 2022-2023 академічному році; 1180 євро 80 центів під час осіннього семестру 2023 року. Наведене підтверджується квитанціями: 1) № ЗК7М-Т0ЕК-1351-Е749 від 10.12.2021; 2) № 9268-5627-2501-5070 від 09.05.2022; 3) № НВСН-0958-С893-183Е від 12.01.2022; 4) № 75ХР-9С55-94ХЗ-Е551 від 12.02.2022; 5) № 15Х-Р688-ТР25-4452 від 16.11.2022; 6) № Х2ХР-АОТТ-М1ТЕ-КС1К від 05.12.2022; 7) № 7636-57ТМ-071Н-ЗК63 від 23.12.2022; 8) № 06А9-ТВА9-Т199-С26В від 30.01.2023; 9) № НАТЗ-ХМРС-ЕЗА9- 10X1 від 14.04.2023; 10) № А2К4-81В4-55Н1-1ККВ від 14.09.2023; 11) № МСК5-7Т7Н-6065-М5СК від 06.10.2023.
Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Із аналізу положень зазначеної норми права вбачається, що обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують вчитися виникає лише при наявності в сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною 18 років, але не більше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням; наявність можливості у батьків надавати допомогу.
При цьому суд враховує, що, особи, які досягли 18 років є повнолітніми, отримують повну дієздатність і можуть самостійно піклуватися про себе, якщо це потрібно. Тому законодавець і передбачив, з одного боку, обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина або доньку, які продовжують навчання, оскільки, це дозволить їм отримати освіту, але передбачив, що такий обов'язок виникає лише тоді, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, так як було б нерозумним ставити в скрутне матеріальне становище одну повнолітню людину в цілях утримання іншої повнолітньої працездатної людини.
У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15 зазначено, що при визначенні розміру даного виду аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (аналогічні висновки міститься в постановах Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 року у справі №478/2108/16-ц та від 29.01.2018 року у справі №622/373/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Згідно вимог ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі.
При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 СК України враховує, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на період навчання повнолітнього сина до досягнення ним 23-х років.
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Сімейного кодексу України, приймаючи до уваги, що повнолітній ОСОБА_1 , у зв'язку з навчанням в університеті, постійно потребує матеріальної допомоги. Навчається на денній формі, у зв'язку з чим не в змозі самостійно працювати та отримувати доходи, а також з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин та з огляду на положення ст. 199 СК України щодо спільного обов'язку надавати посильну матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, обох батьків, враховуючи достовірно встановлені судом докази, та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення та з з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 від заробітку (доходу), щомісяця, починаючи стягнення відповідно до ст.191 СК України з дня пред'явлення позову і до досягнення сином віку двадцяти трьох років у разі продовження навчання до цього віку.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу на суму 8 000 грн, що підтверджується Договором про надання правової допомоги №441 від 15.01.2023 року.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (п. 268).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі -Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на викладене суд відзначає, що ЦПК передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) пов'язаність витрат з розглядом справи; 2) їх дійсність; 3) необхідність; 4) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
До таких висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 19.02.2020 року (справа № 755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19).
Згідно з п.п. 3-6 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи, що правова допомога позивачу була надана, суд, оцінюючи обґрунтованість позовної заяви, обсяг наданих адвокатом послуг, задовольняє вимогу щодо стягнення витрат на правову допомогу та вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Згідно ч.1 п. 3 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, з огляду на ст.ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі ст.ст. 180-183, 191 СК України, керуючись ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 142, 200, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина який продовжує навчання - задовольнити.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , який продовжує навчання в розмірі 1/4 частии з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи стягнення з 12.12.2023 року і до закінчення навчання сина, тобто до 31.08.2025 року, але не триваліше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Допустити негайне виконання судового рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я.В. Шестопалова