Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 квітня 2024 р. № 520/3328/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування рішення, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0031942416 від 18 січня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято поза межами граничного строку в 1095 днів, що визначений ст. 102 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 12.02.2024 по справі відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.
Представник Головного управління ДПС у Харківській області у поданому відзиві на позов зазначив, що у базах даних інформаційної системи податкового органу за позивачем обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску, контролюючим органом у відповідності до приписів ч.10, п.2 ч.11 ст. 25 Закону №2464-VI та Інструкції № 449, правомірно прийнято і направлено останньому рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. ГУ ДПС зазначає, що у момент зарахування коштів позивачем у рахунок погашення заборгованості попередніх періодів (від дати виникнення зобов'язання до дати його погашення), контролюючий орган нарахував штрафні санкції та пеню (відображено в ІКП та розрахунку штрафних санкцій). Оскільки, спеціальним законом (ч.16 ст. 25 Закону № 2462) прямо визначено, що строки давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску не застосовується, то немає підстав ставити під сумнів правомірність винесеного рішення. Тому, позивач помилково до спірних правовідносин застосовує положення ст. 102 ПК України, оскільки це питання врегульоване спеціальною нормою ст. 25 Закону № 2464. На підставі викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.
Позивач - ОСОБА_1 , відповідно до інформаційної системи ІКС «Податковий блок» податковий номер 24000000810, перебував на обліку в ГУ ДПС з 29.09.2005 по 05.02.2021 як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності.
Згідно реєстраційний даних, державна реєстрація припинена 05.02.2021, однак з обліку не знятий.
Згідно витягу з картки особового рахунку платника податків за 2013-2019 роки за позивачем обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 44848,84 грн.
Головним управлінням ДПС у Харківській області 20.11.2020 сформовано та надіслано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 195-17 у розмірі 44848,84 грн.
Відповідно до квитанції №0.01932249696.1 від 07.12.2020 позивачем здійснено сплату заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі - 43748,84 грн.
Згідно службової записки №247/20-40-04-26-28 від 07.12.2020 зменшено нарахування щоквартальних нарахувань по ЄСВ в сумі 1100,00 грн.
Головним управлінням ДПС у Харківській області 18.01.2024 прийнято рішення №0031942416 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 21552,07 грн., з яких штраф на суму 700,21 грн. за період з 22.01.2013 по 07.12.2020; пеня у розмірі 20851,86 грн.
Вважаючи вищевказане рішення відповідача протиправним, з мотивів того, що таке рішення прийнято контролюючим органом поза межами строку, встановленого пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду, в якому просив скасувати таке рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
За змістом статті 1 вищевказаного Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Платники єдиного внеску визначені в частині першої статті 4 Закону № 2464-VI. Так, згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Згідно з п. 2 ч. 1 статті 7 Закону № 2464-VI базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 7 Закону № 2464-VI базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч.4 ст. 8 Закону № 2464-VI).
Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до абз.3 ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до абз. 5 ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до ч.11 ст. 9 Закону № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Права податкових органів визначені статтею 13 Закону № 2464-VI.
Так, відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2464-VI податкові органи мають право: застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частини 2-3 статті 25 Закону № 2464-VI).
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Так, Головним управлінням ДПС у Харківській області 18.01.2024 прийнято рішення №0031942416 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 21552,07 грн., з яких штраф на суму 700,21 грн. за період з 22.01.2013 по 07.12.2020; пеня у розмірі 20851,86 грн.
З огляду на зміст позовної заяви, позивач не заперечує факт несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а лише вказує на пропуск відповідачем строку застосування штрафних санкцій та нарахування пені, встановленого пунктом 102.4 статті 102 ПК України. Щодо вказаного аргументу, то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Водночас, пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що єдиний внесок, його правова природа, мета та сфера регулювання тощо складають окремий правовий інститут. Нарахування, обчислення, сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідальність за порушення строків його сплати регулюються виключно Законом № 2464-VI, натомість положення Податкового кодексу України жодного відношення до спірного рішення суб'єкта владних повноважень не мають.
Буквальне тлумачення пункту 56.18 статті 56, статті 102 Податкового кодексу України, дає підстави для висновку, що ці норми застосовуються виключно до платників податків, яких в жодному разі не можна ототожнювати із платниками єдиного внеску. Рішення органу доходів і зборів щодо сплати єдиного внеску (вимоги), рівно як і рішення про застосування штрафу за порушення вимог Закону № 2464-VI, які складаються відносно платників єдиного внеску на підставі статті 25 цього Закону, жодного відношення до оподаткування (сплати податків) не мають
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 22.05.2018 в справі № 812/1673/17.
Вищевказані положення підтверджуються також нормами Законом № 2464-VI.
Так, відповідно до частини другої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Згідно з частиною третьою статті 8 Закону № 2464-VI кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (частина четверта статті 8 Закону № 2464-VI).
Таким чином, нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом №2464-VI, а не Податковим кодексом України, що виключає можливість застосування під час стягнення єдиного внеску визначених статтею 102 Податкового кодексу України строків стягнення - 1095 календарних днів, оскільки такі строки стосуються лише податкового боргу, а не боргу з єдиного внеску.
Водночас, частиною шістнадцятою статті 25 Закону № 2464-VI, який є спеціальним законом, що регламентує нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Отже, при нарахуванні, застосуванні та стягненні сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені по єдиному внеску, строки давності не застосовується.
Таким чином, вищевказані доводи позивача про пропущення відповідачем строку давності під час прийняття рішенням № 0031942416 від 18 січня 2024 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 21552,07 грн., є безпідставними, оскільки суперечать вимогам частини шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI.
Що стосується постанов Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17, від 05.06.2018 у справі № 824/760/17-а, від 02.10.2018 у справі № 820/3543/17, від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а, від 29.01.2019 у справі № 820/495/18, від 24.05.2022 у справі № 280/928/20, від 11.11.2022 у справі № 200/6441/20-а, які позивач вказав на підтвердження своїх доводів, то суд звертає увагу на те, що висновки Верховного Суду в цих постановах стосуються правовідносин щодо сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з екологічного податку, рентної плати за користування надрами та спеціальне використання води та орендної плати, порядок нарахування, обчислення і сплати яких визначені Податковим кодексом України. У спірному випадку, позивач оскаржує рішення № 0031942416 від 18 січня 2024 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Отже, фактичні обставини в цій адміністративній справі, та справах, зазначені позивачем є різними. Таким чином, висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 05.06.2018 у справі № 824/760/17-а, не є релевантними для цієї справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що рішення № 0031942416 від 18 січня 2024 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є правомірним, оскільки суд не встановив обставин, які свідчать про незаконність такого рішення, та невідповідність іншим критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які б у своїй сукупності давали суду підстави для висновку про те, що такий індивідуальний акт контролюючого органу належить скасувати.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Шляхова