11 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/2646/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Полтавській області /надалі - позивач, ГУ ДПС у Полтавській області/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /надалі - відповідач, ОСОБА_1 / про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 6206,40 грн /а.с.1-7/.
Позов обґрунтований тим, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковується податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 6206,40 грн, нарахованих у зв'язку із перебуванням відповідача на спрощеній системі оподаткування згідно поданої ним заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 12 грудня 2018 року № Г231/16-31-53-61.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Копія вказаної ухвали надсилалася відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 57-60/, проте рекомендоване поштове відправлення повернуто відділенням поштового зв'язку до суду із відміткою від 04 квітня 2024 року "адресат відсутній за вказаною адресою".
Правом на подання відзиву на позов позивач не скористався.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 12-13/ ОСОБА_1 з 29 травня 2018 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.
ФОП ОСОБА_1 подав до Машівської ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування № Г231/16-31-53-61 від 12 грудня 2018 року, в якій просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01 січня 2019 року та повідомив про обрання ставки єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування 10 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати та 1 групи за видом діяльності 45.20: “Технічне обслуговування та ремонт автотранспорту” /а.с. 16-17/.
Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок сплати податків і зборів встановлений Податковим кодексом України /надалі - ПК України/.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 291.2 та 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 ПК України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.
З аналізу пункту 291.4 статті 291 ПК України слідує, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на першу, другу, третю та четверту групи платників єдиного податку.
Згідно з підпунктом 1 цього пункту до першої групи належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
За змістом пункту 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Підпунктом 2 пунктом 293.2 статті 293 ПК України встановлено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до положень статті 298 ПК України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування, поданої ним до контролюючого органу, з 01 січня 2019 року відповідача переведено на І групу платників єдиного податку, ставка єдиного податку для якої складає 10% .
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня.
Згідно із заявою відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування податковим органом здійснено нарахування податкового зобов'язання в сумі 6206,40 грн: 192,10 грн - з 20 січня 2019 року по 20 грудня 2019 року; 210,20 грн - з 20 січня 2020 року по 20 листопада 2020 року ; 227,00 грн - з 20 червня 2021 року по 20 грудня 2021 року.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Разом з тим, судом встановлено, що єдиний податок з фізичних осіб за період з січня 2019 року по грудень 2021 року відповідачем не сплачувався та станом на момент розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб за вказаний період на загальну суму 6206,40 грн /а.с. 11, 18-25, 39-54/.
Заявлена позивачем до стягнення сума боргу в 6206,40 грн відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а саме: "податковий борг" - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" №61722-53-56 від 08 липня 2019 року /а.с. 15/, яку направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача та повернуто з відміткою оператора поштового зв'язку «адресат не проживає» /а.с. 15/.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно із пунктом 42.5 вказаної статті у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З огляду на приписи пункту 42.2 статті 42, пункту 42.5 статті 42, пункту 58.3 статті 58 та пунктів 59.1 та 59.5 статті 59 ПК України, податкова вимога форми "Ф" №61722-53-56 від 08 липня 2019 року вважається врученою відповідачу.
Доказів оскарження вказаної податкової вимоги матеріали справи не містять.
Наявну суму податкового боргу відповідачем самостійно не погашено, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії інтегрованих карток особового рахунку відповідача з єдиного податку за відповідний період /а.с. 18-25, 39-54/.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Також згідно з пунктом 102.9 статті 102 ПК України (чинним до 01 серпня 2023 року) на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на викладене правове регулювання, позовна вимога до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у загальній сумі 6206,40 грн заявлена позивачем правомірно, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач, який є суб'єктом владних повноважень, витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не поніс, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП 44057192) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Селещина, Машівський район, Полтавська область, 39430, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу на загальну суму 6206,40 грн задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 6206,40 грн (шість тисяч двісті шість гривень сорок копійок) на розрахунковий рахунок UA688999980314020699000016616, отримувач: ГУК у Полтавській області / тг смт. Машівка / 18050400, код ЄДРПОУ: 37959255, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк