10 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/3558/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі також відповідач), у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 20.12.2023 про закінчення виконавчого провадження №72381911;
скасувати постанову від 20.12.2023 про закінчення виконавчого провадження №72381911.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №440/1844/22 є протиправним, оскільки рішення суду у повному обсязі фактично боржником не виконане, а державний виконавець не вчинив усіх дій, передбачених чинним законодавством, з метою примусового виконання судового рішення.
2. Позиція відповідача та третьої особи.
Відповідач відзив на позов не надав.
Третя особа письмових пояснень щодо позовних вимог не надала.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження); до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Обставини справи
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №440/1844/22, окрім іншого, зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по додатковому виду грошового забезпечення - доплата за службу в нічний час за період з 01.01.2013 по 31.03.2015.
Рішення суду набрало законної сили 15.05.2023, а 13.06.2023 позивачу виданий виконавчий лист №440/1844/22 /а.с. 55/.
У липні 2023 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень із заявою про відкриття виконавчого провадження /а.с. 55, зі звороту/.
31.07.2023 державний виконавець відкрив виконавче провадження №72381911 /а.с. 57/.
04.12.2023 боржник надав державному виконавцю пояснення щодо повного виконання рішення суду 27.09.2023 шляхом нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2013 по 31.03.2015 у розмірі 756,95 грн /а.с. 61, зі звороту/. До пояснень представник боржника долучив копії платіжних інструкцій від 25.09.2023 №№21, 22, 23 /а.с. 62, зі звороту, а.с. 63, у т.ч. зі звороту/.
20.12.2023 державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №72381911 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" /а.с. 66/.
Не погодившись з постановою та діями державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2020 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону №1404-VIII).
У силу положень пункту 10 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частинами другою, третьою цієї статті визначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі стосується правомірності дій та рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №72381911 з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірному індивідуальному акту суб'єкта владних повноважень, суд виходить з такого.
Виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.
Закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов'язаний пересвідчитися, що відповідне зобов'язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.
Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №640/12200/22.
Суд враховує, що у межах виконавчого провадження №72381911 державний виконавець забезпечував виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №440/1844/22, яким зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по додатковому виду грошового забезпечення - доплата за службу в нічний час за період з 01.01.2013 по 31.03.2015.
Залученою до матеріалів справи копією матеріалів виконавчого провадження №72381911 підтверджено, що 04.12.2023 державним виконавцем отримано пояснення представника боржника, у яких останній зазначив про повне виконання вимог виконавчого документа /а.с. 61, зі звороту/.
На підтвердження цих обставин представник боржника надав копії платіжних інструкцій від 25.09.2023 №№ 21, 22, 23 про виплату ОСОБА_1 коштів у розмірі 609,35 грн, сплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 136,25 грн та військового збору у розмірі 11,35 грн /а.с. 62, зі звороту, а.с. 63, у т.ч. зі звороту/.
З урахуванням наданих документів державний виконавець дійшов висновку про повне фактичне виконання рішення суду у справі №440/1844/22.
Водночас суд враховує, що матеріали виконавчого провадження №72381911 у наданому на вимогу суду обсязі не містять розрахунку доплати ОСОБА_1 за службу в нічний час за період з 01.01.2013 по 31.03.2015.
Позивач у позовній заяві заперечував правомірність обчисленої відповідачем суми доплати у розмірі 756,95 грн.
Боржник на вимогу суду надав розрахунок доплати за роботу в нічний час ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.03.2015 /а.с. 68/, зі змісту якого суд встановив, що згадана доплата позивачу обчислена за 838 годин.
Для обчислення розміру доплати враховано посадовий оклад 850,00 грн, норму тривалості робочого часу за відповідний місяць, кількість відпрацьованих годин у нічний час (для прикладу, доплата за січень 2013 року обчислена таким способом: 850,00 грн х 17,5% = 148,75 грн; 148,75 грн : 168 год х 12 год = 10,63 грн).
Суд зауважує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, ухвалені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Отже виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частинами другою, четвертою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Закон №1404-VIII покладає на виконавця функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, з метою чого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Такий висновок наведеного у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №200/10827/21.
Аналізуючи наведені вище обставини цього спору, суд зауважує, що державний виконавець у спірних відносинах не перевірив фактичне виконання рішення боржником, зокрема щодо правильності розрахунку доплати ОСОБА_1 за службу у нічний час.
Суд повторює, що Закон №1404-VIII зобов'язує державного виконавця перед прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження встановити факт виконання відповідного судового рішення боржником.
Однак у спірному випадку державний виконавець не вжив всіх можливих та залежних від нього заходів для повного виконання судового рішення згідно з вимогами Закону №1404-VIII, зокрема не звернувся до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення суду, встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, не перевірив правильність розрахунку доплати ОСОБА_1 за службу у нічний час.
Тож у державного виконавця були відсутні достатні правові підстави для закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що постанова від 20.12.2023 про закінчення виконавчого провадження №72381911 є передчасною та прийнята всупереч частини другої статті 2 КАС України у поєднанні з частиною другою статті 19 Конституції України.
А тому зазначену постанову державного виконавця належить визнати протиправною та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.
Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій державного виконавця щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, суд зауважує, що такі дії не утворюють жодних правових наслідків для позивача, а визнання їх протиправними не призведе до відновлення його прав у спірних відносинах.
Щодо вимоги позивача про відновлення виконавчого провадження та повернення оригіналу виконавчого листа №440/1844/22 до Відділу примусового виконання рішень суд звертає увагу, що у силу статті 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Тож відповідні питання урегульовані законом, внаслідок чого немає підстав для їх вирішення під час ухвалення рішення суду у цій справі.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є особою з інвалідністю другої групи.
Відповідач та третя особа доказів понесення судових витрат суду не надали.
Отже підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенка Станіслава Васильовича від 20.12.2023 про закінчення виконавчого провадження №72381911.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - відсутній; вул. Героїв-пожежних, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Третя особа: Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 08592276; вул. Юліана Матвійчука, 83, м. Полтава, 36000).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів після складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Кукоба