Провадження № 22-ц/803/1185/24 Справа № 185/11102/23 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
10 квітня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року в цивільній справі номер 185/11102/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2023 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач тривалий час знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та за час роботи на даному підприємстві отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював.
Довідками МСЕК позивачу встановлено первинно за професійними захворюваннями 65% втрати працездатності та 3 групу інвалідності.
Позивач змушений систематично отримувати медичну допомогу, проходити курси лікування, медичні огляди та обстеження, відчувати психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у відчуттях розпачу тривоги дратівливості, страху, поганого сні на фоні сильних больових відчуттів. Також позивач позбавлений нормальних життєвих зв'язків. Все це негативно позначалося і позначається на його душевному та фізичному стані. Розуміння безстроковості зазначених негативних наслідків професійних захворювань завдає позивачу душевного болю та страждань.
Позивач просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків 241000,00 грн без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 115000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд змінити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.10.2023 року по справі №185/11102/23, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача внаслідок ушкодження здоров'я, до 65000,00 грн, та відповідно судового збору на користь держави до 650,00
грн.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду є незаконним та
необґрунтованим.
В позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що внаслідок хронічних професійних захворювань він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Проте, жодних документальних підтверджень таким обставинам позивач не надав.
Питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідачем вимоги нормативно-правових актів з охорони праці не порушувалися. В матеріалах справи відсутні докази про настання будь-яких аварій на підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці, відсутні будь-які акти перевірок відповідних контролюючих органів про допущення порушень з боку відповідача.
Позивачем не надано жодних доказів про наявність постанови чи вироку суду про притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Сама ж важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача - не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванні чи іншому ушкодженні здоров'я працівника при виконанні ним трудових обов'язків.
Укладаючи з відповідачем трудовий договір позивач був повідомлений в порядку передбаченому статті 29 КЗпП України, про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров'я та пов'язані з цими умовами праці пільги та компенсації. Ніщо не перешкоджало позивачу відмовитися від укладення цього договору. Тобто, позивач свідомо йшов працювати у важких умовах праці.
Відсутність доказів виконання ІПР свідчать про те, що позивач, можливо, ухиляючись від виконання вимог ІПР, власними протиправними діями чи бездіяльністю завдав шкоди своєму здоров'ю - погіршив стан свого здоров'я та самопочуття, що могло призвести до обмеження життєдіяльності про які він зазначає в своєму позові.
Позивачем не надано жодного письмового доказу про відсутність інших хвороб, що впливають на фізичні страждання позивача, виключаючи всі обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві.
Від позивача ОСОБА_1 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог або заперечень.
Відповідно до вимо частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 27 років та 4 місяці працював у шкідливих умовах на підприємствах. 21.03.2018 року позивача було звільнено роботодавцем із займаної посади за ч. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я (а.с. 14-15зв).
13 червня 2018 року затверджено Акт за формою П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 . Професійне захворювання виникло за обставин тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту (а.с. 40-41зв).
Відповідно до довідки міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12 ААА №053165 та серії від 24.07.2018 року позивач оглядався комісією, йому встановлено первинно-повторно втрату працездатності у 65% (первинно за професійними захворюваннями 50% втрати працездатності та повторно 15% по виробничій травмі), та встановлено третю групу інвалідності. Зазначено про потребу у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні. Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно (а.с. 37).
Відповідно до довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12 ААА №064875 та серії 12 ААВ №126728 від 01.07.2021 року позивач повторно оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 65%, та встановлено третю групу інвалідності безстроково. Зазначено про потребу у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні (а.с. 42,43).
До матеріалів справи долучено форми індивідуальної програми реабілітації інваліда №732 від 24.07.2018 року та №1284 від 29.10.2021 року, №790 , складені щодо ОСОБА_2 (а.с. 38-39зв, 44-45зв).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог саме в розмірі 115000,00 грн.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не можна.
У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
При визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої
особи і не повинен призводити до її збагачення.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Судом встановлено, що відповідно до довідки міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12 ААА №053165 та серії від 24.07.2018 року позивач оглядався комісією, йому встановлено первинно-повторно втрату працездатності у 65% (первинно за професійними захворюваннями 50% втрати працездатності та повторно 15% по виробничій травмі), та встановлено третю групу інвалідності. Зазначено про потребу у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні. Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно.
Відповідно до довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12 ААА №064875 та серії 12 ААВ №126728 від 01.07.2021 року позивач повторно оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 65%, та встановлено третю групу інвалідності безстроково. Зазначено про потребу у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров'я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності, встановленні групи інвалідності, з яким погоджується апеляційний суд.
Однак, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо розміру моральної шкоди, вказував, зокрема, на необхідність систематичного отримання медичної допомоги.
Проте, відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.
На це суд першої інстанції уваги не звернув, та помилково визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 115000,00 грн.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди з урахуванням розумності, справедливості та ступеню вини відповідача, зменшивши її розмір до 95000,00 грн.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не повному обсязі встановив обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, не дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України вказані обставини є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги.
Крім того, оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про зміну судового рішення, тому з відповідача на користь держави має бути стягнутий судовий збір, виходячи зі стягнутої суми відшкодування моральної шкоди з врахуванням абз. 2 пп 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме, 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року - змінити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 95000,00 (дев'яносто п'ять тисяч) грн без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь Держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: