12 квітня 2024 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ювченко А.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 березня 2024 року, -
Цією постановою, ОСОБА_1 , - притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КпАП України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Згідно з постановою районного суду, ОСОБА_1 11.02.2024 року о 23.28 годині керувала транспортним засобом марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Федьковича, 23, м. Чернівці в стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п.2.9.а) Правил дорожнього руху України. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №211 від 12.02.2024 року.
Адвокат Ювченко А.В. у своїй апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_1 , вважає вказану постанову такою, шо винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, не в повній мірі з'ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення не є вмотивованим та обґрунтованим, винесене без врахування відсутності будь-яких доказів вини останньої, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Єдиний унікальний №727/1684/24 Головуючий у І інстанції: Смотрицький В.Г.
Провадження №33/822/233/24 Суддя-доповідач: Станковська Г.А.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (фото, відеозйомка, пояснення свідків), які б свідчили про те, що ОСОБА_1 о 23:28 год. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння саме керувала транспортним засобом, в супереч вимогам ст. 251 КУпАП.
В протоколі та в додатках відсутні зазначені відомості. Записом із відео реєстратора, нагрудних камер не зафіксовано порушення правил дорожнього руху та факт руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у вказану дату та час.
Звертає увагу суду, що особа, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки не була водієм. Так як, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння наркотичного чи алкогольного.
Вказує, що Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також зазначає, що зупинка транспортного засобу, яким начебто керувала ОСОБА_1 була безпідставною. Зібраними матеріалами адміністративного провадження взагалі не підтверджується факт зупинки транспортного засобу MAZDA д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 ..
У протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено жодної ознаки алкогольного сп'яніння, яка стала підставою для проведення подальшого огляду на виявлення відповідного стану.
В акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому не відображено ні дати, ні часу проведення такого огляду, зазначено, що на момент огляду у ОСОБА_1 були виявлені такі ознаки алкогольного сп'яніння як: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.
Кожну із зазначених ознак працівник поліції зобов'язаний був встановити та провести відповідну перевірку, в ході якої виявити зазначені ним ознаки. За результатами перевірки та виявлення таких ознак, поліцейський повинен був роз'яснити про їх наявність правопорушнику на момент розгляду справи. Натомість поліцейський не здійснював жодної перевірки.
Вказує, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції від 11.02.2024 та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не є належними та допустимими доказами, як і висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції від 12.02.2024 №211, виданий лікарем ОСОБА_2 ..
Окрім того, на жодному з наданих відеозаписів не зафіксовано: керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом; вчинення ОСОБА_1 порушення ПДР, яке б могло бути підставою для зупинки транспортного засобу.
Вважає, що судом першої інстанції було проведено формальний розгляд справи, без повного дослідження наявних матеріалів, при цьому суддя наперед вже знав, яке саме рішення ним буде прийнято за результатом розгляду.
Просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Громадянка ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, хоча і була належним чином повідомлена. Про причини своєї неявки суд до відома не поставила, проте адвокат Ювченко А.В., який представляє її інтереси не заперечував про розгляд справи в її відсутність.
За таких обставин, відповідно до ч.6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, в інтересах якої подана скарга, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Перевіривши доводи апеляційної скарги адвоката Ювченко А.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та вислухавши їх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно з положеннями ч.7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, повинно бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч доводам апелянта, таких вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі та прийняв обґрунтоване, законне та доведене доказами рішення, яке не викликає сумнівів у суду апеляційної інстанції та доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП поза розумним сумнівом.
Більше того, доводи наведені стороною захисту в апеляційній скарзі є ідентичними клопотанню адвоката Ювченка А.В. про закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 скерованого до початку розгляду справи в суді першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для детального дослідження всіх заперечень наведених стороною захисту в апеляційній скарзі, оскільки вважає їх про дубльованими, на які районним судом надано вичерпні відповіді, з якими цілком погоджується.
При цьому, апеляційний суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, де в п.58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Згідно п.1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Заперечення вини ОСОБА_1 стороною захисту в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції, у вчинені нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не можуть бути взяті судом до уваги та доводяться наступним.
Пунктом 2.9.а) ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання даної вимоги тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно диспозиції статті 130 КпАП України, відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджена наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку, яка не викликає сумнівів, а вина останньої доведена поза розумним сумнівом.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloranand Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Отже, водій ОСОБА_1 ,, реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
винуватість ОСОБА_1 доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №035067 від 12.02.2024 складеного о 01 год. 25 хв., яким встановлено, що 11 лютого 2024 року о 23 год. 28 хв. в м. Чернівці по вул. Федьковича, 23, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку в лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №211 від 12.02.2024, чим порушила вимоги п.2.9.а) ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
При цьому, ОСОБА_1 було роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
З протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомлено в повному обсязі, про що свідчать підписи останньої у кожній графі протоколу.
Відомості про те, що ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення чи з проведеним її оглядом на стан алкогольного сп'яніння не згідна - відсутні.
Отже, на переконання апеляційного суду, протокол складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, оформлено компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, чітко викладено суть правопорушення, підписаний поліцейським, який його склав, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому є належним і допустимим доказом у справі.
Так, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, а саме глави І п.6., огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, …, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, …, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проведено у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.2). Огляд проведено за допомогою «Alcotest Drager 6820». Результат 0,86 проміле. ОСОБА_1 своїм підписом у акті засвідчила згоду з результатом огляду (а.с.2).
До матеріалів додано також роздруківку зі спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820» із результатом тесту 0,86 проміле з підписом ОСОБА_1 , чим підтвердила ідентичність показань на екрані приладу та роздруківці (а.с.3).
Так як, ОСОБА_1 заперечувала вживання алкоголю, а наполягала на тому, що вона приймає ряд лікарських засобів у зв'язку із станом здоров'я, то для спростування результатів огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу, працівниками поліції її було доставлено до Чернівецького обласного наркологічного диспансеру (далі ЧОНД) для проведення огляду на стан сп'яніння у лікаря нарколога.
Про це свідчить направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.02.2024 року складеного о 23 год 58 хв. до закладу охорони здоров'я ЧОНД. В якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені такі ознаки сп'яніння, як: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.4).
Згідно висновку лікаря ОСОБА_2 , який проводив огляд ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12 лютого 2024 року вбачається, що остання перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Даний висновок підписано ОСОБА_1 , а також засвідчено підписом та печаткою лікаря ОСОБА_2 (а.с.5).
Більше того, ОСОБА_1 була надана можливість надати свої письмові пояснення на окремому аркуші з приводу проведеного огляду на стан сп'яніння, як працівниками поліції, так і лікарем наркологом, а також вказати/заначити лікарські засоби, які вона приймає у зв'язку із станом здоров'я, для подальшого виключення тих чи інших обстави судом при прийнятті рішення, однак остання в силу ст. 63 Конституції України від надання пояснень відмовилася (а.с.6).
Зокрема, апеляційним судом встановлено, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини були зафіксовані на відеозаписах наданих працівниками поліції - 476837 та 476540, на яких чітко зафіксовано всі обставини події, проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у закладі охорони здоров'я, а також фактичну згоду останньої із проведеним оглядом (а.с.10).
Дані відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції відповідають фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, відображають повну процедуру огляду водія на стан алкогольного сп'яніння та його результати, а також не містять категоричної не згоди ОСОБА_1 з результатами проведених оглядів відносно неї, а тому твердження сторони захисту про начебто процесуальні порушення працівниками поліції та неналежність і недопустимість доказів наявних в матеріалах адміністративного провадження, у своїй апеляційній скарзі та у суді апеляційної інстанції, є голослівними та не заслуговують на увагу апеляційного суду, а також суперечать даним відеозаписам.
Під час підготовки справи до апеляційного розгляду, судом були переглянуті наявні у справі відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, які цілком узгоджуються із матеріалами адміністративного провадження і вони не викликали у суду жодних сумнівів, про які заявляв адвокат у своїй скарзі й в судовому засіданні, тому вина ОСОБА_1 у інкримінованому їй діянні доведена поза розумним сумнівом.
Відтак, апеляційною інстанцією встановлено, що працівники поліції діяли у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735.
На думку суду вказані докази є належними, допустимими та достовірними й не викликають у суду сумнівів. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Слід також зазначити, що матеріали справи не містять жодних клопотань про те, що неправомірні дії працівників поліції щодо порушення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, були предметом окремого оскарження нею в суді та відповідні результати з цих підстав.
Апеляційний суд приходить до висновку, що а ні в апеляційній скарзі, а ні судовому засіданні апеляційної інстанції адвокатом Ювченко А.В. не наведено інших доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні.
Таким чином, районним судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9.а) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами адвоката в частині того, що суд вийшов за межі зібраних поліцією доказів і з власної ініціативи переглядав в судовому засіданні сторінки карти «google» мережі Інтерент, про що вказав у своєму рішенні, тому цей абзац слід виключити з судового рішення, як і висновки суду на підставі цього перегляду.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй діяння, ґрунтуються на сукупності належних і допустимих доказів, які знаходяться в матеріалах справи та спростовують доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі немає. Постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Інші посилання в апеляційній скарзі адвоката Ювченка А.В. мають формальний характер, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
Посилання адвоката Ювченка А.В. у своїй апеляційній скарзі на ряд порушень допущених поліцейськими та неналежність складених ними процесуальних документів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не тягнуть за собою недопустимість доказів та не спростовують факту порушення ОСОБА_1 пункту 2.9.а) ПДР.
Рішення районного суду по суті є правильним, порушень матеріального або процесуального права, які би давали апеляційному суду право скасувати його, не встановлено, а тому подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу адвоката Ювченка А.В. - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду Г.А. Станковська