Справа № 343/2276/19
Провадження № 22-ц/4808/217/24
Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
02 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Максюти І. О., Фединяка В. Д.,
секретаря Петріва Д.Б.
за участю
представника апелянта адвоката Дворського В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката Дворського Віталія Михайловича на рішення Долинського районного суду від 06 листопада 2023 рокув складі судді Тураша В. А., ухвалене в м. Долині Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 16 листопада 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не мав права керування даним транспортним засобом, скоїв дорожньо-транспортну пригоду (наїзд на пішохода) та залишив місце ДТП. Заволодінню неповнолітнім ОСОБА_1 транспортним засобом сприяла недбалість його власника - батька правопорушника ОСОБА_2 .
За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження № 1201709016000019. Відповідно до висновку експерта 111/60-Д від 12 жовтня 2017 року внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження легкого та середнього ступеня тяжкості. 07 лютого 2019 року постановою слідчого СВ Долинського відділення поліції Калуського відділу ГУНП в Івано-Франківській області кримінальне провадження було закрите в зв'язку з досягненням правопорушником ОСОБА_1 повноліття. Під час досудового розслідування встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
23 червня 2017 року Івано-Франківським бюро медико-соціальної експертизи йому було встановлено третю групу інвалідності по 23 червня 2018 року. 13 серпня 2018 року Івано-Франківським бюро медико-соціальної експертизи йому було встановлено третю групу інвалідності по 12 серпня 2019 року. А 27 серпня 2019 року йому встановлено третю групу інвалідності без переогляду.
ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», в якій застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Фольксваген Т4, д.н.з. НОМЕР_1 , йому виплачено страхове відшкодування у загальній сумі 86 730, 36 грн, з яких: 4 858, 78 грн витрат на лікування відповідно до статті 24.1 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»; 60 341,56 грн шкоди за період тимчасової непрацездатності відповідно до статті 25 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»; 17 400,00 грн шкоди пов'язаної зі стійкою втратою працездатності відповідно до статті 26 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», 4 130,00 грн моральної шкоди. Відшкодування шкоди, пов'язане із втратою працездатності шляхом стягнення щомісячних платежів, було проведено ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» до 23 червня 2017 року (дата чергового переогляду).
Вважав, що починаючи з 23 червня 2017 року відповідальність за шкоду, пов'язану із втратою працездатності повинні нести відповідачі у рівній частці.
Крім того, у зв'язку заподіянням йому неповнолітнім ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, він зазнав моральної шкоди, яка полягає у фізичних та моральних стражданнях внаслідок завданого фізичного болю та ушкодження здоров'я, перенесеного стресу, необхідності докладання додаткових зусиль для виконання повсякденних обов'язків, зосередження уваги на проблемі одужання та реабілітації, тимчасової відірваності від активного соціального життя, побоювання щодо майбутнього стану здоров'я.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути на свою користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 36707,44 грн щомісячних платежів у зв'язку із стійкою втратою працездатності за період з 28 червня 2017 року по 31 жовтня 2019 року, суму щомісячного платежу у зв'язку із стійкою втратою працездатності в розмірі 1 310,98 грн щомісячно, починаючи з 01 листопада 2019 року та 47 934,99 грн моральної шкоди з кожного.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду від 06 листопада2023 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 15000 грн. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто моральну шкоду у розмірі 18 000 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави по 536,80 грн судового збору з кожного. Судові витрати на професійну правничу допомогу залишено за сторонами.
В решті позовних вимог відмолено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять, а позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів втрати професійної (загальної) працездатності у відсотковому відношенні ОСОБА_3 у зв'язку з одержаними ним 23 листопада 2016 року тілесними ушкодженнями, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, доказів звільнення позивача із займаної посади з підстав отриманих у результаті ДТП травм, а також звернення позивача до роботодавців з приводу працевлаштування та відмови ними позивачу у працевлаштуванні з тих же підстав. Також відсутній причинний зв'язок між наслідками ушкоджень ОСОБА_3 , отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23 листопада 2016 року та інвалідністю, встановленою МСЕК, а тому враховуючи висновок експерта №49 Івано-Франківського обласного бюро судово-медичних експертиз від 15 листопада 2022 року за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальної шкоди - щомісячних платежів у зв'язку із стійкою втратою працездатності.
Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд взяв до уваги понесені ОСОБА_3 моральні та фізичні страждання від кримінального правопорушення, врахував ступінь тяжкості спричинених тілесних ушкоджень та їх наслідки, ступінь вини кожного з відповідачів у заподіянні шкоди. Суд вважав, що з урахуванням обставин, що мають істотне значення для встановлення розміру такої, буде доцільним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн, та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 18 000 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - адвокат Дворський В. М., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду в частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у порушення положень статті 53 ЦПК України позивач не подавав заяви, а суд першої інстанції не постановляв ухвали про залучення до участі у справі ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Зазначення у вступній частині позовної заяви прізвища особи, яка, на думку позивача, має приймати участь в судовому розгляді в якості третьої особи не тягне за собою автоматичного залучення цієї особи в якості третьої особи при відкритті суддею провадження у справі.
Вказують, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що на момент дорожньо-транспортної пригоди у відповідача ОСОБА_2 був діючий поліс цивільно-правової відповідальності з лімітом відповідальності по матеріальних збитках до 100 000 грн, а життю і здоров'ю до 200 000 грн. Отже, ліміту поліса було достатньо для покриття заявлених вимог позивача. А тому вважають, що позивач мав пред'явити позов до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», а не до відповідачів. Крім того, судом не враховано правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/180006/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17, від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, та постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі №203/2/19, від 21 листопада 2022 року №754/16978/21, від 03 травня 2023 року у справі №200/7595/18.
Також, на думку апелянтів, позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, оскільки у матеріалах справи відсутні докази звернення його за медичною допомогою до фахівці у галузі психіатрії зі скаргами на поганий моральний чи психологічний стан, на має відповідного медичного обстеження у лікаря психотерапевта чи невропатолога, виписки епікризу з історії хвороби позивача, які б свідчили про наявність у нього з 23 листопада 2016 року психотравмувальних проблем, фіскального чека про придбання за рецептом лікаря певних медичних препаратів заспокійливої дії, доказів звернення за психологічною допомогою до спеціаліста-психолога за вирішенням моральних та психологічних проблем, не має програм психолологічної реабілітації, протоколів надання медичної допомоги потерпілому. Крім того, висновками експертиз, які проводились у рамках кримінального провадження, не підтверджено ніяких больових симптомів через травми.
Звертають увагу і на те, що позивач у позовній заяві не зазначив, яких саме травм він отримав під час дорожньо-транспортної пригоди. Діагнози зафіксовані у позивача 23 листопада 2016 року та 24 листопада 2023 року є різними. У день дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 відмовився від госпіталізації та самостійно покинув медичний заклад Долинської ЦРЛ.
Крім того, вважають, що судом першої інстанції не надано належну правову оцінку висновку комісійної судово-медичної експертизи, згідно якого травми/діагнози у позивача, які були зазначені після дорожньо-транспортної пригоди фактично не пов'язуються безпосередньо із самою подією. Зазначене вказує на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між подією, отриманими ушкодженнями позивача і встановлення йому ІІІ групи інвалідності та виключає відповідальність відповідачів.
Також зазначають, що поведінка позивача не відповідає його заяві, поданій на ім'я начальника Долинського відділу поліції, в якій він зазначив, що «по факту ДТП, яка мала місця 23 листопада 2016 року він нідокого не має претензій і в подальшому мати не буде».
Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні представник апелянтів вимоги апеляційної скарги підтримав повністю. Просив її задоволити та скасувавши рішення, ухвалити нове про відмову в позові.
У попередньому судовому засіданні позивач та його представник скаргу не визнали, вважали її безпідставною та просили відхилити.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом доводів та вимог апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржуєтьсяв частині вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди,а тому апеляційним судом переглядається тільки в цій частині.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Фактичні обставини справи
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23 листопада 2016 року біля 17.45 год водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Фольцваген Т-4, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись автодорогою по вул. Грушевського, 22, в м. Долина, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу його власником є відповідач ОСОБА_2 .
Постановою про закриття кримінального провадження слідчого СВ Долинського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області від 07 лютого 2019 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090160000319 від 01 червня 2017 року закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України (п.2 ч.1 ст. 284 КПК України).
За змістом постанови відповідно до висновку судово-медичної експертизи №111/60 - Д від 11 листопада 2017 року, у потерпілого ОСОБА_3 малась закрита травма лівого колінного суглоба та гомілки з травматичним набряком м'яких тканин та обширним садном в ділянці суглоба, ушкодженням передньої схрещеної та латеральної колатеральної зв'язок, ушкодженням сухожилка та волокон підколінного м'яза, частковим розривом волокон найширшого м'яза стегна, переломами зовнішнього виростка і міжвиросткової ділянки великогомілкової кістки, обширною міжм'язовою гематомою в ділянці гомілки, які відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
Згідно з висновком інженерно-транспортної експертизи №4.2- 810/18 від 22 грудня 2018 року водій автомобіля марки Фольцваген Т- 4, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в заданій дорожньо-транспортній ситуації повинен був, із технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 12.2; 12.4; 10.4; 10.5 та 12.3 Правил дорожнього руху України.
Причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору стали обставини, які пов'язані із невідповідністю дій водія автомобіля вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2019 року в справі №343/606/19 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 184 КУпАП, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених ч. 5 ст. 38 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. ст.124, 122-4, ч.2 ст. 126 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», в якій застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, відшкодовано позивачу 4 130,00 грн моральної шкоди.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до положень ч.1 ст.1180 ЦК України, шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.
Згідно з ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Аналіз наведених норм свідчить, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому підлягають з'ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для стягнення моральної шкоди у даній справі наявні, оскільки позивач внаслідок ДТП дійсно зазнав стресу, душевних страждань, побутових і фізичних незручностей, погіршення стану здоров'я, що в цілому вплинуло на якість життя та спричинило непоправні втрати немайнового характеру.
Твердження в апеляційній скарзі щодо відсутності будь-яких доказів спричинення моральної шкоди, наявності причинного зв'язку між шкодою та наслідками не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи підтверджується, що внаслідок ДТП, як психотравмуючої обставини, позивачу спричинено моральну шкоду, що належно обґрунтовано судом першої інстанції.
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на те, що враховуючи ліміт відповідальності за полісом цивільно-правової відповідальності позивач мав пред'явити позов до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», а не до відповідачів.
Статтею 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Встановлено, що ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Фольксваген Т4, д.н.з. НОМЕР_1 , визнала спірний випадок страховим та виплатила позивачу страхове відшкодування у загальній сумі 86 730, 36 грн, з яких: 4 858, 78 грн витрат на лікування відповідно до статті 24.1 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»; 60 341,56 грн шкоди за період тимчасової непрацездатності відповідно до статті 25 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»; 17 400,00 грн шкоди пов'язаної зі стійкою втратою працездатності відповідно до статті 26 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», 4 130,00 грн моральної шкоди.
Однак, згідно ст. 1194 ЦКУ особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Крім того, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та ін.
Потерпілий ОСОБА_3 реалізуючи своє право, звернувся про відшкодування моральної шкоди, оскільки вважав, що шкоду не відшкодовано в повному обсязі, що відповідає наведеним нормам. Крім того, підставою для її стягнення вважав також негативні зміни в його житті внаслідок ДТП, виникнення необхідності докладання додаткових зусиль для їх подолання та виконання повсякденних обов'язків, перенесеного стресу, зосередження уваги на проблемі одужання і реабілітації, побоювання щодо майбутнього стану здоров'я.
Правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилаються відповідачі в апеляційній скарзі, сформульовано Верховним Судом за інших встановлених фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи та не спростовують висновку суду першої інстанції.
Посилання апелянтів про порушення судом ч. 5 ст. 53 ЦПК України колегія суддів відхиляє.
Відповідно до частин першої, четвертої, п'ятої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
У цій справі, учасники справи не подавали окремої заяви про залучення до участі у справі ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, визначена позивачем у позовній заяві, що не заборонено нормами процесуального права. І ухвалою Долинського районного суду від 07 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі із визначеним позивачем складом учасників справи.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд припустився помилки щодо стягнення шкоди з відповідача ОСОБА_2 , оскільки останній не є особою, що безпосередньо спричинила шкоду позивачу. Одночасно, позивач не навів інших доказів, в чому полягає спричинення моральної шкоди саме ОСОБА_2 , його вину та причинний зв'язок між шкодою та його винним діями .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником автомобіля, на якому було спричинено шкоду, він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП за ухилення від виконання батьківських обов'язків, тоді як в частині інкримінованих правопорушень за ст.ст.124, 122-4, ч.2 ст. 126 КУпАП провадження судом закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
При цьому, позивач не навів підстав, з яких він виходив щодо обґрунтування однакової відповідальності ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 за спричинення моральної шкоди.
Зокрема, в обґрунтування підстави стягнення моральної шкоди позивач зазначив у позові, що заволодінню транспортного засобу ОСОБА_5 сприяла недбалість його власника, батька правопорушника ОСОБА_4 , який порушив вимоги Правил дорожнього руху щодо передачі транспортного засобу особі, яка не мала посвідчення водія.
Однак, факт передачі транспортного засобу особі, яка не мала посвідчення водія в порушення Правил дорожнього руху, як склад правопорушення, не встановлено і не доведено. ОСОБА_2 , як уже зазначалося, визнаний винним в ухиленні від виконання батьківських обов'язків. В який спосіб така бездіяльність спричинила позивачу моральні страждання ним не обґрунтовано.
Посилання суду в цьому випадку на застосування норми ч.4 ст.1187 ЦК України, згідно якої якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення, неналежне. В даному випадку не йде мова про неправомірне заволодіння іншою особою транспортним засобом, якому сприяла недбалість її власника, так як ОСОБА_2 не було притягнуто до відповідальності за такий склад правопорушення.
Таким чином рішення суду в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди підлягає скасуванню з відмовою у цій частині позову. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката Дворського Віталія Михайловича задоволити частково.
Рішення Долинського районного суду від 06 листопада 2023 року в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2024 року
Суддя-доповідач Л. В. Василишин
Судді: І. О. Максюта
В. Д. Фединяк