ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/948/24
провадження № 2/753/3171/24
13 березня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Сирбул О.Ф.,
за участю секретаря: Кушнір А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), третя особа: Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерство юстиції України про скасування постанови про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження та зняття арешту з майна, -
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерство юстиції України про скасування постанови про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження та зняття арешту з майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після сметрі свого чоловіка ОСОБА_1 прийняла спадщину. 23.03.2022 нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори була зареєстрована спадкова справа, щодо майна померлого ОСОБА_2 .
При перевірці державним нотаріусом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, було виявлено зареєстроване обтяження від 20.04.2012 за № 12420413 на нерухоме майно, а саме 1/4 частини квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, на підставі постанови Дарницького РУЮ в м. Києві про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження, виконавче провадження № НОМЕР_2.
Звернувшись до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про скасування арешту з нерухомого майна, позивач отримала відповідь, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва № 2-2469 від 28.04.2010 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 . По даному виконавчому провадженні проводилися виконавчі дії та 11.06.2013 виконавче провадження було завершено, оскільки ОСОБА_2 працював у військовій частині НОМЕР_1 , яка відноситься до Подільського району м. Києва, виконавчий документ був направлений за належністю іншому органу державної виконавчої служби за місцем роботи боржника.
20.10.2023 Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадежння № 38621717 з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва № 2-2469 від 28.04.2010. Вказане виконавче провадження завершено 08.12.2014 у зв'язку з закінченням терміну для даного виду стягнення. По вказаному виконавчому провадженню арешт на майно ОСОБА_2 не накладався. У зв'язку з тим, що термін зберігання завершених виконавчих проваджень три роки, архів виконавчих проваджень за 2014 рік та журнал вихідної кореспонденції знищено.
У зв'язку з тим, що наявність арешту на квартиру, порушує право позивача на спадщину, змушена звернутися із даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 22.01.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 13.02.2024 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням/викликом сторін.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Представник третьої особи пояснення щодо позову у визначений ухвалою строк суду не надав.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Відповідно до ч. 2 Постанови Пленуму ВССУ № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , чоловік позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був власником квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Після сметрі чоловіка позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину.
23.03.2022 нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори була зареєстрована спадкова справа, щодо майна померлого ОСОБА_2 .
Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вбачається зареєстроване обтяження від 20.04.2012 за № 12420413 на нерухоме майно, а саме 1/4 частини квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, на підставі постанови Дарницького РУЮ в м. Києві про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до відповідача Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про скасування арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач отримала відповідь від відповідача, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва № 2-2469 від 28.04.2010 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 . По даному виконавчому провадженні проводилися виконавчі дії та 11.06.2013 виконавче провадження було завершено, оскільки ОСОБА_2 працював у військовій частині НОМЕР_1 , яка відноситься до Подільського району м. Києва, виконавчий документ був направлений за належністю іншому органу державної виконавчої служби за місцем роботи боржника.
20.10.2023 Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь позивачу, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадежння № 38621717 з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва № 2-2469 від 28.04.2010.
Вказане виконавче провадження завершено 08.12.2014 у зв'язку з закінченням терміну для даного виду стягнення. По вказаному виконавчому провадженню арешт на майно ОСОБА_2 не накладалося.
У зв'язку з тим, що термін зберігання завершених виконавчих проваджень три роки, архів виконавчих проваджень за 2014 рік та журнал вихідної кореспонденції знищено.
Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до пункту 9.9. Порядку №2274/5 у редакції чинній на дату завершення виконавчого провадження строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Так, як встановлено судом у ході розгляду справи, арешт, що був накладений на нерухоме майно ОСОБА_2 , Дарницьким ВДВС після завершення виконавчого провадження не знято.
У зв'язку зі спливом трирічного строку зберігання виконавчого провадження, переданого до архіву органу ДВС виконавче провадження у межах якого накладався арешт було знищено на підставі Розділу 11 «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями».
Таким чином судом встановлено, що виконавче провадження є завершеним, оскільки факт його завершення за наслідком спливу, зокрема трирічного строку зберігання, є підставою для його знищення, виконавчі провадження, в тому числі про стягнення виконавчого збору відсутні, відповідно підстави для продовження дії арешт майна відсутні, оскільки арешт носить тимчасовий характер та застосовується для забезпечення виконання зобов'язань.
У свою чергу, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15.03.2013 у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном та власний розсуд.
Таким чином, з огляду на те, що обставини на підставі яких було накладено арешт на нерухоме майно станом на сьогоднішній день відпали, виконавче провадження у межах якого накладався арешт завершене, а продовження дії арешту на вказане нерухоме майно порушує права позивача, щодо володіння, користування та розпорядження майном, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зняття арешту з нерухомого майна, накладеного на підставі на підставі постанови Дарницького РУЮ в м. Києві про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження, зареєстровано 20.04.2012 за № 12420413, реєстратором: Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 316, 319, 321, 328, 391 ЦК України, Закону України «Про виконавче провадження», Постанови Пленуму ВССУ № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року, суд, -
Позов-задовольнити.
Зняти арешт з 1/4 частини квартири, яка рошташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на підставі постанови постанови Дарницького РУЮ в м. Києві про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження, зареєстровано 20.04.2012 за № 12420413, реєстратором: Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: