11 квітня 2024 року м. Рівне №460/3213/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент соціальної політики Рівненської міської ради
про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.01.2024.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що на примусовому виконанні у відповідача в межах виконавчого провадження №68299583 перебував виконавчий лист №460/1809/21, виданий Рівненським окружним адміністративним судом 11.10.2021, про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати соціальної допомоги, нарахованої на виконання рішення суду. Повідомлено, що 25.01.2024 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, однак фактично рішення суду у справі №460/1809/21 не виконане. Вважає постанову про закінчення виконавчого провадження необґрунтованою, безпідставною і протиправною, а тому просила її скасувати в судовому порядку та позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та у порядку статті 287 КАС України призначено судове засідання на 08.04.2024. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент соціальної політики Рівненської міської ради.
05.04.2024 на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень зазначено, що державним виконавцем під час примусового виконання виконавчого листа у справі №460/1809/21, виданого 11.10.2021, дотримано порядок виконання рішень немайнового характеру, який передбачений нормами статей 63-67 Закону України "Про виконавче провадження".
Від третьої особи, Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради, будь-яких заяв, клопотань чи письмових пояснень по суті спору на адресу суду не надходило.
В судове засідання 08.04.2024 представники сторін не прибули, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. 02.04.2024 від сторони позивача та 08.04.2024 від сторони відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
У зв'язку з цим, ухвалою від 08.04.2024 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового розгляду справи (в письмовому провадженні) за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяви по суті та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист, виданий 11.10.2021 Рівненським окружним адміністративним судом у справі №460/1809/21 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати соціальної допомоги, нарахованої на виконання постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05.12.2011 у справі №2а-8325/11, за період з 01.06.2011 по день фактичної виплати на суму допомоги 85503,41 грн.
Так, постановою від 24.01.2022 державним виконавцем на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження ВП №68299583 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
12.12.2022 державним виконавцем прийнято постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн.
07.06.2023 державним виконавцем направлено вимогу до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про надання інформації щодо виконання рішення суду у справі №460/1809/21.
Листом від 05.07.2023 №08-2101 Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради (правонаступником Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради) повідомлено, що на виконання рішення суду у справі №460/1809/21 ОСОБА_1 здійснено перерахунок та нараховано компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати соціальної допомоги 112784,08 грн.
04.12.2023 боржнику скеровано чергову вимогу державного виконавця про надання інформації щодо виконання рішення суду у справі №460/1809/21 з наданням підтверджуючих документів та в якому розмірі здійснено обрахунок компенсації за втрату частини доходів.
Листом від 15.12.2023 Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради надано аналогічну за змістом відповідь, згідно з якою повідомлено, що на виконання рішення суду у справі №460/1809/21 ОСОБА_1 здійснено перерахунок та нараховано компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати соціальної допомоги 112784,08 грн.
22.12.2023 державним виконавцем направлено вимогу про надання у 3-денний строк протокол та рішення про перерахунок компенсації за втрату частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати соціальної допомоги.
Постановою від 19.01.2024 на боржника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 10200 грн.
18.01.2024 Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради на виконання вимоги державного виконавця повідомлено, що відповідно до рішення суду у справі №460/1809/21 ОСОБА_1 нараховано компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати соціальної допомоги 112784,08 грн. Зазначено, що Департаментом сформовано окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою КМУ №902 від 26.08.2021, до якого включено рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №460/1809/21.
25.01.2024 державним виконавцем надіслано до Головного управління Національної поліції у Рівненській області повідомлення про вчинення Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради кримінального правопорушення щодо невиконання рішення суду.
Цього ж дня, 25.01.2024, державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №68299583 з підстав, визначених п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
За правилами ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016р. за №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Так, положеннями ст.1 цього Закону встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
В силу вимог ч.1 та п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За правилами п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до вимог ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з вимогами ч.6 ст.26 цього Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Приписами ст.63 Закону №1404-VIII визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII).
Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, за правилами ч.1, ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що державний виконавець, як суб'єкт владних повноважень повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зобов'язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення. Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Законом №1404-VIII і лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
В силу вимог п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
- звернення до правоохоронних органів з повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
Матеріали справи свідчать, що після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII державний виконавець перевірив виконання боржником рішення суду у справі №460/1809/21. У зв'язку з невиконанням судового рішення державний виконавець послідовно виніс дві постанови про накладення на боржника штрафів, попередив його про кримінальну відповідальність і надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
25.01.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №68299583 на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII і, відповідно, заходи примусового виконання вказаного рішення державним виконавцем більше не застосовувалися.
Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Поряд з цим, суд враховує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
При цьому, суд зауважує, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.
Натомість, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства. А за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 340/5200/21, від 27.03.2019 у справі за №750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі за №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі за №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі за №461/6978/19, від 25.11.2020 у справі за №554/10283/18, які суд застосовує при вирішенні спірних правовідносин в силу ч.5 ст. 242 КАС України.
Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального повного виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, а державний виконавець, приймаючи таку постанову, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, встановлені чинним законодавством. Таким чином, постанова про закінчення виконавчого провадження від 25.01.2024 ВП №68299583 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, є протиправною і підлягає скасуванню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу на те, що в ході судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав процесуального обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах, доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
За таких обставин, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших судових витрат учасниками справи не надано.
Керуючись статтями 241-246, 255, 270-272, 287 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження від 25.01.2024 ВП №68299583.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 11 квітня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Грюнвальдська, 11, м.Івано-Франківськ, 76018, ЄДРПОУ/РНОКПП 43316386)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент соціальної політики Рівненської міської ради Адреса: м. Рівне, вул. Соборна, 12, ЄДРПОУ 03195441.
Суддя Н.С. Гудима