Справа № 639/5646/23 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/620/24 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Домашнє насильство
21 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_7 ,-
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово засудженого:
1) 17.01.2011 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;
2) 07.06.2011 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, звільнився 11.11.2013р. за ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.11.2013р. з Холодногірської ВК №18 на підставі ст.81 КК України умовно -достроково на 4 міс.18 дн.;
3) 16.06.2016 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.06.2018 скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та засудженого направлено для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, 05.08.2022 року звільнений з Харківської ВК №43 за відбуттям строку покарання; визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі,
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та йому призначено покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
До набрання вироком суду законної сили обрано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», та ОСОБА_7 взятий під варту в залі суду.
Як встановив суд ОСОБА_7 , у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_8 , що призводить до психологічних страждань останньої, а також погіршення якості її життя, що виражається у формі втрати енергійності, втомі, втраті повноцінного сну та відпочинку.
1) Так, 22 cічня 2023 року о 18 год. 00 хв. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своєю матір'ю ОСОБА_8 , під час якої перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ображав нецензурною лайкою, наніс удари, що не призвели до тілесних ушкоджень, вимагав та забирав грошові кошти, чим вчинив психологічне та фізичне насильство в сім'ї. За вказані дії постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.02.2023 ОСОБА_7 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення насильства в сім'ї та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.
2) Крім цього, 01.07.2023 приблизно о 07 год.40 хв. ОСОБА_7 , знаходячись адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своєю матір'ю ОСОБА_8 , в ході якої висловлювався в її сторону нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне насильство в сім'ї. За вказані дії постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.08.2023 ОСОБА_7 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення насильства в сім'ї та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
3) Також, 12.08.2023 року о 06 год.00 хв., ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своєю матір'ю ОСОБА_8 , в ході якої нецензурно виражався брутальною лайкою, чим вчинив домашнє насильство фізичного характеру. За вказані дії постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.08.2023 ОСОБА_7 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення насильства в сім'ї та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Таким чином, ОСОБА_7 , будучи особою неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КупАП, вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи за наступних обставин:
1) Так, 25.08.2023 приблизно о 22 год. 40 хв. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив відносно своєї матері ОСОБА_8 психологічне насильство, яке до цього носило систематичний характер, а саме: кричав на неї, ображав нецензурною лайкою, принижував людську гідність, погрожував фізичною розправою, що призвело до психологічних страждань потерпілої. Внаслідок таких систематичних дій з боку ОСОБА_7 . потерпіла ОСОБА_8 постійно перебуває у стані емоційного пригнічення та у нього спостерігається погіршення психологічного самопочуття, зниження самооцінки, втрата позитивних емоцій та жажди до життя, погіршенні якості життя в цілому.
Таким чином, ОСОБА_7 у зазначений вище період часу вчинив кримінально карані дії - умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо своєї матері, з якою він перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, основними складовими якого є:
- психологічне та фізичне насильство у відношенні своєї матері ОСОБА_8 в межах їх сумісного місця проживання;
- насильницька агресія, що виразилася у вмотивованій деструктивній поведінці, яка спричинила психологічних та фізичних страждань потерпілої, викликавши у неї психологічний дискомфорт, тобто, негативні переживання, стан напруженості, страху та пригніченості.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду змінити та призначити йому покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що має ряд захворювань, зокрема таких як тахікардія, аритмія. Також вказує, що періодично з ним стаються напади епілепсії.
Названий стан здоров'я зумовлює необхідність постійного відвідування лікарів, що в умовах слідчого ізолятору та виправної колонії є неможливим.
Крім того, зазначає, що має двох неповнолітніх дітей 2015 та 2018 року народження та на утримує їх за рахунок неофіційної праці на комерційному підприємстві.
Також вказує, що має матір пенсійного віку, яка також потребує його підтримки та допомоги.
Названі обставини на думку автора апеляційної скарги зумовлює необхідність змінити оскаржуваний вирок.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, згідно з положеннями ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст.65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції названих вимог дотримався.
Так, судом враховано тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи, відомості про особу обвинуваченого.
Зокрема встановлено, що він неодружений, ніде не працевлаштований, має постійне місце проживання, раніше неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, особою з інвалідністю не визнавався.
Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що він має ряд захворювань, які потребують постійного контролю зі сторони лікарів жодним чином не підтверджено.
Також, матеріали провадження не містять даних про знаходження на утриманні ОСОБА_7 двох неповнолітніх дітей, про що обвинувачений зазначав в апеляційній скарзі.
Посилання ОСОБА_7 на те, що він має матір пенсійного віку, яка також потребує його підтримки та допомоги, як на підставу для звільнення його від відбування покарання є безпідставним, оскільки саме стосовно неї ним було вчинено кримінальне правопорушення, яке зокрема виразилось у тому що він вимагав та забирав у неї грошові кошти.
При цьому сама потерпіла ОСОБА_8 просила суд про призначення обвинуваченому максимально суворого покарання у вигляді позбавлення волі.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано констатовано, що обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст. 66,67 КК України, не встановлено.
В свою чергу обвинуваченим в апеляційній скарзі не наведено жодних даних які можна було лоб віднести до таких, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Крім того, обвинувачений просив застосувати до нього положення ст. 75 КК України, проте як вбачається з матеріалів провадження, до ОСОБА_7 вже застосовувався інститут звільнення від відбування покарання, проте обвинувачений висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти злочини.
Таким чином, апеляційні доводи обвинуваченого про пом'якшення призначеного покарання слід вважати безпідставними, оскільки вони мають суто суб'єктивний характер та не можуть вважатися достатніми підставами для пом'якшення покарання за вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням вище наведеного, на думку колегії суддів, покарання, призначене судом першої інстанції, є співрозмірним протиправному діянню ОСОБА_7 необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і не може вважитися явно несправедливим внаслідок суворості, у зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого підлягає відхиленню.
Таким чином вирок суду є законним та обґрунтованим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405,406, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_7 ,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а особою, яка тримається під вартою в той же строк з для отримання копії судового рішення.
Головуючий Судді