10 квітня 2024 року справа № 580/2171/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Проценко розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/2171/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління поліції охорони в Черкаській області (вул. Хоменка 3/1, м.Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 40109037) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА /ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
01.03.2024 вх. №11133/24 позивач ОСОБА_1 у позовній заяві просить:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Управління поліції охорони в Черкаській області Курятника В.І. щодо не надання інформації на заяви ОСОБА_1 та копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023;
- зобов'язати Управління поліції охорони в Черкаській області надати відповідь на заяви ОСОБА_1 та копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023.
04.03.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідно до ч.2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України.
Відповідно до частини п'ятої ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило. Ухвалою від 10.04.2024 залишене без розгляду необгрунтоване клопотання, яке не підписане КЕП, про перехід за правилами загального провадження.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що кожна особа має право доступу до інформації про неї, що збирається та зберігається. Запитувана інформація про позивача - копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023 (на думку позивача) відповідає ознакам публічності, передбачених статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проте відповідач без дотримання вимог «трискладового тесту» не надав вичерпної відповіді щодо причин обмеження доступу до такої інформації. Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний був надати запитувану інформацію, а оскаржувана відмова у ненаданні таких відеозаписів на чисельні звернення/заяви є протиправною.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що позивач тричі звертався до відповідача із заявами про надання матеріалів перевірки та відеозапису, на які відповідачем були надані мотивовані відповіді листами від 02.10.2023 за вих.№1698/43/01-2023, 12.10.2023 №64/Г/43/01-2023 та від 02.11.2023 №1885,43/01- 2023. Позивач не погоджується з наданими відповідями у відмові надати записи, проте у чому полягає така незгода у позовній заяві не обгрунтовується, у задоволенні позовних вимог просить відмовити. У відзиві додатково повідомлено, що відповідно до ч. 3 розділу VІІІ «Загальний порядок зберігання та видачі відеозаписів» за наказом №1026 від 18.12.2018 «Про затвердження інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» мають строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА - 30 діб. Зберігання відеозйомки, що здійснена нарядом поліції охорони під час виклику 22.09.2023 до приміщення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області було припинене 23.10.2023, тому обєктивно не може бути надане до суду для ознайомлення, а також на вимогу позивача. У відзиві відповідач заначає: 22.09.2023 близько 10.30 години на пульт охорони надійшов виклик «тривожна кнопка» з Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області (Договір №016278-02 від 09.02.2023 «Про надання послуг із охорони (тривожна кнопка). По прибуттю наряду реагування до Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, було встановлено, що працівників поліції охорони викликала заступник начальника Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області, яка в цей час проводила особистий прийом ОСОБА_1
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суд встановив, ОСОБА_1 звернувся до Управління поліції охорони в Черкаській області із заявою від 22.09.2023 (зареєстрована вх. 28.09.2023 №61/Г), де просив видати копій відеозапису з нагрудних камер працівників поліції охорони, які 22.09.2023 прибули на спрацювання «тривожної кнопки» до Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська 23.
03.10.2023 позивачу особисто вручена відповідь на заяву від 22.09.2023 (вих.№1698/43/01-2023 від 02.10.2023), де відмовлено у видачі копій відеозйомки з обґрунтуванням тим, що до відеозйомки серед іншого потрапила службова та конфіденційна інформація з персональними даними інших осіб, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є інформацією з обмеженим доступом.
09.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Управління поліції охорони в Черкаській області із заявою (зареєстрована вх. 09.10.2023№64/Г) щодо повторного розгляду заяви від 22.09.2023 (вх. 28.09.2023 №61/Г) про надання інформації: копій відеозйомки з портативних відеореєстраторів працівників поліції охорони, які 22.09.2022 прибули на виклик заступника начальника Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області.
09.10.2023 Головним управлінням пенсійного фонду України в Черкаській області скеровано начальнику Управління поліції охорони в Черкаській області лист №2300-0901-8/67091, де зазначено, що відповідно до умов Договору про надання послуг із охорони (тривожна кнопка) №016278-а2, укладеного між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та Управлінням поліції охорони в Черкаській області, у разі проведення прийому громадян на яких громадяни поводяться агресивно, некоректно висловлюються на адресу осіб, які забезпечують прийом, працівники пенсійного органу викликають працівників Управління поліції охорони засобами «тривожна кнопка» з метою забезпечення безпеки працівників Головного управління та локалізації небезпеки. У листі просять не надавати на прохання громадян (відвідувачів/заявників) відеозаписи прийомів громадян проведених начальником Головного управління, його заступниками та/або працівниками Головного Управління на яких були присутні працівники Управління поліції охорони, так як прийом громадян проводиться в службових кабінетах та в цей час на столах можуть знаходитися документи з виробничих питань, документи, що містять службову або конфіденційну інформацію захист якої забезпечується Законами України «Про інформацію», «Про захист персональних даних» та які можуть бути зафіксовані портативними відеореєстраторами.
Відповідач листом від 12.10.2023 за вих. №64/Г/43/01-2023 позивачу надав відповідь на заяву, якою відмовив у видачі копій відеозйомки з портативних відеореєстраторів працівників поліції охорони.
24.10.2023 позивач на електронну пошту Департаменту поліції охорони (dpo_office@police.gov.ua) надіслав заяву (№5), що скерована Департаментом поліції охорони до Управління поліції охорони в Черкаській області (вх. №1774 від 24.10.2023) для опрацювання та надання відповіді заявнику.
Суд з офіційного сайту відповідача встановив, що електронною поштою Управління поліції охорони в Черкаській області є: ІНФОРМАЦІЯ_1
Листом від 02.11.2023 за вих. №1885/43/01-2023 позивачу надана відповідь, де відмовлено у видачі копій відеозйомки з портативних відеореєстраторів працівників поліції охорони щодо події 22.09.2023 у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області .
Не погоджуючись із наданими йому відмовами, позивач звернувся до суду з позовом.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Згідно із частиною 2 статті 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» кожному забезпечується вільний доступ до інформації, що стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі Закон - №2939). Відповідно до статті 1 Закону №2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.3 Закону №2939 встановлені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, згідно якої, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Доступ до публічної інформації, відповідно до статті 4 Закону №2939 здійснюється на принципах, зокрема, прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до Закону №2939, крім обмежень, встановлених законом.
Відповідно до статті 5 Закону №2939 доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.
Доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливо за допомогою двох способів, а саме: отримання такої інформації із загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб'єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації - у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.
Відповідно до статті 19 Закону №2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Відповідно до частини 2 статті 23 Закону №2939 запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Верховний Суд у справі № 9901/598/19 висновує: відмова в наданні інформації з підстав, що не встановлені законом, так само як і відмова без обґрунтування наявності таких підстав шляхом застосування «трискладового тесту» є неправомірною. Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.
01.12.2020 набрала чинності Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів (Тромська конвенція), що встановлює мінімальний набір стандартів для належної справедливої обробки запитів на доступ до офіційних документів. Під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів (ст.1). У доступі до офіційного документу може бути відмовлено: (і) якщо, незважаючи на сприяння державного органу, запит залишається занадто невизначеним, щоб дозволити ідентифікувати офіційний документ, або (іі) якщо запит є явно невиправданим (ч.5 ст.5).
Згідно із ст.3 Закону України 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з покликанням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ст.15 Закону № 393/96-ВР).
Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Критеріями, що впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17 та від 10.04.2019 у справі № 826/11251/18.
Верховний Суд дійшов висновку що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надані йому законом повноваження на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, то тоді суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення або вчинити певні дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/11251/18, від 16 травня 2019 року у справі № 821/925/18.
Згідно з наказом від 08.01.2014 № 1/02-14 «Про затвердження документів у сфері захисту персональних даних» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1_02715-14#Text) відповідно до Типового порядку обробки персональних даних володільці, розпорядники персональних даних самостійно визначають порядок обробки персональних даних, враховуючи специфіку обробки персональних даних у різних сферах, відповідно до вимог, визначених Законом України «Про захист персональних даних» (далі - Закон) та цим Порядком (п.1.2); згідно з п.1.2 Порядку повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб'єктів персональних даних, про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці, а також оприлюднення вказаної інформації передбачено: Для цілей цього Порядку обробка персональних даних, що становить особливий ризик для прав і свобод суб'єктів - це будь-яка дія або сукупність дій, а саме збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем, яка здійснюється щодо персональних даних про: расове, етнічне та національне походження; політичні, релігійні або світоглядні переконання; членство в політичних партіях та/або організаціях, професійних спілках, релігійних організаціях чи в громадських організаціях світоглядної спрямованості; стан здоров'я; статеве життя; біометричні дані; генетичні дані; притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності; застосування щодо особи заходів в рамках досудового розслідування; вжиття щодо особи заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність»; вчинення щодо особи тих чи інших видів насильства; місцеперебування та/або шляхи пересування особи. Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про захист персональних даних».
Відповідно до частини 3 статті 10-1 Закону №2939 публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом. Якщо в носії інформації, який запитується, міститься інформація з обмеженим доступом, у відповідь на запит надається носій, з якого шляхом ретушування вилучено таку інформацію.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина 2 Закону №2939). Згідно із частиною 4 статті 22 Закону №2939 у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію», згідно зі статтею 1 якого Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Основні обов'язки поліцейського закріплені у ст. 18 цього Закону - поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема, домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.07.2017 № 577 «Про організацію службової діяльності поліції охорони з питань забезпечення фізичної охорони об'єктів» замовник послуг з охорони - дієздатна фізична особа, фізична особа - підприємець, юридична особа, яка уклала з ОППО договір про надання послуг охорони. Залежно від характеру виконуваних нарядами поліції охорони завдань, а також при виникненні надзвичайних ситуацій (подій), позаштатних ситуацій для несення служби додатково можуть видаватись: технічні прилади, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису; інші передбачені спеціальні засоби.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Органам публічної влади заборонено використовувати свої повноваження з неналежних мотивів або з неналежною ціллю, навіть якщо результат буде подібний до досягнутого в рамках законних дій. Принцип «належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).
Оцінюючи доводи та докази сторін, враховуючи обставини справи і характер звернень позивача про отримання інформації стосовно себе, спірним у цій справі та сторонами не заперечується, є те що, звернення розцінені як запити до Управління поліції охорони в Черкаській області, позаяк позивач керувався положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» з метою отримання копій записів від відповідача як розпорядника публічної інформації, отриманої співробітниками поліції охорони під час здійснення службової діяльності шляхом здійснення відеофіксації відповідних подій 22.09.2023 на нагрудні камери.
Надаючи оцінку обгрунтованості позовних вимог у контексті відновлення порушеного права позивача на інформацію за допущеної, на переконання ОСОБА_1 , бездіяльності Управління поліції охорони в Черкаській області з підстав ненадання мотивованої відповіді на звернення позивача та копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023, суд зазначає таке.
Суд встановив, що відповідачем надані відповіді листами від 02.10.2023 за вих.№1698/43/01-2023, 12.10.2023 №64/Г/43/01-2023 та від 02.11.2023 №1885,43/01- 2023 щодо заяв позивача від 22.09.2023 (зареєстрована вх. 28.09.2023 №61/Г); 09.10.2023 (зареєстрована вх. 09.10.2023№64/Г); 24.10.2023 (вх. №1774 від 24.10.2023) про неможливість надання копій відеозапису з нагрудних камер працівників поліції охорони, щодо подій 22.09.2023 зафіксованих під час особистого прийому у ГУ ПФУ в Черкаській області (виїзд дійсно мав місце 22.09.2023 - позивачем не заперечується).
Відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України (частина 7 наказу №1026). Передавання відеозаписів, отриманих з портативних та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, автомобільних та стаціонарних систем для використання засобами масової інформації, а також поширення в мережі Інтернет, здійснюється з дозволу керівника органу, підрозділу поліції з дотриманням Закону України «Про захист персональних даних». Таке передавання здійснюється виключно з метою забезпечення безпеки та захисту інтересів громадян, суспільства і держави, а також з метою захисту гідності та честі працівника поліції (частина 8 наказу №1026).
Сторонами не заперечується, що відповідач неодноразово надавав позивачу відповіді на заяви/запити, де зазначає, що запитувана позивачем інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом, проте докази на підтвердження з наданням відповідних рішень до суду не надано.
Відповідач у відповіді від 02.10.2023 №1698/43/01-2023 на запит позивача від 28.09.2023 поклився на Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», що затверджена наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 № 100, проте відповідно до наказу № 625 від 15.04.2016 втратила чинність.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №2939 інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Визначено критерії обмеження доступу до інформації, відповідно до яких обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону пи дотриманні сукупності таких вимог частиною 2 статті 6 Закону №2939): виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше (ч. 4 статті 6 Закону №2939).
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Встановлені виключні випадки надання відмови у задоволенні запиту на інформацію, перелік є вичерпним та розширеному і довільному тлумаченню - не належить.
Відповідач не довів, що запитувана позивачем інформація - належить до категорії тієї інформації, доступ до якої належить обмеженню та здійснюється відповідно до закону лише під час дотримання сукупності вимог, визначених частиною другої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних».
Позивачем були подані запити на інформацію, що стосувалась його присутності у певному місці безпосередньо в розумінні статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не звернення чи запити на доступ до персональних даних інших осіб в розумінні Закону України «Про захист персональних даних».
У відповідях від 02.10.2023 за вих.№1698/43/01-2023, 12.10.2023 №64/Г/43/01-2023 та від 02.11.2023 №1885,43/01- 2023 відповідач не зазначив мотивованих підстав відмови в задоволенні запиту позивача на інформацію, як це передбачено частиною 4 статті 22 Закону №2939, не зазначив, інтересів яких третіх осіб як суб'єктів персональних даних стосується запитувана позивачем інформація та у якій частині (згоду яких необхідно отримати), покликаючись лише на норми, що не можуть бути самостійними підставами для відмови у задоволенні запитів, поданих в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», та не визначені у частині 1 статті 22 Закону №2939 серед переліку вичерпних підстав для надання відмови у задоволенні запиту.
Відповідно до п. 6.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися: якому з перелічених у пункті 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди унаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини 2 статті 6 Закону 2939); чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою, тому, якщо під час розгляду справи в суді буде з'ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник не застосовував "трискладового тесту" або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною.
Відповідно до частини 7 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу належить інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Враховуючи зміст чисельних заяв позивача та немотивованих відповідей відповідача, суд доходить висновку про допущену протиправну бездіяльність Управління поліції охорони в Черкаській області, беручи до уваги нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, зважаючи на статтю 16 та частину 1 статті 24 Закону №2939, де встановлено відповідальність винних осіб та розпорядника інформації за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (зокрема, у випадках ненадання інформації на запит, безпідставної відмови у задоволенні запиту на інформацію, надання неточної або неповної інформації, несвоєчасного надання інформації; необґрунтованого віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом), сукупно із іншими нормами законодавства, що взято до уваги під час розгляду даної справи щодо дотримання принципів належного врядування під час розгляду заяв від 22.09.2023 (зареєстрована вх. 28.09.2023 №61/Г); 09.10.2023 (зареєстрована вх. 09.10.2023№64/Г); 24.10.2023 (вх. №1774 від 24.10.2023) та наданні немотивованих відповідей листами від 02.10.2023 за вих.№1698/43/01-2023, 12.10.2023 №64/Г/43/01-2023, 02.11.2023 №1885/43/01- 2023.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Якщо право особи бути почутою не забезпечується, то не виконується й процесуальна справедливість, значить, будь-який акт чи дія органів публічної влади є нікчемними ( ОСОБА_2 . З повагою до особи / ІНФОРМАЦІЯ_2). У науково-практичному коментарі до Закону України «Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд у справі № 813/3059/16 ЄДРСР 80320954 наголошує: одержавши запит на інформацію, поданий згідно із Законом України № 2939-VІ, що за своїм змістом є зверненням у розумінні Закону України № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п'ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону України № 2939-VІ) та, з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості, розглянути запит за Законом України № 393/96-ВР (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/Ogljad_VS.pdf).
Згідно з вимогами ст.245 КАС України під час вирішення справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Суд визнає обгрунтованими твердження позивача, що надані у відповідь на запити/заяви ОСОБА_1 інформація не може вважатися повною, а також на переконання суду зрозумілою для моделювання подальшої поведінки позивача у бажанні отримати інформацію, що у контексті права на приватність деперсоніфікована (коли особа не надала згоду на публікацію відеозапису, на якому її було зафільмовано) стосовно третіх осіб.
Саме по собі застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, є значним, прогресивним кроком уперед, який спрямований у першу чергу на підвищення якості публічної безпеки громадян та взагалі утвердження правосуддя в державі. Відеозапис являє собою систему видів, методів і прийомів зйомки, які застосовуються при проведенні фіксування або профілактики незаконних дій, з метою надання суду наочного доказового матеріалу (В.П.Кононець. Аналіз суддівської практики / http://www.irbis-nbuv.gov.ua), проте відповідач повідомив про неможливість (без доказів знищення такого запису та/або не забезпечення резервного зберігання) надати такий доказ до суду без урахування висновків Верховного Суду у спрві № 826/9751/14 ЄДРСР 100973142, що саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ наказу МВС України від 09.11.2016 № 1179 «Про затвердження правил етичної поведінки поліцейських» під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, та ін.; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1576-16#Text).
Надаючи оцінку доводам і доказам сторін відповідно до критеріїв ч.2 ст.2 КАС України, суд доходить висновку, що відповідач неодноразово під час розгляду заяв позивача допустив протиправну бездіяльність, тому необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 22.09.2023 (зареєстрована вх. 28.09.2023 №61/Г), 09.10.2023 (зареєстрована вх. 09.10.2023№64/Г), 24.10.2023 (вх. №1774 від 24.10.2023) ОСОБА_1 з урахуванням принципи добросовісності та розсудливості та оцінки наданої судом у мотивувальній частині рішенні, тому наявні підстави для задоволення позову частково, відмовивши в іншій частині позовних вимог як передчасним.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно із ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні (позивач має статус особи з інвалідністю - посвідчення пенсійне серії НОМЕР_2 ).
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Черкаській області під час розгляду заяв ОСОБА_1 від 22.09.2023 (зареєстрована вх. 28.09.2023 №61/Г); 09.10.2023 (зареєстрована вх. 09.10.2023 №64/Г); 24.10.2023 (вх. №1774 від 24.10.2023) .
Зобов'язати Управління поліції охорони в Черкаській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 22.09.2023, 09.10.2023, 24.10.2023 з урахуванням оцінки наданої судом у мотивувальній частині рішення.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити. Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];
відповідач: Управління поліції охорони в Черкаській області [вул. Хоменка 3/1, м.Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 40109037].
Рішення суду складене 10.04.2024.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА