Вирок від 12.04.2024 по справі 462/2497/17

Єдиний унікальний номер судової справи 462/2497/17

Номер провадження 1-кп/462/46/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120113150080003547 від 30.05.2013 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, українки, громадянки України, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст. 88 Кримінального кодексу України (далі - КК України) раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 (у редакції статті 2001 року) КК України,

встановила:

Рух справи в суді.

07.06.2017 року (вх. № 12209) із Прокуратури Закарпатської області у Залізничний районний суд м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120113150080003547 від 30.11.2013 року відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України, до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання копії обвинувального акту обвинуваченою та її захисником, реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с. 3-9, 10-19, 20, 21, Т. 1).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2017 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - ОСОБА_9 та склад колегії суддів: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а.с. 25, Т. 1).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 08.06.2017 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні (а.с. 26, Т. 1).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.08.2017 року у задоволенні клопотання про скасування запобіжного заходу, обраному ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою та про повернення прокурору обвинувального акту від 30.05.2017 року у кримінальному провадженні - відмовлено. Кримінальне провадження призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. У задоволенні скарги про визнання протиправною постанови Першого заступника Генерального прокурора України про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 26.10.2015 року; визнання протиправними усіх процесуальних рішень та дії, вчинених у даному кримінальному провадженні після прийняття постанови від 26.10.2015 року; визнання недопустимими усіх доказів, зібраних стороною обвинувачення після прийняття постанови від 26.10.2015 року - відмовлено. У задоволенні скарги про визнання протиправними: бездіяльності органу досудового розслідування щодо збирання доказів у кримінальному проваджені; дії органу досудового розслідування щодо оголошення обвинуваченої в розшук та обрання запобіжного заходу; бездіяльності слідчого ОСОБА_12 щодо невнесення в ЄРДР відомостей про злочин за заявою обвинуваченої, щодо вчинення неправомірних дій ОСОБА_13 - відмовлено (а.с. 65-67, Т. 1).

На підставі Розпорядження керівника апарату Залізничного районного суду м. Львова щодо призначення повторного автоматизованого визначення члена колегії № 45/17/В від 26.10.2017 року, згідно п. 2.3.50 Р. ІІ Положення «Про автоматизовану систему документообігу суду», призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (у зв'язку із закінченням повноважень члена колегії у кримінальному провадженні, а саме п'ятирічного строку призначення на посаду судді ОСОБА_11 ) (а.с. 83, Т. 1).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2017 року замінено суддю - члена колегії суддів ОСОБА_11 на суддю ОСОБА_14 (а.с. 84, Т. 1).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.04.2018 року доручено Шевченківському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції в приміщенні цього суду та участь в ній потерпілої ОСОБА_15 , та свідка ОСОБА_13 для участі у судовому засіданні, яке відбудеться в режимі відеоконференції (а.с. 6, Т. 2).

На підставі Розпорядження керівника апарату Залізничного районного суду м. Львова щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 65/18/В від 12.11.2018 року, згідно п. п. 1 п. 19 Р. VIIІ Положення «Про автоматизовану систему документообігу суду», призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (у зв'язку із закінченням повноважень судді, а саме п'ятирічного строку призначення на посаду судді ОСОБА_9 ) (а.с. 40, Т. 2).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2018 року вказану справу передано на розгляд головуючому судді - ОСОБА_1 , склад колегії суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с. 41, Т. 2).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.11.2018 року прийнято до свого провадження кримінальне провадження. Призначено підготовче судове засідання (а.с. 42, Т. 2).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.04.2019 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду (а.с. 71, Т. 2).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.06.2019 року клопотання представника потерпілого ОСОБА_8 про проведення допиту потерпілого у режимі відео конференції - задоволено. Доручено Шевченківському районному суду м. Києва забезпечити проведення відео конференції в приміщенні цього суду та участь в ній потерпілої для участі у судовому засіданні, яке відбудеться в режимі відеоконференції (а.с. 95, Т. 2).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.10.2019 року клопотання представника потерпілого ОСОБА_8 про проведення допиту потерпілого у режимі відео конференції - задоволено (а.с. 121, Т. 2).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.11.2019 року клопотання представника потерпілого ОСОБА_8 про проведення допиту потерпілого у режимі відео конференції - задоволено (а.с. 134, Т. 2).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.01.2020 року постановлено відкласти судовий розгляд та доручено Шевченківському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції в приміщенні цього суду та участь в ній потерпілої (а.с. 146, Т. 2).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.02.2020 року постановлено відкласти судовий розгляд та доручено Шевченківському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції в приміщенні цього суду та участь в ній потерпілої (а.с. 149, Т. 2).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.10.2020 року клопотання процесуального прокурора - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури про здійснення дистанційного судового провадження - задоволено. Доручено Закарпатському апеляційному суду забезпечити проведення відео конференції у приміщенні цього суду та участь у ній процесуального прокурора - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для участі у судовому засіданні, яке відбудеться в режимі відеоконференції (а.с. 223, Т. 2).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.12.2020 року доручено Закарпатському апеляційному суду забезпечити проведення відеоконференції у приміщенні цього суду та участь у ній процесуального прокурора - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 для участі у судовому засіданні, яке відбудеться в режимі відео конференції (а.с. 237, Т. 2).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.04.2021 року у задоволенні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_17 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - відмовлено (а.с. 17, Т. 3).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.08.2021 року клопотання захисника ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_8 про проведення судового розгляду справи у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза приміщенням суду за допомогою платформи «EasyCon» - задоволено (а.с. 56, Т. 3).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09.11.2021 року клопотання публічного обвинувача - заступника начальника відділу обласної прокуратури ОСОБА_18 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції - задоволено. Доручено Закарпатському апеляційному суду забезпечити проведення відео конференції у приміщенні цього суду та участь у ній публічного обвинувача - заступника начальника відділу обласної прокуратури ОСОБА_18 для участі у судовому засіданні (а.с. 77, Т. 3).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.09.2022 року клопотання процесуального прокурора - прокурора відділу обласної прокуратури ОСОБА_19 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції - задоволено. Доручено Закарпатському апеляційному суду забезпечити проведення відео конференції у приміщенні цього суду та участь у ній процесуального прокурора - прокурора відділу обласної прокуратури ОСОБА_19 для участі у судовому засіданні (а.с. 131, Т. 3).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.09.2022 року клопотання захисника ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_8 про проведення судового розгляду справи у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза приміщенням суду за допомогою платформи «EasyCon» - задоволено (а.с. 137, Т. 3).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12.09.2023 року клопотання захисника потерпілої ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_8 щодо проведення судового у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза приміщенням суду за допомогою платформи «EasyCon» - задоволено (а.с. 237-239, Т. 3).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.02.2024 року у письмовому клопотанні представника власника майна ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_21 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120113150080003547 відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 (у редакції статті 2001 року) КК України - відмовлено (а.с. 67-70, Т. 4).

Формулювання обвинувачення.

ОСОБА_6 , 27.11.2007 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, знаходячись в приміщенні офісу приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу ОСОБА_22 , що за адресою: АДРЕСА_2 , зловживаючи довірою ОСОБА_23 , шляхом підроблення та посвідчення довіреності від імені ОСОБА_23 , без відома та згоди останньої, на право управління та розпорядження двома квартирами, розташованими за адресою: АДРЕСА_3 , незаконно придбала право на вказані об'єкти нерухомого майна при наступних обставинах.

Так, зокрема, навесні 2007 року, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання права на дві квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , які придбані потерпілою ОСОБА_23 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_24 05.03.2007 року за № 694 та договору купівлі-продажу квартири, посвідченого тим же нотаріусом 05.04.2007 року за № 1290, ввійшовши у довіру до потерпілої під приводом надання допомоги в обслуговуванні даних квартир та у зв'язку із тим, що являється її тіткою, отримала від ОСОБА_23 оригінали документів на право власності на вказані об'єкти нерухомого майна та копії особистих документів потерпілої.

У подальшому, 27.11.2007 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , реалізуючи свої злочинні наміри на незаконне придбання права на майно ОСОБА_23 , маючи у своєму розпорядженні копію картки фізичної особи-платника податків потерпілої та оригіналів документів про право власності на вказані вище об'єкти нерухомого майна, знаходячись в офісі приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_22 , що за адресою: АДРЕСА_2 , надала останній копію картки фізичної особи-платника податків на ім'я ОСОБА_25 для складання довіреності на право управління і розпорядження, належними потерпілій ОСОБА_23 квартирами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 .

У свою чергу, ОСОБА_22 , будучи приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 5257 від 03.08.2004 року та реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № НОМЕР_1 , виданого 20.10.2004 року Львівським обласним управлінням юстиції, будучи відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» фізичною особою, уповноваженою державою на здійснення незалежної професійної нотаріальної діяльності, зокрема щодо посвідчення прав та фактів, які мають юридичне значення, не усвідомлюючи справжніх злочинних намірів ОСОБА_6 в частині незаконного придбання права на майно потерпілої так як була введена останньою в оману, при цьому, достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_26 особисто у нотаріальну контору до неї не зверталась, умисно, зловживаючи наданими їй державою повноваженнями нотаріуса, в порушення вимог ст. 43, 45, 47, 55 Закону України «Про нотаріат», щодо встановлення цивільної дієздатності осіб учасників цивільних відносин, перевірки поданих документів, - без відома, згоди та присутності ОСОБА_23 , 27.11.2007 року за допомогою власного комп'ютера, у офісі за місцем здійснення своєї нотаріальної діяльності у АДРЕСА_2 , склала довіреність від імені ОСОБА_25 , в яку внесла неправдиві відомості про те, що остання цією довіреністю уповноважила ОСОБА_27 бути її представником щодо управління та розпорядження (у тому числі здійснення продажу, міни, здачі в оренду (найм), передачі в заставу (іпотеку), а також інших цивільних правочинів, що не суперечать чинному законодавству України), належними їй на праві власності квартирами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 . У той же час, ОСОБА_23 щодо складання та видачі такої довіреності до приватного нотаріуса ОСОБА_22 не зверталась і своєї згоди на це не надавала.

Цього ж дня, ОСОБА_6 у приміщенні офісу АДРЕСА_2 , в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_22 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що потерпіла ОСОБА_26 на підписання даного роду офіційних документів її не уповноважувала, згоду свою не надавала, умисно, власноручно підробила підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_23 у складеній приватним нотаріусом ОСОБА_22 довіреності. Після цього, дану довіреність, в порушення вимог ст. 43, 45 Закону України «Про нотаріат» посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_22 , шляхом нанесення відбитку печатки та підпису і зареєстровано у реєстрі за № 3054.

Таким чином, внаслідок вчинення вказаних вище злочинних дій, ОСОБА_6 через підставну особу ОСОБА_27 отримала реальну можливість розпоряджатись належними потерпілій ОСОБА_23 об'єктами нерухомого майна, а саме: квартирою АДРЕСА_5 , ринкова вартість яких станом на 27.11.2007 року становила відповідно 84 455 грн. 00 коп. та 496 163 грн. 00 коп., а всього на загальну суму 580 618 грн. 00 коп.

Не зупинившись на цьому, ОСОБА_6 , переслідуючи кінцеву мету незаконного особистого збагачення та доведення свого злочинного наміру до кінця, разом через ОСОБА_27 , 27.11.2007 року знаходячись в офісі приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу ОСОБА_22 , що за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі підробленої нею довіреності, без відома, згоди та присутності потерпілої ОСОБА_23 , уклали із ЗАТ «ОТП Банк» два договори іпотеки № PML-600/236/200/1 та № PML-600/236/200/2, відповідно до умов яких ОСОБА_23 , як іпотекодавець нібито передає банку як іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , для забезпечення повного і своєчасного виконання кредитного договору № ML-600/236/2007, укладеного 27.11.2007 року між ОСОБА_6 та даною банківською установою на суму 300 000 дол. США. Вказані договори іпотеки від імені потерпілої підписані ОСОБА_27 на підставі раніше підробленої довіреності. У подальшому, в період листопада 2007 року по червень 2013 року, у зв'язку із невиконанням ОСОБА_6 взятих на себе перед ЗАТ «ОТП Банк» зобов'язань у частині погашення кредиту та відсотків за його користування, належні потерпілій ОСОБА_23 об'єкти нерухомого майна були арештовані та реалізовані філією ПП « ОСОБА_28 » з прилюдних торгів, як наслідок із власності потерпілої незаконно вибули об'єкти нерухомо майна, чим завдали матеріальних збитків у особливо великому розмірі.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у придбанні права на майно шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене у особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім цього, 27.11.2007 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 реалізуючи свої злочинні наміри на незаконне придбання права на майно ОСОБА_23 , маючи у своєму розпорядженні копії паспортних даних та оригіналів документів на право власності на вказані вище об'єкти нерухомого майна, зареєстрованих за останньою, знаходячись у офісі приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_22 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для здійснення підроблення офіційного документу залучила у попередню змову даного нотаріуса та надала паспортні дані потерпілої щодо складання довіреності на право управління і розпорядження, належними потерпілій ОСОБА_23 квартирами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 .

У свою чергу, ОСОБА_22 , будучи приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 5257 від 03.08.2004 року та реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № НОМЕР_1 , виданого 20.10.2004 року Львівським обласним управлінням юстиції, являючись відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» фізичною особою уповноваженою державою на здійснення незалежної професійної нотаріальної діяльності, зокрема щодо посвідчення прав та фактів, які мають юридичне значення, вступила у попередню змову із ОСОБА_6 , однак не усвідомлюючи справжніх злочинних намірів останньої в частині незаконного придбання права на майно потерпілої так як була введена ОСОБА_6 в оману, при цьому, достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_23 особисто у нотаріальну контору до неї не зверталась, умисно, зловживаючи наданими їй державою повноваженнями нотаріуса, у порушення вимог ст. 43, 45, 47, 55 Закону України «Про нотаріат», щодо встановлення цивільної дієздатності осіб учасників цивільних відносин, перевірки поданих документів, без відома згоди та присутності ОСОБА_23 , 27.11.2007 року з допомогою власного комп'ютера у офісі за місцем здійснення своєї діяльності у АДРЕСА_2 , склала довіреність від імені ОСОБА_25 , в яку внесла неправдиві відомості про те, що остання цією довіреністю уповноважила ОСОБА_27 бути її представником щодо управління та розпорядження (у тому числі здійснення продажу, міни, здачі в оренду (найм), передачі в заставу (іпотеку), а також інших цивільних правочинів, що не суперечать чинному законодавству України) належними їй на праві власності квартирами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 . У той же час, ОСОБА_23 щодо складання та видачі такої довіреності до приватного нотаріуса ОСОБА_22 ніколи не зверталась і своєї згоди не надавала.

Цього ж дня, ОСОБА_6 у приміщенні офісу АДРЕСА_2 , у присутності приватного нотаріуса ОСОБА_22 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що ОСОБА_23 на підписання даного роду офіційних документів її не уповноважувала, згоду свою не надавала, умисно, власноручно підробила підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_23 в складеній приватним нотаріусом ОСОБА_22 довіреності. Після цього, дану довіреність, у порушення вимог ст. 43, 45 Закону України «Про нотаріат» посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_22 , шляхом нанесення відбитку печатки та підпису і зареєстровано у реєстрі за № 3054.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у підробленні іншого документа, який посвідчується приватним нотаріусом і який надає права, з метою використання його як підроблювачем так і іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України (у редакції статті 2001 року).

Позиція обвинуваченої.

Обвинувачена ОСОБА_6 будучи допитаною у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнала, надала пояснення, заперечила фактичні обставини справи, які викладені у обвинувальному акті, зазначила, що жодного умислу на вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень не мала, оскільки у її власності і так знаходиться значна кількість нерухомого майна, тому просила суд виправдати її.

Окремо вказала, що у 2003 році на її прохання, племінниця, сестра та матір переїхали у м. Львів, оскільки у м. Києві було важко проживати. Зазначила, що також, що того ж року, вона придбала для них квартиру на АДРЕСА_6 , яка у подальшому була оформлена на її сестру. До того ж, додала, що придбала усі необхідні меблі, сантехніку, побутову техніку. Зазначила, що у 2016 році вказана квартира за дорученням ОСОБА_29 була продана ОСОБА_30 . З моменту, коли обвинувачена дізналась, що у Закарпатті існує справа відносно неї, остання подала до Сихівського районного суду м. Львова позов до сестри, 15.11.2016 року було ухвалено частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_29 про стягнення коштів та стягнуто на користь допитаної 1 187 914 грн. 47 коп., зокрема, винесений виконавчий лист. Проте пояснює, що на день допиту жодні борги із сторони сестри на користь обвинуваченої не погашені, більше того, додає, що квартира була ще раз перепродана за участю адвоката, на даний момент вона є у власності ОСОБА_15 . У подальшому вказала, що того ж року, за кошти останньої було придбано дві квартири на АДРЕСА_7 , а саме, як пояснює, 1/2 особняка, які оформлені на сестру та племінницю. Зокрема, обвинувачена під час допиту зазначила, що ОСОБА_31 , її сестра, згідно довідки про взяття на облік платника податків, була керівником ОСББ «Вітерець» до 2004 року, після неї працювала племінниця, зі слів ОСОБА_6 приблизно до 2009-2010 року. З приводу купівлі квартир АДРЕСА_5 , додала, що придбала їх за власні кошти у сумі близько 220 000 дол. США. У відповідь на запитання представника потерпілого пояснила, що вказане житло оформила на племінницю, тому що хотіла зробити їй добре. Стосовно підписів на дорученнях обвинувачена у зазначила, що погоджується з тим фактом, що підписи відрізняються, зокрема підпис на дорученні ОСОБА_22 виконала племінниця, проте у справах даних документів немає, та як вказує ОСОБА_6 , їй пред'явлено обвинувачення за підроблення доручення, проте у матеріалах кримінального провадження воно відсутнє. Окрім цього, під час допиту на запитання представника потерпілого відповіла, що на даний момент не пригадує, чому було зроблено два доручення, оскільки минуло більше п'ятнадцяти років, можливо на вимогу банку.

Щодо позиції сторони захисту.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , у судовому засіданні зазначив, що на його думку немає достатніх підстав та доказів вважати, що ОСОБА_6 вчинила інкриміновані їй кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 (у редакції статті 2001 року) КК України, тому просив суд виправдати ОСОБА_6 .

Окремо вказав, що ОСОБА_6 не визнає вини у пред?явленому обвинуваченні та не визнає заявлений цивільний позов.

Зазначив, що зібрані та досліджені під час судового розгляду даного кримінального провадження докази, безсумнівно підтверджують не просто «розумний сумнів» у доведеності вини ОСОБА_6 , а чітко доводять її невинуватість у інкримінованому злочині. Вважає, що у даному випадку в діях ОСОБА_6 відсутня об?єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки взагалі відсутнє заволодіння правом на майно, так як ОСОБА_6 не набувала прав на квартири, а отримала у власність належні ПАТ «ОТП Банк» кредитні кошти. Згідно з формулюванням обвинувачення, викладеним в обвинувальному акті, ОСОБА_6 , отримала кредитні кошти в ПАТ «ОТП Банк» під заставу двох квартир, належних потерпілій ОСОБА_32 ( ОСОБА_33 ).

Однак, при висуненні обвинувачення ОСОБА_6 не враховано, що кредитні кошти від ПАТ «ОТП Банк» були отримані нею під забезпечення не лише іпотекою квартир на пл. Ринок, юридично належних ОСОБА_23 , але також іпотекою ще двох квартир, належних ОСОБА_34 , а також фінансовою порукою чоловіка ОСОБА_6 - ОСОБА_35 та доньки ОСОБА_6 - ОСОБА_36 . Вартість квартир ОСОБА_37 , підтверджена у договорах їх купівлі-продажу, та подальшою банківською оцінкою, практично рівна усій сумі кредиту. Також вказав, що ОСОБА_6 тривалий час обслуговувала кредит та сплачувала заборгованість за кредитним договором, що підтверджується долученими до матеріалів кримінального провадження квитанціями та наявними у матеріалах справи виписками із банківських рахунків ОСОБА_6 у ПАТ «ОТП Банк». Вказане на думку захисту свідчить про отримання нею грошових коштів у кредит з чітким наміром їх повернути, оскільки у іншому випадку солідарними боржниками за зобов?язаннями стають, окрім неї, ще й її донька та чоловік. На думку сторони захисту слід врахувати звичний уклад життя, який склався у сім?ї ОСОБА_6 , те, що вона систематично оформляла придбані за власні кошти об?єкти нерухомості на племінницю, а також те, що остання систематично видавала довіреності на ім?я обвинуваченої. Наведене свідчить про наявність між сторонами даного кримінального провадження цивільно-правових відносин, що виключає наявність складу кримінального правопорушення. Не зважаючи на повне невизнання обвинуваченою своєї вини, вказує, що строки притягнення до кримінальної відповідальності минули.

Також у судовому засіданні стороною захисту суду було надано низку копій документів, зокрема, які містять характеризуючі дані обвинуваченої, медичну документацію, банківську, документи цивільно-правового характеру.

Щодо позиції потерпілої сторони.

Представник потерпілої ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_8 , у судовому засіданні питання призначення судом покарання обвинуваченій ОСОБА_6 залишив на розсуд суду. Щодо раніше заявленого цивільного позову зазначив, що підтримує такий, просить задовольнити у повному обсязі.

Окремо зазначив, що у діях обвинуваченої був умисел при вчиненні останньою кримінальних правопорушень, оскільки вона наслідувала підпис своєї племінниці.

Щодо позиції сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні наполягав на вказаній кваліфікації дій обвинуваченої, просив суд визнати її винною у вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 (у редакції статті 2001 року) КК України та призначити покарання у межах санкції вказаних статей.

Окремо вказав, що за ч. 2 ст. 358 КК України обвинувачену слід звільнити від відбування покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Досліджені у судовому засіданні докази.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, її винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, яким колегією суддів надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Зокрема, показами потерпілої та свідків, які допитані безпосередньо у судовому засіданні, попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приведені до присяги (а.с. 177, Т. 3, 21-23, 46, 60, Т. 4):

- ОСОБА_26 , потерпіла, допитана в судовому засіданні (у режимі відео конференції) в якості потерпілої, надала покази та зазначила, зокрема, що вона є племінницею обвинуваченої ОСОБА_6 . Зазначила, що вона є власником об'єктів нерухомості, а саме квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , придбаних на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 05.04.2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_24 за реєстровим № 1290 та договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 05.03.2007 року тим ж приватним нотаріусом ОСОБА_24 за реєстровим № 694. У липні 2013 року їй стало відомо, що належні їй об'єкти нерухомості 12.06.2013 року відчужено з прилюдних торгів суб'єктом господарювання філією 14 ПП «НИВА-В. Ш.» на користь фізичної особи ОСОБА_38 . Згодом потерпіла дізналась, що таке стягнення є наслідком протиправних дій її тітки ОСОБА_6 та невстановлених осіб, з метою протиправного заволодіння кредитними коштами ЗАТ «ОТП Банк», заподіяння майнової шкоди шляхом звернення стягнення на її майно, які шляхом підроблення документів та подання таких підроблених документів до судових органів фактично отримали законні підстави на заволодіння належним їй майном.

Також вказала, що 27.11.2007 року від імені ОСОБА_15 (на той період - ОСОБА_25 ) із ЗАТ «ОТП Банк» укладено договори іпотеки № PML-600/236/200/1 та № PML-600/236/200/2, відповідно до яких ОСОБА_15 (на той період - ОСОБА_25 ) передає ЗАТ «ОТП Банк» у іпотеку нерухоме майно для забезпечення повного і своєчасного виконання кредитного договору № ML-600/236/2007, укладеного між ОСОБА_6 та ЗАТ «ОТП Банк» від 27.11.2007 року. Предметом іпотеки за вказаними договорами були належні ОСОБА_15 (на той період - ОСОБА_25 ) квартири АДРЕСА_5 .

Від імені ЗАТ «ОТП Банк» кредитний договір та договори іпотеки підписано ОСОБА_39 та ОСОБА_40 . Від імені ОСОБА_15 (на той період - ОСОБА_25 ) договори іпотеки підписано ОСОБА_27 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 27.11.2007 року ОСОБА_22 за реєстровим № 3054. На вчинення дій щодо майна, належного ОСОБА_15 (на той період - ОСОБА_25 ), ОСОБА_27 не уповноважувалась, у тому числі, на підставі нотаріально посвідчених довіреностей. Крім цього, питання щодо передання останньою об'єктів нерухомості у якості майнової поруки за будь-якими зобов'язаннями обвинуваченою жодного разу не обговорювалось, така згода не надавалась.

Також зазначила, що у 2007 році у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на протиправне збагачення за рахунок привласнення грошових коштів від банківської установи, отриманих на умовах кредиту. На реалізацію злочинного плану щодо протиправного збагачення, розробленого та організованого ОСОБА_6 , реалізованого спільно із ОСОБА_27 та ОСОБА_22 , здійснено:

- укладення ОСОБА_6 із ЗАТ «ОТІІ Банк» кредитного договору від 27.11.2007 року № ML-600/236/2007, предметом якого є отримання ОСОБА_6 грошових коштів на суму 300 000 дол. США на умовах кредиту;

- передання ОСОБА_6 у якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором належного ОСОБА_15 (на той період - ОСОБА_25 ) об'єкта нерухомості на підставі нотаріально посвідченої довіреності, що містить ознаки підроблення;

- за рахунок невиконання ОСОБА_6 позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором ЗАТ «ОТП Банк» звернено стягнення на предмет іпотеки, а ОСОБА_15 (на той період - ОСОБА_25 ) протиправно позбавлена належного їй майна за зобов'язаннями, які не були добровільно взяті нею на себе відповідно до вимог чинного законодавства України.

Так, у результаті обвинувачена ОСОБА_6 отримує в особисте користування та розпорядження грошові кошти у розмірі 300 000 дол. США для використання у власних цілях, має можливість безперешкодно ухилятись від виконання за кредитним договором.

Крім цього, щодо наявності претензій до обвинуваченої, зокрема про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням - потерпіла ОСОБА_15 зазначила, що має такі, відповідно просить суд у повному обсязі задовольнити поданий нею цивільний позов від 20.08.2017 року. Щодо визначення обвинуваченій виду та розміру покарання, потерпіла відповіла, що повністю покладається на розсуд суду;

- ОСОБА_29 , допитана у судовому засіданні в якості свідка, надала покази та зазначила, зокрема, що вона є сестрою обвинуваченої, однак жодних стосунків з обвинуваченою не має. Так, зазначила, що відносно відчуження квартир на АДРЕСА_4 їй нічого не відомо, вказує, що її донька, потерпіла ОСОБА_15 , нічого не відчужувала. Щодо придбання зазначених квартир, пояснила, що події відбувались у 2003 році, після продажу квартири у м. Києві, кошти у сумі близько 80 000 дол. США на купівлю майна було передано ОСОБА_41 , чоловіку обвинуваченої, через відділення «Кредобанку», для того щоб придбати житло у м. Львові для їхньої сім'ї. Зокрема, під час допиту наголосила, що пошуками житла займалась ОСОБА_42 , ініціатором придбання також була вона, на той момент ціллю було купити житло для племінниці, щоб у подальшому здавати його в оренду. Як зазначила, згодом вони переїхали у м. Львів, пройшов деякий час, у 2007 році донька повідомила, що знайшли для купівлі дві квартири на АДРЕСА_4 , показала їх, з пам'яті стверджує, що вони були у занедбаному стані, без ремонту, натомість це було хороше придбання, через вигідне місце розташування квартир (у центрі міста). Проте, як вбачається з показів свідка, потерпіла не проживала у вказаних квартирах на пл. Ринок, що були оформлені на неї, через їх стан. Окрім цього, сестра обвинуваченої під час допиту зазначила, що ОСОБА_23 їздила до нотаріуса, проте вона там присутня не була, та зі слів доньки вказала, що у той час було підписано договори купівлі-продажу на дві квартири на її ім'я, тобто вони були у її власності і доручень на розпорядження чи відчуження житла вона не давала, до того ж з пояснень свідка вбачається, що усі наявні документи по вказаному майну ОСОБА_42 зберігала у себе. На запитання прокурора, у який час ОСОБА_29 дізналась про відчуження майна, остання відповіла, що їй стало відомо після одруження доньки, через свого зятя, який почав цікавитись цим питанням, а саме, що вказані квартири були під заставою та продані на торгах, хоча додає, що її донька не вчиняла жодних подібних дій. У відповідь на запитання представника потерпілої, пояснила, що у дочки не було наміру продавати квартири на пл. Ринок, уточнила, що жодних документів не мала та до того ж на момент відчуження потерпіла проживала у м. Києві, а саме з 13.03.2007 року;

- ОСОБА_13 , допитаний у судовому засіданні (у режимі відео конференції) в якості свідка, надав покази та зазначив, що він є чоловіком потерпілої ОСОБА_43 , яка є власником об'єктів нерухомості - квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , придбаних на підставі договору купівлі-продажу квартири. Як пригадує допитаний, у 2013 році їм стало відомо, що дані об'єкти нерухомості було відчужено з прилюдних торгів. Згодом дізнались, що таке стягнення є наслідком протиправних дій тітки його дружини - ОСОБА_6 , яка зловживаючи довірою своєї племінниці, шляхом підроблення та посвідчення довіреності від її імені без відома та згоди останньої, на право управління та розпорядження двома вказаними вище квартирами, незаконно придбала право на вказані об'єкти нерухомого майна та фактично отримала законні підстави на заволодіння майном. Крім цього, свідок додав, що йому не відома будь-яка інформація щодо доручень ОСОБА_15 на купівлі квартир іншим особам, вказує, що остання не давала жодної згоди на право управління та розпорядження об'єктами нерухомості;

- ОСОБА_44 , допитана у судовому засіданні в якості свідка, надала покази та зазначила, що є подругою обвинуваченої ОСОБА_6 , з якою знайома вже близько сорока років та вказала, що знає її родину дуже добре. Щодо стосунків обвинуваченої із своєю племінницею зазначила, що ОСОБА_42 допомагала останній протягом усього її життя, забезпечувала, усі необхідні витрати покривала саме вона. Окрім цього, допитана у судовому засіданні ОСОБА_44 додала, що за кошти сім'ї ОСОБА_45 була придбана красива, простора квартира на АДРЕСА_6 для ОСОБА_23 З приводу купівлі квартир, які розташовані на пл. Ринок, вважає, що людина у 23 роки, яка навчалась за рахунок хресної, не могла самостійно їх придбати, а які дії відбувались у подальшому із вказаним майном останній нічого невідомо, зокрема щодо оформлення кредиту також нічого пояснити не може;

- ОСОБА_35 , допитаний в судовому засіданні у якості свідка, надав покази та зазначив, що є чоловіком обвинуваченої, вказав, що після смерті батька ОСОБА_46 було прийнято сімейне рішення про переїзд матері, сестри і племінниці до Львова, отож ОСОБА_29 продала трикімнатну квартиру у м. Києві, площею 58 кв. м вартістю 80 000 дол. США, які були перераховані на карту допитаного. За ці кошти ОСОБА_6 придбала квартиру у АДРЕСА_8 , зробивши у вказаному житлі капітальний євроремонт, додавши кошти, придбала усі необхідні меблі та сантехніку, тобто створила умови для комфортного життя. Зазначив, що свідоцтво на право власності на квартиру було оформлене на сестру - Оксану. Того ж часу племінниця була переведена на платне відділення факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, де провчившись чотири роки, отримала вищу освіту. Свідок під час допиту додав, що усі витрати на навчання, зокрема видатки на відпочинок та оплата побутових послуг були покладені на його дружину. Окрім цього, в зазначений період для сестри обвинуваченої та її племінниці було придбано 1/2 особняка на АДРЕСА_7 , який розбудовувався, до того ж останні займали по черзі посаду голови ОСББ, де племінниця отримувала заробітну плату. Вказав, що більше того, було придбано особняк на АДРЕСА_7 , площею 91, 2 кв. м., де у подальшому мали проживати племінниця обвинуваченої зі своєю матір'ю, який його дружина розбудовувала площею до 450 кв. м. Зазначив, що свідоцтво на право власності на дане житло було видано 26.07.2010 року на ОСОБА_29 та її доньку, тобто на той час вони володіли вказаним майном. Зі слів свідка, для комфорту сестри та племінниці його дружини до завершення усіх ремонтних робіт ОСОБА_6 протягом чотирьох років винаймала для них житло, оренду якого оплачувала самостійно.

Окрім цього, ОСОБА_35 у судовому засіданні додав, що у 2007 році його дружина придбала для своєї племінниці трикімнатну квартиру на АДРЕСА_9 , свідоцтво оформлене було на останню, проте зі слів допитаного, мешкати вона там не хотіла. Того ж року, як вбачається з показів свідка, ОСОБА_42 оформила за власні кошти дві квартири на пл. Ринок, які планувались перебудувати під хостели.

У подальшому, з метою отримання коштів на ремонт квартир, а також завершення будівництва особняка на АДРЕСА_7 , обвинувачена оформила кредит у «ОТП Банк», давши під заставу квартири на АДРЕСА_4 , а також дві квартири однокласниці, про що усій родині було відомо та зрозуміло, що жодного умислу обдурити племінницю не було. У відповідь на запитання представника потерпілої зазначив, що був присутній при оформленні кредиту, а щодо документів, які його дружина надавала під час проведення кредитної операції нічого не пригадує та детальніше пояснити не може. Додав, що племінниця теж була присутня та надала згоду на оформлення застави на житло, що було оформлене на неї, проте фактично належало ОСОБА_47 . ОСОБА_35 підкреслив, що заставне майно, яке складалось з чотирьох квартир, банк оцінив у 600 000 дол. США, видавши кредит у сумі 300 000 дол. США.

Так, з показів свідка вбачається, що протягом двох років його дружина добросовісно виконувала усі обов'язки по кредиту, проте у 2009 році відбулась фінансова криза, обвал гривні та банк почав вимагати негайної сплати по заборгованості, у подальшому почали забирати майно. Свідок наголосив, що ніхто з родини, окрім його дружини, фінансово не постраждав, зазначив, що жодної копійки ніхто не вклав. Того ж року, у їхній сім'ї з'явився ОСОБА_48 , чоловік племінниці, з яким вона познайомилась у інтернеті. Зі слів допитаного, ОСОБА_32 ( ОСОБА_15 ) та ОСОБА_13 реєстрували свій шлюб у Личаківському РАЦС Львова, тоді ж усі витрати покривала ОСОБА_42 .

У подальшому, як зазначив свідок, у 2012 році ОСОБА_13 почав вимагати у його дружини повернення коштів, які нібито були вкладені ним у квартири на АДРЕСА_4 . Усі роз'яснення дружини не сприймались та ОСОБА_13 у свою чергу написав заяву до поліції, тоді ж слідчий допитавши ОСОБА_49 , ознайомившись з усіма документами, 26.11.2014 року ухвалив постанову про закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю складу злочину. Однак, як зазначив свідок, вкінці місяця прокурор району у порядку загального нагляду скасував постанову, про що йому та його дружині нічого не було відомо. До того ж, надалі кримінальна справа по постанові від 26.10.2015 року була скеровано для подальшого розслідування у поліцію Закарпатської обл., про що знову ж таки обвинуваченій не було нічого відомо та жодних відносин до цієї області вона не мала.

Винуватість обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, за встановленими колегією суддів обставинами, крім показань потерпілої, свідків також підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150080003547 від 10.03.2015 року (a.c. 1, Т. 1);

- заява адвоката АО «Авер Лекс» ОСОБА_50 подана в інтересах ОСОБА_15 про вчинення кримінального правопорушення від 20.11.2013 року (a.c. 2-12, Т. 1);

- доручення начальника СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській обл. ОСОБА_51 про проведення досудового розслідування від 30.11.2013 року (a.c. 47, Т. 1);

- повідомлення прокурора про початок досудового розслідування № 12013150080003547 від 02.12.2013 року (а.с. 48, Т. 1);

- довідка за № 71/23690 від 02.12.2013 року про прийняття і реєстрацію заяви (а.с. 49, Т. 1);

- клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 16.06.2014 року у Львівському державному нотаріальному архіві (а.с. 56-57, Т. 1);

- копія ухвали слідчого судді Франківського районного суду міста Львова за №465/3567/14-к (1-кс/465/315/14) від 18.06.2014 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів у Львівському ДНА (а.с. 61, Т. 1);

- доручення оперативному підрозділу за № 71/673-СВ від 20.06.2014 року про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України (a.c. 60, Т. 1);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 27.06.2014 року у Львівському ДНА (а.с. 64, Т. 1);

- копія опису вилучених документів (а.с. 65, Т. 1);

- оригінал другого примірника довіреності від 27.11.2007 року за реєстровим номером 3054, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_22 (a.c. 66, Т. 1);

- витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей за № 4205632 від 27.11.2007 року (a.c. 67, Т. 1);

- завірена копія приватним нотаріусом ОСОБА_22 картки фізичної особи-платника податків на ОСОБА_25 (а.с. 68, Т. 1);

- клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 16.06.2014 року у ПАТ «ОТП Банк» (а.с. 58-59, Т. 1);

- копія ухвали слідчого судді Франківського районного суду міста Львова за № 465/3565/14-к (1-кс/465/314/14) від 19.06.2014 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів у ЗАТ «ОТП Банк» (а.с. 69, Т. 1);

- доручення оперативному підрозділу за № 71/715-СВ від 01.07.2014 року на вилучення документів (а.с. 70, Т. 1);

- протокол тимчасового доступу до документів ПАТ «ОТП Банк» від 03.07.2014 року (a.c. 71, Т. 1);

- копія опису вилучених документів в ПАТ «ОТП Банк» (а.с. 72, Т. 1);

- оригінал кредитного договору № ML-600/236/2007 від 27.11.2007 року з додатками (а.с. 73-81, Т. 1);

- оригінал договору поруки № SR-600/236/2007/1 від 27.11.2007 року із ОСОБА_52 (а.с. 82, Т. 1);

- оригінал договору поруки № SR-600/236/2007/2 від 27.11.2007 року із ОСОБА_53 (а.с. 83, Т. 1);

- кредитна заявка від 28.11.2007 року ОСОБА_6 (a.c. 84, Т. 1);

- договір № 600/3364/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) від 27.11.2007 року, укладеного із ОСОБА_6 (а.c. 85-86, Т. 1);

- копія позовної заяви за вих. № 01-04/309 від 27.07.2009 року (а.с. 87-89, Т. 1);

- копія протоколу засідання кредитного комітету № 226 від 27.11.2007 року (a.c. 90-95, Т. 1);

- завірені копії довіреності ОСОБА_25 за № 3054 від 27.11.2007 року (a.c. 96-97, Т. 1);

- завірені копії договорів купівлі-продажу квартир у АДРЕСА_10 та 6 від 05.04.2007 року та 05.03.2007 року (а.с. 98-99, Т. 1);

- поліс добровільного комплексного страхування іпотеки № 0061581 від 27.11.2007 року квартири АДРЕСА_11 (а.с. 101-102, Т. 1);

- поліс добровільного комплексного страхування іпотеки № 0061582 від 27.11.2007 року квартири АДРЕСА_10 (а.с. 105-106, Т. 1);

- поліс добровільного комплексного страхування іпотеки № 0061586 від 27.11.2007 року (a.с. 107-108, Т. 1);

- заявка ОСОБА_54 (а.c. 111, Т. 1);

- фотокопія додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 07.06.2010 року (a.c. 112, Т. 1);

- фотокопія службової записки ПАТ «ОТП Банк» (а.с. 113, Т. 1);

- фотокопія позову ПАТ «ОТП Банк» за вих. № 01-04/773/1 від 08.09.2009 року (a.c. 114-118 Т. 1);

- фотокопія рішення за № 85 від 28.12.2009 року (а.c. 119, Т. 1);

- повідомлення банку (a.c. 120-125, Т. 1);

- фотокопії звітів ФОП ОСОБА_6 (а.с. 126-129, Т. 1);

- лист ВАТ «Кредобанк» за № 2062 від 27.11.2007 року (a.c. 130-131, Т. 1);

- фотокопія пластикової картки ОСОБА_6 (а.с. 132, Т. 1);

- фотокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (a.c. 133, Т. 1);

- фотокопії документів ОСОБА_6 (а.с. 134-136, Т. 1);

- заява ОСОБА_25 (згідно Сімейного кодексу України) (a.c. 138, Т. 1);

- копія паспорта ОСОБА_6 (а.с. 139-140, Т.);

- копія паспорта ОСОБА_35 (а.с. 141-142, Т. 1);

- копія паспорта ОСОБА_27 (а.с. 147-148, Т. 1);

- копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_35 (a.c. 151, Т. 1);

- фотокопії поштових відправлень ПАТ «ОТП Банк» (а.с. 158-161, Т. 1);

- досудові вимоги банку до поручителів та майнових поручителів (a.c. 162-189, Т. 1);

- платіжна вимога № 2 від 28.11.2008 року (а.с. 190, Т. 1);

- заява на переказ готівки № 6 та квитанція № 6 від 28.11.2007 року (а.с. 191, Т. 1);

- витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 15695128 від 27.11.2007 року (a.с. 192, Т. 1);

- витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 15695206 від 27.11.2007 року (a.с. 193, Т. 1);

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 15687542 від 27.11.2007 року (а.с. 196, Т. 1);

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 15687882 від 27.11.2007 року (а.с. 197, Т. 1);

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 15695180 від 27.11.2007 року (а.с. 202, Т. 1);

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 15695099 від 27.11.2007 року (а.с. 203, Т. 1);

- витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави № 15687715 від 27.11.2007 року (а.с. 206, Т. 1);

- витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави № 15687715 від 27.11.2007 року (а.с. 207, Т. 1);

- завірені копії витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, яке підлягає іпотеці (a.c. 208-209, 213-214, Т. 1);

- фотокопії витягів з Державного реєстру правочинів за № 3802154 від 05.04.2007 року, № 3650808 від 05.03.2007 року (а.с. 216-217, Т. 1);

- копія протоколу № 1413171-2 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 12.06.2013 року (а.с. 225, Т. 1);

- копія протоколу № 1413171-3 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 12.06.2013 року (а.с. 226, Т. 1);

- фотокопії протоколів присутності на прилюдних торгах від 12.06.2013 року (a.c. 229-230, Т. 1);

- копія повідомлення філії № 14 ПП «Нива-В. Ш.» № 171Б від 28.05.2013 року (a.c. 238, Т. 1);

- копія заяви ОСОБА_55 № 1413171-1 про участь в прилюдних торгах від 12.06.2013 року з додатками учасника (а.с. 239-248, Т. 1);

- звіт про оцінку майна квартири АДРЕСА_11 , виготовлений ТОВ «Гал-Світ» станом на 13.11.2007 року з додатками (a.c. 323-353, Т. 1);

- звіт про оцінку майна квартири АДРЕСА_10 , виготовлений ТОВ «Гал-Світ» станом на 13.11.2007 року з додатками (a.c. 354-382, Т. 1);

- постанова про визначення підслідності від 15.10.2014 року (а.с. 385-386, Т. 1);

- постанова заступника прокурора Львівської області про визначення місця проведення досудового розслідування від 27.03.2015 року (а.с. 3-4, Т. 2);

- постанова заступника прокурора Львівської області про призначення групи прокурорів від 30.03.2015 року (а.с. 6-7, Т. 2);

- доручення на проведення досудового розслідування від 01.04.2015 року та від 16.04.2015 року (a.c. 8, 10, Т. 2);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150080003547 від 16.04.2015 року (а.c. 1, Т. 2);

- клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 10.04.2015 року в Львівському ДНА (а.с. 12-14, Т. 2);

- копія ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова за № 461/4228/15-к (1-кс/461/2470/15) від 10.04.2015 року (а.с. 15, Т. 2);

- протокол тимчасового доступу до документів у Львівському ДНА від 11.05.2015 року (a.c. 16-18, Т. 2);

- копія опису вилучених документів (а.с. 19-20, Т. 2);

- лист завідувача Львівським ДНА за № 932/01-30 від 20.05.2015 року (a.c. 21, Т. 2);

- завірена копія реєстру № 3 для реєстрації нотаріальних дій приватним нотаріусом ОСОБА_22 за 2007 рік (а.с. 22-30, Т. 2);

- оригінал договору іпотеки № PML-600/236/2007/2 від 27.11.2007 року (a.c. 31-33, Т. 2);

- заява ОСОБА_27 від імені ОСОБА_25 на приватного нотаріуса ОСОБА_22 за вх. 1074/02-05 (а.с. 34, Т. 2);

- завірена фотокопія кредитного договору ML-600/236/2007 від 27.11.2007 року (a.c. 35-39, Т. 2);

- висновок про вартість майна АДРЕСА_10 (а.с. 40, Т. 2);

- витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 16377497 від 23.10.2007 року (a.c.41, Т. 2);

- завірена копія договору купівлі продажу квартири в АДРЕСА_10 від 05.04.2007 року (а.с. 42, Т. 2);

- завірена копія витягу з Державного реєстру правочинів за № 3802154 від 05.04.2007 року (a.c. 43, Т. 2);

- завірена копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 14228646 від 13.04.2007 року (а.с. 44, Т. 2);

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 15687882 від 27.11.2007 року (а.с. 45, Т. 2);

- витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави за № 15687715 від 27.11.2007 року (а.с. 46, Т. 2);

- довідка за № 613 від 29.10.2007 ЛКП «Старий Львів» (а.с. 47, Т. 2);

- лист за № 04/3869 від 03.12.07 року управління охорони історичного середовища (a.c. 48, Т. 2);

- завірена копія довіреності ОСОБА_25 за № 3054 від 27.11.2007 року (a.c. 49, Т. 2);

- скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей за № 4209809 від 27.11.2007 року (a.c. 50, Т. 2);

- фотокопія довіреності за № 5050 від 10.11.2006 року (а.с. 51, Т. 2);

- скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей за № 4209921 від 27.11.2007 року (a.c. 52, Т. 2);

- фотокопія довіреності за № 5051 від 10.11.2006 року (а.с. 53, Т. 2);

- скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей за № 4209868 від 27.11.2007 року (a.c. 54, Т. 2);

- завірена копія картки фізичної особи-платника податків на ОСОБА_25 (а.с. 55, Т. 2);

- оригінал другого примірника договору іпотеки PML-600/236/2007/1 (майнової поруки) від 27.11.2007 року (а.с. 56-58, Т. 2);

- заява приватному нотаріусу ОСОБА_22 від ОСОБА_27 в інтересах ОСОБА_25 за вх. № 1071/02-05 від 27.11.2007 року (а.с. 59, Т. 2);

- оригінал кредитного договору № ML-600/236/2007 від 27.11.2007 року (a.c. 60-64, Т. 2);

- висновок про вартість майна - квартири в АДРЕСА_12 (a.c. 65, Т. 2);

- витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно 16378206 (а.с. 66, Т. 2);

- завірена копія договору купівлі-продажу квартири від 05.03.2007 року (a.c. 67, Т. 2);

- завірена копія витягу з Державного реєстру правочинів за № 3650808 від 05.03.2007 року (a.c. 68, Т. 2);

- завірена копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 13830618 від 12.03.2007 року (а.с. 69, Т. 2);

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 15687542 від 27.11.2007 року (а.с. 70, Т. 2);

- витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави за № 15687715 від 27.11.2007 року (а.с. 71, Т. 2);

- довідка з місця проживання за № 614 від 29.10.2007 року видана ЛКП «Старий Львів» (а.с. 72, Т. 2);

- лист Управління охорони історичного середовища за № 04/3870 від 03.12.07 року (a.c. 72, Т. 2);

- завірена копія довіреності ОСОБА_25 за № 3054 від 27.11.2007 року, посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_22 (а.с. 73, Т. 2);

- скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) за № 4209809 від 27.11.2007 року (а.с. 74, Т. 2);

- завірена копія довіреності за № 5050 від 10.11.2006 року (а.с. 75, Т. 2);

- скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) за № 4209921 від 27.11.2007 року (а.с. 76, Т. 2);

- завірена копія довіреності за № 5051 від 10.11.2006 року (а.с. 77, Т. 2);

- скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреності за № 4209868 від 27.11.2007 року (a.c. 78, Т. 2);

- фотокопія фізичної особи-платника податків ОСОБА_25 (а.с. 79, Т. 2);

- клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 08.06.2015 року в приватного нотаріуса ОСОБА_24 (а.с. 80-81, Т. 2);

- завірена копія ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова за №461/6446/15-к (1-кс/461/3529/15) від 09.06.2015 року (a.c. 85, Т. 2);

- копія ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова за №461/6446/15-к (1-кс/461/3529/15) від 16.06.2015 року (а.с. 86, Т. 2);

- доручення оперативному підрозділу про проведення слідчих дій від 15.06.2015 року за №2/5627 (a.c. 83, Т. 2);

- протокол тимчасового доступу до документів в приватного нотаріуса ОСОБА_24 від 01.07.2015 року (а.с. 87-89, Т. 2);

- опис вилучених документів в приватного нотаріуса ОСОБА_24 від 01.07.2015 року (a.c. 90-91, Т. 2);

- оригінал другого примірника договору купівлі продажу квартири в АДРЕСА_12 від 05.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріус ОСОБА_24 за реєстровим № 694 (a.c. 92, Т. 2);

- витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів за № 3650800 від 05.03.2007 року (а.с. 93, Т. 2);

- договір купівлі-продажу квартири від 23.01.2003 року на бланку серії НОМЕР_3 , посвідчений нотаріусом ОСОБА_56 (а.с. 94, Т. 2);

- реєстраційне посвідчення серії НОМЕР_4 від 31.01.2003 року (a.c. 95, Т. 2);

- витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 13733674 від 28.02.2007 року (а.с. 96, Т. 2);

- довідка приватного нотаріуса ОСОБА_24 за № 1213237-185 від 05.03.2007 року (a.c. 97, Т. 2);

- витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави за № 11505558 від 05.03.2007 року (а.с. 98, Т. 2);

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 11505501 від 05.03.2007 року (а.с. 99, Т. 2);

- завірені фотокопії карток фізичної особи - платника податків на ОСОБА_57 та ОСОБА_25 (а.с. 100, Т. 2);

- заява ОСОБА_58 за № 692 від 05.03.2007 року (а.с. 101, Т. 2);

- заява ОСОБА_25 від 05.03.2007 року за вх. індексом 146/02-02 (a.c. 102, Т. 2);

- заява ОСОБА_59 за вх. індексом 147/02-02 (а.с. 103, Т. 2);

- витяг з Державного реєстру правочинів за № 3649349 від 05.03.2007 року (a.c. 104, Т. 2);

- довідка з місця проживання за № 1001 від 21.02.07 року (а.с. 105, Т. 2);

- договір купівлі-продажу квартири від 05.04.2007 року за № 1290 (а.с. 106, Т. 2);

- витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочині за № 3802127 від 05.04.2007 року (а.c. 107, Т. 2);

- договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_10 на спеціальному бланку АЕІ № 739325 від 17.01.2002 року (а.с. 108, Т. 2);

- реєстраційне посвідчення серії НОМЕР_5 від 28.01.2002 року (a.c. 109, Т. 2);

- витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 13627523 від 20.02.2007 року (a.c. 110, Т. 2);

- довідка приватного нотаріуса за № 1223331-185 від 05.04.2007 року (a.c. 111, Т. 2);

- витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави за № 11983520 від 05.04.2007 року (а.c. 112, Т. 2);

- витяг з Єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна за № 11983439 від 05.04.2007 року (а.с. 113, Т. 2);

- завірені фотокопії довідок (карток) фізичної особи-платника податків на ОСОБА_60 та ОСОБА_25 (а.с. 114, Т. 2);

- заява ОСОБА_60 за вх. індексом 256/02-02 від 05.04.2007 року (a.c. 115, Т. 2);

- витяг з Державного реєстру правочинів за № 3801616 від 05.04.2007 року (a.c. 116, Т. 2);

- заяви ОСОБА_61 , та ОСОБА_25 за вх. індексом 257/02-02 від 05.04.2007 року (a.c. 117, Т. 2);

- заява ОСОБА_25 за вх. індексом 258/02-02 від 05.04.2007 року (a.c. 118, Т. 2);

- довідка з місця проживання за № 1389 від 05.04.2007 року, виданого ЛКП «Старий Львів» (а.с. 119, Т. 2);

- клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 30.06.2015 року в ЗАТ «ОТП Банк» (а.с. 121-123, Т. 2);

- завірена копія ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова за № 461/7408/15-к (1-кс/461/4004/15) від 30.06.2015 року (а.с. 124, Т. 2);

- доручення оперативному підрозділу за вих. № 2/6997 від 06.07.2015 року (a.c. 125, Т. 2);

- протокол тимчасового доступу до документів в обласному відділення ЗАТ «ОТП Банк» від 20.07.2015 року (а.с. 127-128 Т. 2);

- копія опису вилучених документів (а.с. 129, Т. 2);

- оригінал заяви ОСОБА_6 на відкриття поточного рахунку № 26203001773634 від 27.11.2015 року (а.с. 130, Т. 2);

- картка із зразками підпису ОСОБА_6 (а.с. 131, Т. 2);

- договір № 600/3364/07 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній валюті від 27.11.2007 року (а.с. 132, Т. 2);

- анкета фізичної особи ОСОБА_6 (а.с. 133, Т. 2);

- завірена копія паспорта ОСОБА_6 (а.с. 134-135, Т. 2);

- виписка про рух коштів по рахунку НОМЕР_6 за період 27.11.2007 року по 11.11.2009 року (а.с. 136-139, Т. 2);

- виписка про рух коштів по рахунку НОМЕР_6 за період 11.11.2009 року по 31.12.2010 року (а.с. 140, Т. 2);

- виписка про рух коштів по рахунку НОМЕР_6 за період 01.01.2010 року по 13.07.2015 року (a.c. 141, Т. 2);

- виписка про рух коштів по рахунку НОМЕР_6 (Євро) за період 27.11.2007 року по 13.07.2015 року (а.с. 142-145, Т. 2);

- постанова про відібрання зразків підпису ОСОБА_15 для експертного дослідження від 18.05.2015 року (а.с. 153, Т. 2);

- постанова про проведення процесуальних дій на іншій території від 18.05.2015 року (а.с. 151-152, Т. 2);

- протокол відібрання зразків почерку та підпису від 02.06.2015 року (a.c. 160, Т. 2);

- додаток до протоколу отримання взірців почерку та підпису ОСОБА_15 (а.с. 161-180, Т. 2);

- фотокопія паспорта ОСОБА_15 (а.с. 181-184, Т. 2);

- фотокопія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 від 26.09.2009 року (a.c. 185 Т. 2);

- постанова першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_62 від 26.10.2015 року про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування (а.с. 2, Т. 3);

- доручення на проведення досудового розслідування від 09.11.2015 року (a.c. 7, Т. 3);

- постанова про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 14.12.2015 року (а.с. 8, Т. 3);

- супровідний лист в Закарпатський НДЕКЦ МВС України від 20.01.2016 року за № 7/3547/16 (а.с. 11, Т. 3);

- постанова про призначення почеркознавчої експертизи від 20.01.2016 року (a.c. 12-14, Т. 3);

- супровідний лист із Закарпатського НДЕКЦ МВС за № 19/107-449 від 03.02.2016 року (a.c. 15, Т. 3);

- довідка експерта про витрати проведення почеркознавчої експертизи № 4/23 від 03.02.2016 (а.с. 16, Т. 3);

- висновок експерта № 4/23 від 03.02.2016 року (а.с. 17-27, Т. 3);

- рапорт на реєстрацію в журналі єдиного обліку за № 84 від 10.02.2016 року № 84 (а.с. 31, Т. 3);

- витяг з ЄРДР №12016070000000031 від 10.02.2016 року та повідомлення про початок досудового розслідування (а.с. 32, 33, Т. 3);

- постанова про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 14.02.2016 року (а.с. 34-35, Т. 3);

- супровідний лист у Львівський НДІСЕ за № 1670/106/7-2016 від 05.04.2016 року (a.c. 44, Т. 3);

- постанова про призначення повторної комісійної почеркознавчої експертизи від 05.04.2016 року (а.с. 45-47, Т. 3);

- супровідний лист із Львівського НДІСЕ за № 1786 від 15.06.2016 року (a.c. 48, Т. 3);

- висновок повторної комісійної почеркознавчої експертизи № 1786 від 15.06.2016 року (а.с. 49-51, Т. 3);

- заява ОСОБА_15 про залучення як потерпілу до провадження від 21.06.2016 року (а.с. 60, Т. 3);

- лист судовому експерту ОСОБА_63 за № 3292/106/7-2016 від 21.07.2016 року (а.с. 147, Т. 3);

- постанова про призначення оціночно-будівельної експертизи від 21.07.2016 року (а.с. 148-150, Т. 3);

- супровідний лист експерта за № 90-16 від 15.08.2016 року (а.с. 151, Т. 3);

- рахунок фактура за проведення експертизи № СФ-12 від 15.08.16 року (a.c. 152, Т. 3);

- супровідний лист експерта за № 89-16 від 15.08.2016 року (а.с. 153, Т. 3);

- висновок експерта № 197-1/16 судової оціночно-будівельної експертизи від 15.08.2016 року (а.с. 154-166, Т. 3);

- копія постанови про виділення матеріалів досудового розслідування стосовно особи в окреме провадження від 11.10.2016 року (а.с. 3-7, Т. 4);

- копія витягу з кримінального провадження № 12016070000000173 (a.c. 8, Т. 4);

- відповідь на запит ГУ ДФС у Львівській області (а.с. 21-27, 29-37, Т. 4);

- клопотання про арешт майна (а.с. 96-99, Т. 4);

- ухвала суду № 308/3680/17 від 14.04.2017 року про накладення арешту на майно (а.с. 100-103, Т. 4);

- копія постанови про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження (а.с. 220-224, Т. 4);

- витяг з ЄРДР за №12017070000000115 від 29.05.2017 року (а.с. 225, Т. 4);

- копія паспорта ОСОБА_6 (а.с. 73-74, Т. 3);

- вимога УІАЗ ГУНП за № 1395/106/7-2016 від 21.03.2016 року (а.с. 75, Т. 3);

- лист із Славської с/р за № 02-19/412 від 26.08.2016 року (а.с. 77, Т. 3);

- характеристика на ОСОБА_6 за № 68 від 26.08.2016 року (а.с. 78, Т. 3);

- довідка про склад сім'ї ОСОБА_6 видана за № 2259 від 26.08.2016 (a.c. 79, Т. 3).

Мотиви та оцінки суду при ухваленні вироку.

Колегією суддів досліджено вичерпний перелік доказів, які сторона обвинувачення надала у якості доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та сторона захисту на підтвердження невинуватості останньої.

Так, ч. 6 ст. 22 КПК України передбачає, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Згідно із положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Диспозицією ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Колегія суддів приймає до уваги показання обвинуваченої, сприймає її як позицію обраної лінії захисту та вважає, що винуватість обвинуваченої за встановленими колегією суддів обставинами знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів.

Разом з тим, показання обвинуваченої є способом певною мірою викривити обставини дійсності та намаганням уникнути відповідальності за вчинені протиправні діяння. Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, що свідчить лише про небажання нести відповідальність за скоєне, колегія суддів вважає, що винуватість обвинуваченої за встановленими судом обставинами знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту в судовому засіданні було надано письмові докази та інші характеризуючі дані стосовно ОСОБА_6 , зокрема:

- довіреність від 27.11.2007 року, посвідчену нотаріусом ОСОБА_64 ;

- ухвалу про забезпечення позову від 01.12.2010 року;

- свідоцтво про право власності від 07.04.2006 року;

- витяг з реєстру № 30097436;

- довіреність від 03.12.2007 року;

- проектні пропозиції реконструкції будинку АДРЕСА_7 ;

- доручення від 23.08.2000 року;

- квитанції про оплату комунальних послуг на 3 арк.;

- довідки ПАТ «Кредобанк» на 4 арк. ;

- платіжне доручення № 3307685;

- квитанцію № 5450424 та платіжне доручення № 5450430;

- довідку ГУ статистики у Львів. обл. № 4972;

- будівельні документи та документи, що підтверджують витрати на реконструкцію будинку по АДРЕСА_7 на 12 арк;

- лист-вимога АКБ «ЛЬВІВ»;

- квитанції про оплату по кредиту на 13 арк;

- доручення від 01.01.2007 року;

- свідоцтво про право власності № НОМЕР_8 ;

- свідоцтво про право власності № НОМЕР_9 ;

- свідоцтво про право власності № НОМЕР_10 ;

- договір купівлі-продажу квартири від 03.06.2003 року;

- договір купівлі-продажу квартири від 09.07.2003 року;

- договір купівлі-продажу квартири від 09.07.2003 року;

- договір купівлі-продажу квартири від 16.07.2003 року;

- договір купівлі-продажу квартири від 05.04.2007 року;

- договір купівлі-продажу квартири від 05.03.2007 року;

- договір купівлі-продажу квартири від 16.07.2007 року;

- рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15.11.2016 року;

- договір іпотеки № PML-600/236/2007/4;

- договір іпотеки № PML-600/236/2007/3;

- ухвалу Львівського апеляційного суду від 26.05.2021 року;

- постанову Верховного Суду від 04.11.2021 року;

- характеризуючі документи.

Окрім цього, потерпілою стороною, суду було надано письмові докази, зокрема копію рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03.09.2019 року.

Проте, колегією суддів не може бути прийнято вказані докази, надані стороною захисту та потерпілою стороною, оскільки такі не стосуються безпосереднього предмету розгляду кримінального провадження, а також характеризують правові відносини у інших провадженнях.

Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, як придбання права на майно шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене у особливо великому розмірі.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимогам ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд при розгляді кримінального провадження досліджує докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, аналізує їх та дає оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 1 ст. 85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Так, колегія суддів вказує, що вина обвинуваченої ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КК України підтверджується обсягом досліджених у судовому засіданні доказів, які підтверджують вину обвинуваченої у скоєному та не викликають у суду сумнівів, оскільки така доведена поза розумним сумнівом.

Оцінюючи описані досліджені у судовому засіданні докази, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд визнає їх належними і допустимими доказами, оскільки такі докази знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку, нічим не спростовані, передбачені як джерела доказування КПК України та зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством, а відтак колегія суддів вважає повністю доведеним факт вчинення кримінального правопорушення та винуватість ОСОБА_6 у його вчиненні.

Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України (у редакції статті 2001 року).

Частиною 1 ст. 44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, здійснюються судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Колегія суддів враховує, що обвинувачена у судовому засіданні не заявляла та не подавала клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КПК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення) передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Згідно з ч. 3 ст. 12 КК України (на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення) злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Санкцією ч. 2 ст. 358 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 665/2387/14-к, підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Якщо строк давності закінчується після ухвалення обвинувального вироку, то особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності (покарання) тільки до набрання вироком законної сили. Так, наприклад, закінчення строку припадає на час апеляційного провадження. У такому разі апеляційний суд, встановивши і перевіривши всі необхідні обставини для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, повинен скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальне провадження (справу).

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинуваченою ОСОБА_6 , 27.11.2007 року вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 358 КК України (у редакції статті 2001 року), яке належало до злочинів середньої тяжкості і відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення) строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин становить п'ять років.

При цьому колегією суддів встановлено, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що протягом цього часу ОСОБА_6 була засуджена за вчинення іншого кримінального правопорушення чи ухилялася від слідства та суду, що мало б наслідком зупинення перебігу давності.

Обвинуваченій ОСОБА_6 колегією суддів роз'яснено, що застосування до неї положень ст. 49 КК України не є реабілітуючою підставою звільнення її від кримінальної відповідальності, на що остання підтвердила своє розуміння зазначених норм закону.

Так, колегія суддів вважає можливим ОСОБА_6 звільнити від покарання та його відбування за ч. 2 ст. 358 КК України (у редакції статті 2001 року), у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченій у даній справі колегія суддів суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Згідно роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (із змінами та доповненнями) «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.

Отже при призначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_6 колегія суддів враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; класифікацію кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів протиправної діяльності); особу обвинуваченої, яка в силу ч. 3 ст. 88 КК України раніше не судима; указом Патріарха Київського і всієї Руси-України № 186 від 28.02.2006 року нагороджена Ордером Святої великомучениці Варвари (за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви), також остання надає щорічну матеріальну допомогу дитині-інваліду від народження ОСОБА_65 , 2001 року народження; її стан здоров'я, зокрема остання страждає низкою захворювань, що стверджується медичною документацією наданою стороною захисту, даних про те, що остання перебуває на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах судом не встановлено; сімейний та матеріальний стан, яка є одруженою (а.с. матеріалів кримінального провадження 145, Т. 1), пенсіонеркою; наявність постійного місця проживання; її роль у вчиненні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого, також те, що остання не визнала свою вину, заперечила фактичні обставини справи.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої судом не встановлені.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлені.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_6 покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі, так, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення обвинуваченої, без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, тому на підставі ст. 75 КК України вважає за необхідне звільнити останню від відбування покарання, з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Окремо колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання призначення обвинуваченій ОСОБА_6 покарання не пов'язаного з реальним позбавленням волі враховує практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, у справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), ЄСПЛ вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому колегія суддів, також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у постанові від 28.05.2020 року (справа № 753/13972/17, провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Вирішуючи питання про звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів виходить з того, що призначення покарання із застосуванням приписів ст. 75 КК України пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі.

Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання і конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта (постанова об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.04.2022 року (№ 51-536кмо20).

За таких обставин, враховуючи, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, у тому числі гуманізм, як одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства.

Вказане покарання на переконання колегії суддів, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави у приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Згідно ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 77 КК України, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у п. 19 постанови від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у яких, зокрема вказано: «Якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При прийнятті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на статтю 69 КК непотрібно», тому конфіскація майна як додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 190 КК України (на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення) не може бути призначена обвинуваченій ОСОБА_6 при звільненні її від відбування покарання з випробуванням.

Окремо колегія суддів приймає до уваги, що вироком Сихівського районного суду м. Львова № 464/4054/20 від 22.09.2022 року ОСОБА_6 ухвалено визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк - один рік та на підставі ст. 76 КК України покладено відповідні обов'язки. Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_6 у виді застави, до набрання вироком законної сили - залишено без зміни. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1 570 грн. 10 коп. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 07.06.2019 року, а саме на об'єкт нерухомого майна - приміщення (технічне) цокольного поверху загальною площею 314, 3 кв. м., у буд. № 137а за адресою: АДРЕСА_7 - скасовано. Однак, в подальшому ухвалою Львівського апеляційного суду від 27.11.2023 року вирок Сихівського районного суду м. Львова від 22.09.2022 року щодо ОСОБА_6 скасовано. На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Тому, згідно ч. 3 ст. 88 КК України особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Так, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 308/4322/17 від 09.05.2017 року (а.с. 85-91, Т. 1 кримінального провадження) до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 17 год. 35 хв. 06.07.2017 року включно. Постановлено визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 128 000 грн. 00 коп.

Заставу було внесено на рахунок ТУ ДСА України у Закарпатській області, що стверджується копією квитанції № 0201030020 від 10.05.2017 року.

Колегія суддів приймає до уваги також, що заставу було внесено ОСОБА_66 за ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави у дохід держави, внесеної за обвинувачу колегією суддів не вбачається, запобіжний захід у вигляді застави не був порушений, тому внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю - після набрання вироком законної сили.

Щодо зарахування строку попереднього ув'язнення.

Згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Суд приймає до уваги, що 29.06.2016 року ОСОБА_6 відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України, шляхом надсилання письмового повідомлення за допомогою поштового зв'язку за місцем реєстрації.

Отже, ОСОБА_6 суд вважає за необхідне зарахувати у строк відбування покарання час її попереднього ув'язнення, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а саме: з дня обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 09.05.2017 року до 10.05.2017 року (момент внесення застави).

Щодо процесуальних витрат.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні становлять 11 007 грн. 30 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави, зокрема:

- 768 грн. 00 коп. витрат на проведення почеркознавчої експертизи, згідно Висновку експертизи № 4/23 від 03.02.2016 року (а.с. 16, Т. 2 кримінального провадження);

- 4 954 грн. 50 коп. витрат на проведення повторної комісійної почеркознавчої експертизи, згідно Висновку експертизи № 1786 від 15.06.2016 року (а.с. 48, Т. 2 кримінального провадження);

- 5 284 грн. 80 коп. витрат на проведення судової оціночно-будівельної експертизи, згідно Висновку експертизи № 197-1/16 від 15.08.2016 року (а.с. 151, 152, Т. 2 кримінального провадження).

Щодо арешту майна.

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалами слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 308/3680/17 від 14.04.2017 року було накладено арешт на речові докази, а згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати.

Щодо цивільного позову заявленого у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Уповноважений захисник потерпілої ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_8 , 29.08.2017 року (вх. № 19214) подав до суду цивільний позов, заявлений потерпілою в межах кримінального провадження про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок злочину (а.с. 69, 70-74, Т. 1).

Заявлена моральна шкода обґрунтована, зокрема фізичними стражданнями, внаслідок втрати майна, погіршення стану здоров'я, моральними стражданнями через порушення сну, втрату психологічної рівноваги, зміною звичного способу життя, так, ОСОБА_15 просить суд стягнути з обвинуваченої моральну шкоду в сумі 300 000 грн. 00 коп.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2022 року у справі № 635/6868/16-ц.

Згідно ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Отже вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, колегія суддів приймає до уваги обставини справи, істотність вимушених у житті позивача змін, характер, тривалість і обсяг заподіяних їй моральних страждань та з урахуванням вимог розумності і справедливості, вважає справедливою сумою компенсації заподіяної позивачці - потерпілій ОСОБА_15 моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 (у редакції статті 2001 року) КК України, та призначити їй покарання:

-за ч. 2 ст. 358 (у редакції статті 2001 року) КК України у вигляді - 1 (один) рік позбавлення волі;

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання та його відбування за ч. 2 ст. 358 (у редакції статті 2001 року) КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

-за ч. 4 ст. 190 КК України у вигляді - 5 (п'ять) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а саме: з дня обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 09.05.2017 року до 10.05.2017 року (момент внесення застави).

Іспитовий строк обчислювати відповідно до положень ст. 165 КВК України з моменту проголошення вироку суду.

Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 308/4322/17 від 09.05.2017 року у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 128 000 грн. 00 коп. внесену за ОСОБА_6 заставодавцем на рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області - після набрання вироком суду законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_67 .

Цивільний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_15 - 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави - судові витрати у розмірі 11 007 (одинадцять тисяч сім) грн. 30 коп. на проведення судових експертиз.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 308/3680/17 від 14.04.2017 року, із забороною розпорядження на наступні об'єкти нерухомого майна зареєстровані за ОСОБА_6 (ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_11 ), зокрема на:

- квартиру за адресою: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер майна 834578;

- будівлі: АДРЕСА_14 - загальною площею 772, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 , реєстраційний номер майна 6080689;

- нежитлові будівлі: АДРЕСА_16 що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, 224, реєстраційний номер майна 6083101;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_17 , реєстраційний номер майна 18695186;

- квартиру, підвали під літ. АДРЕСА_18 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_19 , реєстраційний номер майна 221217505;

- нежитлове приміщення загальною площею 180, 2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_20 , реєстраційний номер майна 26669430;

- будинок загальною площею 179, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 17479170.

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , без номера, кадастровий номер 4624555700:01:014:0078.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 308/3680/17 від 14.04.2017 року із забороною розпорядження на наступні об'єкти нерухомого майна зареєстровані за ОСОБА_20 , зокрема на:

- квартиру за адресою: АДРЕСА_10 ;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_12 .

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Порядок оскарження вироку, набрання ним законної сили та отримання копії вироку.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

З текстом судового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Вирок суду складений та підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті 12.04.2024 року.

Головуючий суддя/підпис/

Судді/підписи/

З оригіналом згідно.

Головуючий суддя ОСОБА_1