Справа № 420/2099/24
11 квітня 2024 року
м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення позову без розгляду та заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі ГУ НП), в якому позивачка просить суд: - визнати протиправною бездіяльність ГУ НП, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті їй - ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017; - зобов'язати ГУ НП нарахувати та виплатити їй - ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
Ухвалою суду від 22.01.2024 року адміністративний позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову, у тому числі з підстав подання заяви щодо поновлення строку звернення до суду.
Позивачка подала заяву на усунення недоліків позову та заяву про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що після звільнення зі служби вона звернулась до відповідача із заявою надати їй розгорнуту довідку щодо розрахунку та довідку про грошове забезпечення за останні 24 місяці. Листом від 10.02.2023 року її повідомлено про нараховані складові одноразової грошової допомоги та повідомлено про те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» зупинена дія Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян», у той же час її не було повідомлено про не нарахування та невиплату індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року. Лише на повторне звернення її було в грудні 2023 року повідомлено, що у той період не нараховувалась індексації поліцейським. Позивачка просила поновити строк звернення до суду.
Ухвалою суду від 16.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Питання поновлення строку звернення до суду судом не вирішено.
Представником відповідача до суду наданий відзив на позов, а також надано клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Представник вважає, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду, оскільки розгорнуті довідки про нарахування позивачка отримала за своїм зверненням 19.07.2023 року, а звернулась до суду 18.01.2024 року.
Позивачка у відповіді на відзив просила відмовити у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та зазначила, що лише за її зверненнями їй були надані відомості щодо нарахованих коштів за час служби. Ні в листах відповідача, ні в довідках не було інформації про не нарахування індексації грошового забезпечення. Лише в грудні вона дізналась, що індексацій дійсно не здійснювалась та звернулась до відповідача з відповідною заявою щодо нарахування та виплати індексації як частини грошового забезпечення, проте їй було відмовлено.
Дослідивши матеріали справи в частині обставин щодо строку звернення до суду, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивачці про поновлення строку звернення до суду та відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду, виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правила регулювання строків звернення до суду має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) (в редакції до 19.07.2022) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022 встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Позивачка була звільнена зі служби наказом від 12.01.2023 року, тобто після внесення змін в ч.2 ст.233 КЗпПУ.
Проте постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 запроваджено карантині заходи з метою протидії поширенню коронавірусу COVID-19. Також запроваджені обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19 і на рівні територіальних одиниць, у тому числі встановлений режим надзвичайної ситуації у кількох областях України.
30.03.2020 року прийнято Закон України №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким, зокрема, Кодекс законів про працю України доповнено главою XIX «Прикінцеві положення».
Відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, до 01.07.2023 року строк звернення до суду у позивачці не був обмежений, не зважаючи на внесення змін в ч.2 ст. 233 КЗпП України, яка набула чинності з 19.07.2022 року.
На час подання позову по даній справі позивачка пропустила тримісячний строк звернення до суду, проте суд вважає за необхідно поновити його з огляду на час, з якого почала діяти нова редакція ч.2 ст. 233 КЗпП України, а також на те, що позивачка після звільнення намагалась зверненнями до відповідача (тобто активними діями), встановити наявність порушення щодо нарахованих їй коштів грошового забезпечення у повному обсязі.
При цьому суд враховує, що розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 122,123, 248 КАС України, суд,-
Відмовити Головному управлінню Національної поліції в Одеській області у задоволенні клопотання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Поновити ОСОБА_1 у справі №420/2099/24 строк звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили у порядку ст.256 КАС України.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включено до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя Е.В. Катаєва