Справа № 464/2887/19
пр.№ 4-с/464/15/24
12 квітня 2024 року Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.,
секретар судового засідання Ліщук Ю.П.,
з участю: заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова скаргу представника заявника - адвоката Білана Петра Володимировича, який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та зобов'язання до вчинення дій, -
представник заявника - адвокат Білан П.В., який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо не зняття арешту з усього майна, яке належить заявнику. Скарга обґрунтована тим, що у Франківському відділі державної виконавчої служби у м. Львові перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 464/2887/19 від 20.09.2019 виданого Сихівським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), щомісячно в розмірі 1200.00 грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.05.2019 і до досягнення дитиною повноліття. 07.10.2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано боржникові для виконання за адресою вказаною у виконавчому документі. У межах виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах у рамках ВП 60235095, станом на сьогодні заборгованість по сплаті аліментів - відсутня. Заявник звертався до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту з майна, проте таке звернення не було результативним. Просить скаргу задовольнити, оскільки не зняття арешту порушує право на розпорядження майном.
В судовому засіданні заявник, представник заявника - адвокат Білан П.В., який діє на підставі ордеру ВС № 1271876, підтримали вимоги скарги з мотивів, викладених у скарзі, просять задовольнити. У додаткових поясненнях зазначили, що не наполягають на стягненні з Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат по сплаті судового збору, а також не заявлятиме клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.
Від представника Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 10.04.2024 надійшло клопотання про розгляд скарги у відсутності їх представника, у прийнятті рішення покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення заявника, представника заявника, дослідивши матеріали скарги, суд приходить до висновку, що така підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження під час проведення виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що у Франківському відділі державної виконавчої служби у м. Львові перебуває виконавче провадження №60235095 з примусового виконання виконавчого листа № 464/2887/19 від 20.09.2019, виданого Сихівським районним судом м. Львова про стягнення з заявника на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), щомісячно в розмірі 1200 грн, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.05.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
07.10.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано боржникові для виконання за адресою вказаною у виконавчому документі.
У межах виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах у рамках ВП 60235095, станом на сьогодні заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
З'ясовано, що заявник звертався до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту з майна, проте таке звернення не дало позитивних результатів.
З відповіді Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові №26260 від 22.03.2024 вбачається, що згідно розрахунку заборгованості по аліментах станом на 21.03.2024 заборгованість по сплаті аліментів відсутня, однак згідно статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» - відсутні підстави для зняття арешту, накладеного у межах даного виконавчого провадження.
Відповідно до п.7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками судового провадження заборгованість зі сплати аліментів на час подання заяви про звільнення майна з-під арешту відсутня, аліменти сплачуються щомісячно, а заборгованість зі сплати аліментів, котра утворилась в березні 2024 року лише через факт неповідомлення про збільшення самої суми аліментів, одразу в розмірі 4992 грн погашена заявником.
Згідно частин 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Отже, за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав скаржника.
Встановлено, що заборгованості у заявника із сплати періодичних платежів немає, майнових претензій з боку стягувача до нього немає, а виконання рішення суду може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
Положеннями ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За встановлених обставин, суд вважає подану скаргу обґрунтованою, а бездіяльність державного виконавця неправомірною, оскільки незняття арешту з майна заявника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованими. Відтак, у виконавчому провадженні №60235095 слід зобов'язати Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) зняти арешт з усього майна боржника, накладеного постановою Франківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області від 16.10.2019.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 260, 261, 447-451 ЦПК України, суд
Скаргу задовольнити.
Зобов'язати Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладеного постановою Франківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області від 16.10.2019 про арешт майна боржника у межах виконавчого провадження №60235095.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 12.04.2024.
Учасники:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Особа, дії якої оскаржуються: Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), місцезнаходження: м.Львів, вул.Конотопська, 6/8, ЄДРПОУ 35009269.
Суддя О.Ю.Горбань