Справа №:755/15832/23
"01" квітня 2024 р.Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що 03 жовтня 2023 року інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Собачковим М.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7863221 за ч. 3 ст. 140 КУпАП, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Вказану постанову винесено без наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Позивач не є суб'єктом адміністративного правопорушення. Крім того позивача не повідомлено про розгляд справи. У зв'язку з чим просить суд скасувати оскаржувану постанову.
Ухвалою суду від 16 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач скористався правом подачі відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувана постанова є правомірною. Під час розгляду справи позивач повідомила, що вона є директором підприємства, тобто посадовою особою, яку інспектор правомірно притягнув до адміністративної відповідальності (а.с. 20-22).
Позивач скористався процесуальним правом подачі відповіді на відзив, у якій зазначив, що відповідачем в обґрунтування правомірності своїх дій та прийнятих рішень не надано достатніх доказів наявності в діях позивача інкримінованого їй адміністративного правопорушення (а.с.29-30).
На підтвердження надано копію акту обстеження ділянки вулично-шляховох мережі (а.с. 24,25); копію фото виконаних робіт (а.с.26); DVD-R диск з відеозаписом (а.с.27).
Позивач скористалася правом подачі відповіді на відзив, в якій зазначено, що роботи проводилися Товариством з обмежено відповідальністю "САН ПАРК", що зазначено в контрольній картці. У відеозапису, який долучено до відзиву, інспектор повідомляє про складання протоколу за правопорушення, передбачено ст. 139 ч. 1 та ст. 188 КУпАП.
На підтвердження надано витяг з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України про Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Парк" (а.с.7); контрольну картку № 23100074-Шв Департаменту територіального контролю міста Києва Київської міської дерожавної адміністрації (а.с.6); акт до контрольної картки № 23100074-Шв від 22 вересня 2023 року про відновлення благоустрою (а.с.41); постанова Шевченковського районного суду м .Києва від 03 листопада 2023 року про справі № 761/37164/23 (а.с.39,40); постанова Шевченковського районного суду м .Києва від 03 листопада 2023 року про справі № 761/37166/23 (а.с.36-37,38).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
03 жовтня 2023 року інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Собачковим М.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7863221 за ч. 3 ст. 140 КУпАП якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн (а.с. 5).
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 03 жовтня 2023 року о 14 год 54 хв за адресою: вул. С. Хохлових, 11/2, м. Київ, позивач проводила роботи у межах червоних ліній вулиці без погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції та не огородила належним чином місце виконання робіт згідно ДСТУ 8749:2017, чим порушено п. 1.5 ПДР України (неприйняття своєчасних заходів для відновлення безпечних умов для руху) та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 140 КУпАП.
За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Статтею 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, за змістом п. 3 ч. 1 якої постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено основні повноваження поліції.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положення статті 7 КУпАП, передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст. 245 КУпАП, унормовано, зокрема, що завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню, зокрема, наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Зі змісту наведених норм убачається та положень п. 1 ст. 247 КУпАП, вбачається, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності складу і події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних (об'єкт, об'єктивна сторона) і суб'єктивних ознак (суб'єкт, суб'єктивна сторона), за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 22 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
Частина 3 ст. 140 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які кореспондується в цьому випадку з вимогами п. 1.5 Правил дорожнього руху України, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, та вимогами ДСТУ 8749:2017.
Відповідно до п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Згідно з п.п.1.1, 1.2 ДСТУ 8749:2017 цей стандарт установлює вимоги щодо огородження та організації дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування (далі - доріг) та в межах червоних ліній вулиць та доріг населених пунктів (далі - вулиць).
Вимоги цього стандарту можуть бути використані для огородження та організації дорожнього руху під час ліквідації наслідків стихійних явищ, у місцях проведення аварійних робіт, а також під час проведення масових громадських заходів.
Статтею 24 ЗУ «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або органи, уповноважені ними здійснювати експлуатаційне утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мають право вимагати від користувачів дотримання чинних законодавчих і нормативно-правових актів стосовно дорожнього руху, правил ремонту і утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування дорогами і дорожніми спорудами та їх охорони. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх охорони затверджуються Кабінетом Міністрів України. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода або несвоєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою людини, яка перебуває у невідкладному стані сталася з їх вини.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Крім того, частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 по справі № 463/1352/16-а (адміністративне К/9901/21241/18) зазначив: суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено на відповідача як на суб 'єкта владних повноважень.
Отже, саме відповідач повинен довести правомірність свого рішення.
Оцінюючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 140 КУпАП, суд враховує, що об'єктивною стороною адміністративного правопорушення у цій справі є порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення будівельних матеріалів, конструкцій.
Проте, оскаржувана постанова вказаним вимогам не відповідає, вона містить лише загальну фразу про те, що позивач порушив п.1.5 Правил дорожнього руху та ДСТУ 8749: 2017.
Який саме пункт ДСТУ було порушено позивачем у постанові не зазначено.
Проте, постанова не містить інформації, що позивачем вчинено дії, або допущено бездіяльність, які створили небезпеку чи перешкоду для руху, загрожували життю або здоров'ю громадян, завдавали матеріальних збитків.
Крім того, контрольна картка № 23100074-Шв Департаменту територіального контролю міста Києва Київської міської дерожавної адміністрації видана на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Парк (виконавець робіт-Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛЕЙТ ВІНД"), заявлений термін виконання робіт з 22 вересня по 22 жовтня 2023 року, на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з поточним ремонтом фасаду та ремонтом асфальтового покриття прилеглої теротирорії в межах орендованої земельної ділянки.
Тобто на час дії контрольної картки обов'язок забезпечення нормативів, зазначених у ч.3 ст.140 КУпАП, покладено на службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Парк та Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛЕЙТ ВІНД".
З доданого акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі зазначено про відсутність огородження місць проведення дорожніх робіт не в повному обсязі. Однак, не зазначено, де саме не огороджено місце проведення робіт. З наданого фото також не вбачаються порушення вимог ДСТУ.
Фотознімки можуть бути одним із доказів вчинення особою адміністративного правопорушення, однак останні мають підтверджувати факт вчинення правопорушення особою, що притягується до адміністративної відповідальності і не повинні суперечити фактам, викладеним в постанові про адміністративне правопорушення та іншим доказам по справі.
Разом з тим, встановити по наданому фото локацію дорожнього полотна неможливо.
Відповідач не надає документів, що визначають ту чи іншу ділянку аварійною, небезпечною або місцем концентрації дорожньо-транспортних пригод. Акти обстеження, що складені поліцією, фіксують тільки стан, але не визначають статус аварійності, небезпечності або місця концентрації ДТП. Такий статус має бути затверджений розпорядчим документом і направлений для ознайомлення дорожньо-експлуатаційній організації.
Отже, відповідачем не було надано до суду жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення ПДР України. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що викладені у відзиві доводи стосовно правомірності винесення оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження. До відзиву відповідачем не додано достатніх та допустимих доказів, з яких можливо встановити наявність усіх ознак складу адміністративного правопорушення.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, а тому є неправомірною та підлягає скасуванню.
З урахуванням прохальної частини позовної заяви, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно абз. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Задля ефективного захисту прав і свобод позивача, враховуючи положення абз. 1 ст. 293 КУпАП, ч. 3 ст. 286 КАС України, суд вбачає підстави вийти за межі позовних вимог та закрити справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 140 КУпАП стосовно позивача на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн (а.с. 4).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст. ст. 19, 92, 129 Конституції України, ЗУ «Про дорожній рух», ЗУ «Про національну поліцію», ст. ст. 7, 9, 121, 222, 245, 247, 258, 280, 288, 293, 296 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 6, 72-77, 139, 241-246, 255, 286, 295, 297 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7863221 від 03 жовтня 2023 року за ч. 3 ст. 140 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 140 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у місті Києві, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 40108646, місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, буд. 9, м. Київ, 03048, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна