11 квітня 2024 року справа № 340/4178/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина), військової частини НОМЕР_2 (далі - військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними і скасування наказів,
Позивач звернувся до суду зі заявою до військової частини про визнання протиправним і скасування наказу від 29 липня 2022 року №96/ДСК в частині висновку про самовільне залишення бойової позиції і відмову діяти зброєю.
Під час судового розгляду доповнив позов вимогою до військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправним і скасування наказу від 02 серпня 2022 року №181 стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність (Том 1 а.с.122-125).
Суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог, оскільки про існування наказу військової частини НОМЕР_3 щодо накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 дізнався під час судового розгляду, а покарання застосовано на підставі наказу військової частини.
Водночас позивач просив суд поновити строк звернення до суду в частині розгляду вимоги до військової частини НОМЕР_3 (Том 1 а.с.119-120).
ОСОБА_1 підтримав вимоги позову.
Пояснив, що не залишав самовільно бойову позицію, так як виконав наказ командира про переміщення у безпечне місце.
Зазначив, що під час виконання бойового завдання отримав травму, однак тривалий час не надали адекватної медичної допомоги, тому до виконання службових обов'язків приступив після лікування, котре розпочали лише після звернення матері до керівництва військової частини 2.
Військова частина заперечила стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 2 а.с.3-23).
Представник пояснив, що під час службового розслідування встановлено, що позивач самовільно залишив бойову позицію і відмовився діяти зброєю.
Військова частина 2 також заперечила стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.167-170).
Представник пояснив, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності прийнято на підставі наказу військової частини, котрим затверджено висновок службового розслідування.
09 вересня 2022 року судом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (Том 1 а.с.24-25).
29 листопада 2022 року суд прийняв ухвалу про розгляд справи у тому ж провадженні, однак з викликом сторін (Том 1 а.с.32-33).
09 квітня 2024 року сторони до суду не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомленні належним чином (Том 3 а.с.18-26, 31).
Представник ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження (Том 3 а.с.30).
Суд, керуючись приписами частини 9 статті 205 КАС України, прийняв ухвалу про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
Так, з 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині на офіцерській посаді - оперативний черговий командного пункту (Том 1 а.с.7-8).
Військова частина підпорядковується військовій частині НОМЕР_3 , яка приймає кадрові рішення і притягує до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців офіцерського складу.
29 травня 2022 року заступник начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини подав рапорт командиру, що того дня в районі селища Борівське Сєвєродонецького району Луганської області 3 військовослужбовці командного пункту самовільно залишили бойові позиції зі зброєю (Том 2 а.с.47-51).
29 травня 2022 року командир військової частини прийняв наказ №82 про призначення службового розслідування (Том 2 а.с.42-46).
Цим же наказом відсторонено від виконання службових обов'язків на період проведення службового розслідування старшого лейтенанта ОСОБА_1
29 липня 2022 року затверджено акт службового розслідування (Том 2 а.с.274-304).
Під час службового розслідування встановили, що 24 травня 2022 року командний пункт військової частини розмістили у АДРЕСА_1 . У командному пункті знаходились військовослужбовці ОСОБА_2 (начальник), ОСОБА_3 (оперативний черговий), ОСОБА_1 (оперативний черговий). 28 травня 2022 року у вечірній час до приміщення командного пункту зайшли військовослужбовці іншої військової частини і повідомили, що до населеного пункту заїхали танки Російської Федерації. Військовослужбовці командного пункту не змогли встановити зв'язок з передовими підрозділами і не провели візуальне спостереження в напрямку вірогідного руху танків. Військовослужбовці командного пункту покинули останній і перемістились до приміщення школи згаданого населеного пункту, а звідти - до тимчасової дислокації військової частини у АДРЕСА_2 , куди прибули о 3:00 годині 29 травня 2022 року.
29 липня 2022 року командир військової частини прийняв наказ №96/ДСК, яким матеріали службового розслідування відносно позивача і інших офіцерів спрямував до військової частини НОМЕР_3 (Том 2 а.с.3113-323).
02 серпня 2022 року командир військової частини НОМЕР_3 прийняв наказ №181, яким наклав дисциплінарні стягнення на офіцерів військової частини на підставі матеріалів службового розслідування (Том 1 а.с.92-93).
Позивача, ОСОБА_2 і інших військовослужбовців попередили про неповну службову відповідність.
Підстава - самовільне залишення бойової позиції (порушення приписів статей 11 і 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який затверджено Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»).
ОСОБА_1 пояснив суду, що під час обстрілу командного пункту 27-28 травня 2022 року отримав контузію і травму спини, так як впав у вирву. 28 травня 2022 року у вечірній час на командний пункт забігли військовослужбовці іншої військової частини і сповістили, що в населений пункт заїхали ворожі танки. Зв'язок не працював, тому командир ОСОБА_2 наказав переміститися до приміщення школи. Біля приміщення навчального закладу ОСОБА_2 наказав військовослужбовцям командного пункту переміститися до тимчасового пункту дислокації військової частини ( АДРЕСА_2 ), однак відмовив перевезти транспортом, яким користувався. Позивач і ОСОБА_3 на несправному транспорті виконали наказ про передислокацію. У місці дислокації їм не надали адекватної медичної допомоги. Упродовж проведення службового розслідування виконували службові обов'язки у пункті дислокації військової частити і лікувалися.
Свідок ОСОБА_3 дав аналогічні показання як позивач.
Свідок ОСОБА_4 показав, що у травні 2022 року проходив службу у військовій частині у мінометній батареї. Упродовж з 25-28 травня 2022 року бачив ОСОБА_1 на командному пункті. Позивач не говорив, бо отримав контузію. 29 травня 2022 року о 05:00 годині в м.Костянтинівка Донецької області приїхали ОСОБА_2 (з дружиною), ОСОБА_3 і позивач.
Свідок ОСОБА_2 показав, що 28 травня 2022 року у вечірній час на командний пункт забігли військовослужбовці іншої військової частини і сповістили, що в населений пункт заїхали ворожі танки. Зв'язок не працював, тому він наказав підлеглим переміститися до приміщення школи. Біля навчального закладу не виявив ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Зранку 29 травня 2022 року командир військової частини повідомив, що підлеглі перебувають у пункті дислокації. Він приїхав у місце дислокації, однак позивач відмовився повертатися на бойову позицію за станом здоров'я. Не зміг пояснити, чому не оскаржував наказ про дисциплінарне стягнення, якщо стверджує, що не покинув бойову позицію в с.Борівське Сєвєродонецького району Луганської області.
Юридична оцінка встановлених судом обставин і фактів справи.
Перш за все, спір стосується питання проходження військової служби.
Отже, відноситься до компетенції адміністративного суду.
З наказом військової частини від 29 липня 2022 року №96/ДСК позивача ознайомили 10 серпня того ж року (Том 2 а.с.324).
Позов подано до суду 08 вересня 2022 року (Том 1 а.с.23).
Отже, не пропущений місячний строк звернення до суду, який встановлено приписами частини 5 статті 122 КАС України.
Щодо питання поновлення строку звернення до суду в частині розгляду вимоги до військової частини НОМЕР_3 .
Так, відповідачі не надали доказів ознайомлення ОСОБА_1 з наказом військової частини НОМЕР_3 про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 02 серпня 2022 року №181.
Наказ про дисциплінарне покарання надала до суду військова частина на виконання ухвали суду про витребування доказів від 09 лютого 2023 року (Том 1 а.с.66-67, 91-92).
24 березня 2023 року позивач ознайомився з наказом у суді (Том 1 а.с.114).
21 квітня 2023 року подано заяви про поновлення строку звернення до суду, збільшення позовних вимог і позов до двох відповідачів (Том 1 а.с.119-125).
Таким чином строк звернення до суду, котрий встановлений приписами частини 5 статті 122 КАС України, розпочав перебіг з 25 березня 2023 року.
Отже, не пропущений місячний строк звернення до суду.
Тому відсутні підстави розгляду заяви про поновлення строку звернення до суду.
Стосовно оскарження наказу військової частини.
Так, акт службового розслідування складає службова особа суб'єкта владних повноважень, керуючись власним сприйняттям встановлених обставин і фактів.
Надалі акт службового розслідування може стати підставою прийняття щодо особи певних рішень негативного характеру керівником суб'єкта владних повноважень.
Отже, акт службового розслідування породжує обов'язок тільки для суб'єкта владних повноважень (розглянути і прийняти рішення).
Акт службового розслідування може слугувати посиланням на докази вчинення особою певного порушення.
Докази досліджуються судом з наданням правової оцінки під час розгляду позовів про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким особу притягнуто до дисциплінарної або матеріальної відповідальності чи застосовано інше обмеження.
Тому позивач оскаржує не рішення суб'єкта владних повноважень, а певне посилання на докази.
Докази (самі по собі) не можуть порушувати його права і інтереси, що відповідно до приписів частини 1 статті 2 КАС України виключає наявність порушеного права, яке підлягає захисту.
Військова частина не притягла ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Наказом військової частини матеріали службового розслідування спрямовано до військової частини НОМЕР_3 для вирішення питання про відповідальність.
Такі дії є обов'язком суб'єкта владних повноважень, якщо зробить висновок про відсутність компетенції стосовно вирішення питання.
Таким чином наказ військової частини, як і акт службового розслідування, не породжує для ОСОБА_1 жодних прав і обов'язків, що виключає наявність порушеного права, котре підлягає захисту.
Отже, у задоволенні позову в цій частині вимог належить відмовити.
Стосовно оскарження наказу військової частини НОМЕР_3 .
Перш за все, позивача притягли до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення бойової позиції (переміщення зі с.Борівське Луганська область до м.Костянтинівка Донецька область).
Проаналізувавши матеріали службового розслідування, пояснення ОСОБА_1 , показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд зробив висновок, що переміщення відбулось на підставі усного наказу командира (начальника командного пункту ОСОБА_2 ).
Свідок ОСОБА_2 заперечує, що наказав так вчинити, однак згідно матеріалів службового розслідування і показань свідків перемістився разом з підлеглими.
Більше того ОСОБА_2 також притягли до відповідальності за самовільне переміщення і він не оскаржив його, що може свідчити про визнання порушення.
Тому показання свідка ОСОБА_2 спростовуються сукупністю згаданих доказів.
Приписами статті 11 Статуту визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
Приписами статті 16 Статуту встановлено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Приписами пункту 35 Статуту передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Отже, у ОСОБА_1 виник обов'язок виконати накази начальника командного пункту ОСОБА_2 про передислокацію (дві передислокації).
Приписами статті 36 Статуту встановлено, що командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.
Таким чином у позивача могла настати відповідальність за виконання наказу командира, якщо міг і мав можливість виявити явні ознаки його злочинності.
Ознайомившись з матеріалами службового розслідування, суд встановив, що ОСОБА_1 в ситуації, яка склалась на полі бою (відсутність зв'язку), не мав можливості оцінити накази командира на предмет ознак злочинності.
Таких ознак не виявив і суд, вислухавши показання свідка ОСОБА_2 .
Тому відповідальність за накази і їх наслідки може понести виключно начальник командного пункту.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність і скасування наказу військової частини НОМЕР_3 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (порушення приписів пунктів 3 і 6 частини 2 статті 2 КАС України).
Отже, позов належить задовільнити частково.
Сторони не понесли судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов частково.
Визнати протиправним і скасувати наказ військової частини НОМЕР_2 від 02 серпня 2022 року №181 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність.
Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ