Провадження № 33/803/899/24 Справа № 191/5287/23 Суддя у 1-й інстанції - Прижигалінська Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Рябчун О. В.
12 квітня 2024 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Рябчун О.В., розглянувши у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану на постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
встановила:
Постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу розміром шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, із позбавленням права керування транспортним засобом на строк 01 рік, також визначено зобов'язання сплати ним судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Відповідно до змісту постанови 20.11.2023 року о 23 год. 20 хв. в м. Синельникове, по вул. Центральній, 180, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21063 державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проведено за допомогою алкотесту Драгер №6810, Тест №1945, який встановив, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Результат тесту - 0,21% проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9А ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із проханням про скасування постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року та закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Наголошує, що після зупинки його транспортного засобу працівниками поліції, жодних візуальних ознак перебування у стані сп'яніння у ОСОБА_1 не було, це міг бути лише певний запах з ротової порожнини, проте, це дуже суб'єктивний критерій, на переконання апелянта, і його наявність підтвердити або спростувати не можливо. Тобто, останній вказує, що не перебував у стані сп'яніння і ніколи у такому стані за кермо не сідає, натомість, незначний вміст алкоголю в крові міг бути через те, що напередодні, він випив пляшку пива (за 7-8 годин до моменту керування автомобілем).
При цьому, апелянт звертає увагу на той факт, що він тричі здійснював продування алкотесту «Drager Alcotest 6810», який перший раз виявив показник 0,19% проміле, а після кожного продування результат накопичувався і другий показник вимірювання становив 0,21% проміле, а третій - 0,22% проміле. Як повідомили працівники поліції, вони беруть за основу «середній» показник і роздрукували чек з показником 0,21% проміле, що, як вважає ОСОБА_1 , є грубими порушенням порядку проведення огляду і використання зазначеного типу технічних засобів.
Апелянт вказує, що він був готовий пройти огляд у медичному закладі, однак працівники поліції повідомили його, що там результат буде той самий, а може навіть ще гірший, тому навіть не варто туди їхати.
Посилаючись на лист-відповідь офіційного дистриб'ютора компанії «Драгер» в Україні - ТОВ АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешнл», звертає увагу, що границі допустимої основної похибки під час експлуатації приладу «Drager Alkotest 6810» в робочих умовах навколишнього середовища від - 5 °С до + 50°С складають для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютної приблизно 0,042 % в інтервалі діапазону вимірювань від 0 до 0,84%; відносної приблизно 5% в інтервалі діапазону вимірювань понад 0,84 %.
За таких обставин, апелянт вважає, що виявлений у нього вміст алкоголю в крові знаходиться в межах похибки заявленої виробником алкотестера, а тому немає законних підстав вважати, що він перебував в стані алкогольного сп?яніння, оскільки це є лише припущенням.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 повністю підтримав подану апеляційну скаргу і просив про скасування постанови суду та про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Перевіривши витребувані із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали провадження про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, вислухавши самого ОСОБА_1 , дослідивши додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи, проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за такими підставами.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти вмотивоване законне рішення.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції належним чином не з'ясовано обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Згідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення поза розумним сумнівом (рішення ЄСПЛ “Авшар проти Туреччини”). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).
Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та інформацію від Департаменту патрульної поліції, отриману на адвокатський запит, в якій зазначено, що газоаналізатор Drager Alcotest 6810 має границі допустимої похибки.
Відповідно до п.7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно результатів огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу Drager Alcotest 6810 в організмі останнього було виявлено алкоголь 0,21 проміле.
Згідно інструкції до приладу Drager Alcotest 6810, на яку посилається апелянт та яка була долучена до матеріалів справи, технічними характеристиками вищевказаного приладу передбачено похибку в залежності від температури навколишнього повітря, зокрема при робочі температурі, а саме від -5,0°C до 50,0°C зазначено можливу похибку вимірювання ± 0,04 мг/л.
Згідно чеку про проведення тесту на стан сп'яніння, не вбачається можливим зрозуміти яка температура повітря була за вказаною адресою під час проведення огляду на стан сп'яніння, а тому, враховуючи вищевикладені відомості суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що прилад міг зробити похибку ± 0,04 мг/л.
Тобто, з наведеного вбачається, що технічними характеристиками газоаналізатора Drager Alcotest 6810 передбачено похибку при результатах від 0 до 0,4 мг/л ± 0,05 мг/л.
Згідно з з вимогами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На переконання апеляційного суду, результат огляду у 0,21 ‰ не може свідчити про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий є в межах похибки, та не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до п. 5 ст. 8 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25 квітня 1974 року, зі змінами, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Таким чином, апеляційний суд ставить під сумнів те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.В. Рябчун