Справа № 752/11309/19
Провадження по справі № 1-кп/752/1270/24
"10" квітня 2024 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
під час проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12019100010003698, дані про яке 05.05.2019 внесені до ЄРДР, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
встановив:
01.11.2023 до Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 .
На виклики суду для участі у судових засіданнях, призначених на 05.12.2023, 08.01.2024, 19.02.2024 й 10.04.2024, які направлялися за адресою місця проживання, яка зазначена в обвинувальному акті ( АДРЕСА_1 ), а також за місцем реєстрації ( АДРЕСА_2 ) обвинувачена не з'явилася. Поштова кореспонденція поверталася з поміткою, що вона не вручена з причин відсутності адресата за вказаною у повідомлені адресою.
Телефонний номер, відомості про яке містилися у матеріалах досудового розслідування, був встановлений як той, що належить сестрі ОСОБА_3 , яка повідомила, що з ОСОБА_3 не спілкується, місце її проживання, перебування їй не відоме.
Враховуючи, що адреса проживання, як і місце можливого перебування ОСОБА_3 не встановлено, суд був позбавлений можливості забезпечити явку обвинуваченої шляхом її приводу.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив оголосити розшук обвинуваченої, обґрунтовуючи вимоги тим, що остання, будучи обізнаною про кримінальне провадження щодо неї, ухиляється від суду.
Вирішуючи клопотання прокурора, ознайомившись з обвинувальним актом та додатками до нього, суд приходить до наступного.
Згідно із ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Згідно із приписів п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про місце проживання обвинуваченого.
Між тим, відомості про місце проживання ОСОБА_3 , які зазначені в обвинувальному акті як: АДРЕСА_1 , є такими, що не відповідають дійсності, про що свідчать повернути на адресу суду поштові відправлення, які невручені адресату з причин непроживання останньої за відповідними адресами.
Відповідно до ст. 293 КПК України, одночасно з направленням обвинувального акта до суду, прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України додати дану розписку до обвинувального акта.
З матеріалів, доданих до обвинувального акта, вбачається, що вказані вимоги прокурором не виконанні, та копія акта з реєстром матеріалів досудового розслідування направлені підозрюваній за місцем проживання: АДРЕСА_1 . Даних про те, що підозрювана ОСОБА_3 отримала вказані документи, суду не надано. Навпаки, дані розділу «Трекінг» сайт АТ «Укрпошта» ( https://www.ukrposhta.ua/ua/ ) за посиланням на поштове відправлення № 0303917185320, відповідно до якого ОСОБА_3 було направлено копію обвинувального акту та реєстр матеріалів досудоовго розслідування, доводять, що поштове відправлення не вручено ОСОБА_3 та повернуто.
Вказані обставини свідчать про те, що направлення обвинувального акту та реєстру матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено формально, та належна процедура вручення підозрюваній відповідних документів прокурором не виконана.
Між тим, обов'язок повідомити підозрюваного про пред'явлене обвинувачення, повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, лише як створення уяви щодо належного повідомлення.
Порушення процедури вручення підозрюваній обвинувального акту з наступним направленням його до суду, потягли за собою безпідставне здійснення неодноразових викликів учасника судового провадження, що, на думку суду, відбувалося з метою створення хибного враження про ухилення ОСОБА_3 від суду.
За вказаних обставин, підстави вважати, що ОСОБА_3 ухиляється від суду відсутні, тому клопотання прокурора про розшук обвинуваченої суд відхиляє.
Норма ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини регламентує, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, має як найменш таке право: бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причину обвинувачення проти неї.
За обставин, що зазначені вище, суд має всі підстави дійти висновку, про порушення прокурором права ОСОБА_3 знати та розуміти, в чому вона обвинувачується, яке є одним із складових елементів права на справедливий суд.
Крім того, згідно абз.10 ч.1 ст.284 КПК України прокурор приймає рішення про закриття кримінального провадження в разі, якщо після повідомлення особі про підозру, закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, а відповідні строки не переривалися та не зупинялися.
Як вбачається з даних реєстру матеріалів досудового розслідування, внесення відомостей до ЄРДР у даному проваджені відбулося 02.05.2019. 22.05.2019 ОСОБА_3 було повідомлено про підозру. 29.05.2019 обвинувальний акт щодо неї направлений до суду та ухвалою від 18.09.2020 повернутий прокурору у зв'язку з внесенням змін до КПК.
Разом з цим, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, після повернення обвинувального акта у даному провадженні протягом майже 3-х років жодні процесуальні рішення не приймалися, та лише 30.10.2023 призначена група дазнавачів та група прокурорів й 31.10.2023 обвинувальний акт направлено до суду.
Така бездіяльність сторони обвинувачення призвела до порушення вимог ч.1 ст.28 КПК України, відповідно до якої кожна процесуальна дія або процесуальні рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Відповідно до ч. 5 ст. 28 КПК України, особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 283 КПК України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру, зокрема, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Суд зазначає, що в разі спливу строку давності саме на сторону обвинувачення покладається обов'язок роз'яснити підозрюваному можливість звільнення від відповідальності й звернутись до суду з відповідним клопотанням про звільнення від відповідальності.
З обвинувального акту вбачається, що кримінальне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_3 вчинено 01.05.2019, а отже, станом на дату складення обвинувального акту - 31.10.2023, строки, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, сплинули.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Посилання прокурора про те, що після повернення обвинувального акту прокурор не вправі проводити досудове розслідування, дізнання є обґрунтованим. Між тим, це не позбавляє прокурора виконати обов'язок, передбачений ч.2 ст. 283 КПК України щодо належної форми завершення досудового розслідування (дізнання).
Викладене вище дає суду підстави прийти до висновку, що сторона обвинувачення перекладає на суд обов'язки, які повинна виконувати самостійно та у розумні строки.
Таким чином, засади кримінального провадження щодо дотримання розумних строків порушені, обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, тому суд, вважає за необхідне повернути прокурору даний обвинувальний акт з метою виконання обов'язку, передбаченого ст.283 КПК України, а не перекладанням на суд питання щодо оголошення розкушу обвинуваченої ОСОБА_3 .
Керуючись ст. 2, 7, 22, 28, 283, 290, 291, 314 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, суд
постановив:
обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019100010003698, дані про яке 05.05.2019 внесені до ЄРДР, стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України повернути до Голосіївської окружної прокуратури м. Києва для усунення виявлений недоліків.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1