Справа № 358/649/23 Провадження № 3-зв/358/6/24
12 квітня 2024 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
захисника Ковальського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі заяву адвоката Ковальського Віталія Валентиновича, який діє в інтересах особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про відвід судді Лебединець Ганни Сергіївни у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 130 КУпАП, -
В провадженні судді Богуславського районного суду Київської області Лебединець Ганни Сергіївни перебуває на розгляді справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП.
01 квітня 2024 року адвокатом Ковальським Віталієм Валентиновичем, який діє в інтересах особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 подано до суду заяву про відвід судді Лебединець Г.С. від розгляду зазначеної справи.
Заява мотивована тим, що головуючий суддя Лебединець Г.С. не може брати участь у розгляді даної справи, оскільки є обставини, що виключають сумнів в її упередженості та об'єктивності. Зокрема, адвокат Ковальський В.В. зазначив, що під час допиту в судовому засіданні по даній справі свідка ОСОБА_2 він не зміг згадати обставини правопорушення і надати покази, проте суддя Богуславського районного суду Лебединець Г.С., підізвала його до себе і надала йому для ознайомлення пояснення, яке містилося в матеріалах справи про адміністративне правопорушення і готувалося працівниками поліції. Після того, як ОСОБА_2 прочитав свідчення зазначені в поясненні, суддя Лебединець Г.С. продовжила його допит. Крім того, після закінчення допиту свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні підійшов до судді ОСОБА_3 і в дружній (на думку ОСОБА_1 ) розмові, почав розмовляти і запитувати чи повинен він ще з'являтися, оскільки в нього ще 4 повістки від неї по іншим аналогічним справам.
Також за вказаними обставинами, згідно протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , 12.05.2023 слідчим суддею Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С. було розглянуто справу №358/640/23 за клопотанням слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Ченчевича Є.А. про арешт майна у кримінальному провадженні №120231112300001134 від 28.03.2023, за ч.1 ст.369 КК України, за результатами розгляду якого накладено арешт на майно-грошові кошти в сумі 400 грн., що належать ОСОБА_1 , незважаючи на те, що строк звернення з клопотанням про арешт майна сплив і поважних причин для його поновлення слідчому не було. Враховуючи зазначене виникають сумніви щодо неупередженості судді.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2024 року, для розгляду заяви про відвід судді визначено головуючого суддю Тітова М.Б., який призначив розгляд заяви про відвід з повідомленням учасників справи на 08 квітня 2024 року на 09 годину 00 хвилин, яке за клопотанням захисника ОСОБА_4 було відкладено на 12.04.2024 на 10.00 годин.
У судовому засіданні 12.04.2024 захисник Ковальський В.В. заяву про відвід судді Лебединець Г.С. підтримав, просив суд її задовольнити, оскільки не погоджується з діями та процесуальними рішеннями судді в межах даного та іншого кримінального провадження №120231112300001134 від 28.03.2023, за ч.1 ст. 369 КК України, у якому суддя Лебединець Г.С. на його переконання прийняла незаконне судове рішення про накладення арешту на майно його підзахисної ОСОБА_1 .
Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С. належним чином повідомлялась про розгляд заяви про її відвід, в судове засідання не прибула та пояснень не надала. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід судді у відсутність судді.
Дослідивши заяву про відвід, повно та всебічно з'ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про відвід судді, суд вважає, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 246 КУпАП регламентовано, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, зокрема, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів безстороннім і справедливим судом.
Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які передбачають можливість заявити відвід судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення. В той же час Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 53 рішення у справі "Гурепка проти України").
Так, згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 16.02.2021 у справі за №263/10894/20, суд вказав, що відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення №34 від 08.06.2017 року роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Аналогія закону це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, зокрема наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону у найближчій галузі права, в даному випадку кримінальному процесуальному законі.
Згідно ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 80 КПК України - за наявності підстав передбачених ст. ст. 75-79 цього Кодексу слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Таким чином, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які б об'єктивно могли вказувати на можливу його упередженість. При цьому, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Крім того, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Із заяви адвоката Ковальського В.В. про відвід головуючого судді Лебединець Г.С. випливає, що головуючий суддя Лебединець Г.С. не може брати участь у розгляді даної справи, оскільки є обставини, що виключають сумнів в її упередженості та об'єктивності, однак такі підстави не знайшли свого підтвердження.
Доводи заявника про наявність сумнівів в неупередженості та об'єктивності судді Лебединець Г.С., викладені у заяві про відвід, не є такими, що вказують упередженість судді та унеможливлюють ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі.
Також суд зауважує, що сумнів у незаінтересованості та неупередженості судді повинен бути розумним та підтверджуватись належними та допустимими доказами.
В даній справі розглядається лише питання щодо наявності підстав для відводу судді та не вирішуються питання по суті справи, а також не надається оцінка прийнятим суддею рішень, оскільки це є прерогативою суду апеляційної інстанції.
При цьому суд звертає увагу на те, що сама по собі незгода учасника провадження з процесуальними рішеннями і діями судді під час розгляду справи не може бути підставою для відводу, а всі зазначені обставини можуть бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції у разі оскарження особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, прийнятого суддею остаточного рішення за результатами розгляду справи у суді першої інстанції.
Суд застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (заява № 33958/96) та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02), у пунктах 43 та 50 яких відповідно зазначено, що особиста безсторонність судді резюмується, поки не надано доказів протилежного.
У зв'язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що заява адвоката Ковальського Віталія Валентиновича, який діє в інтересах особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Лебединець Ганни Сергіївни в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статтею 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 1, 2, 213, 268, 271, 283, 294 КУпАП, суд -
У задоволенні заяви адвоката Ковальського Віталія Валентиновича який діє в інтересах особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Лебединець Ганни Сергіївни в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статтею 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов