11 квітня 2024 рокуСправа №: 695/1693/23
Номер провадження 3/695/17/24
11 квітня 2024 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Брус С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла із Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшли матеріали адміністративної справи з Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Водій ОСОБА_1 30 квітня 2023 року о 22 годині 20 хвилин по вул. Благовіщенській в м. Золотоноша, керував автомобілем AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер або в медичному закладі відмовився в пристуності двох свідків.
Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що 30 квітня 2023 року він не керував автомобілем, а за кермом був ОСОБА_2 . Вони пізно ввечері їхали із Коробівки на автомобілі Ауді з роботи. За кермом був ОСОБА_2 , на передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_3 , а він сидів позаду. Вони заїхали у м.Золотоноша, на вул.Благовісній у ОСОБА_4 задзвонив телефон і він почав його доставати. Все відбулося швидко, він з'їхав на узбіччя і вони скоїли наїзд на електроопору. Він вийшов із автомобіля та побачив зламану електроопору. Після дорожньо-транспортної пригоди він посварився із ОСОБА_5 , який пішов з місця події і більше не повернувся. Коли приїхала поліція він взяв провину на себе, сказав, що за кермом був він, оскільки зрозумів, що ОСОБА_6 злякався і більше не повернеться, а на місці залишився тільки він та ОСОБА_7 Автомобіль Ауди оформлений на його батька ОСОБА_8 , а фактично автомобілем користується він. За два тижні до ДТП він продав автомобіль ОСОБА_9 , але не переоформив його, оскільки у ОСОБА_6 були проблеми з паспортом. Він взяв вину на себе, щоб скоріше закінчилося все. В той день він не вживав алкоголь, працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан сп"яніння за допомогою приладу Драгер або в медичному закладі, але він відмовився. На наступний день з ОСОБА_6 вони пішли до поліції, але їм сказали, що протокол про адміністративне правопорушення складений і необхідно чекати виклику в суд.
У судовому засіданні представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Брус С.М. надав суду письмові заперечення на протокол, згідно яких ОСОБА_1 свою вину у скоєному правопорушенні не визнає. Пояснює, що 30 квітня 2023 року він зі своїм знайомим ОСОБА_5 , який був за кермом транспортного засобу Ауді А6 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та з іншим хлопцем, який сидів спереду на пасажирському сидінні біля водія, а ОСОБА_1 перебував на задньому сидінні транспортного засобу в якості пасажира, рухались по вулиці Благовіщенська в місті Золотоноша. Водій ОСОБА_6 перевищив швидкість та, переплутавши педалі газу та гальм, намагаючись зупинити автомобіль здійснив наїзд на опору та паркан. В результаті цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 посварились та останній пішов додому, а ОСОБА_1 та його товариш залишилися на місці події. ОСОБА_6 залишаючи місце пригоди сказав, що не має наміру відшкодовувати ОСОБА_1 завдані збитки за пошкоджений автомобіль, бо він добровільно дав йому сісти за кермо. Коли під'їхали працівники поліції, він надав документи. ОСОБА_1 заперечує факт керування автомобілем, та наголошує, що він не їхав за кермом автомобіля, а сидів позаду, транспортним засобом керував товариш, який після ДТП злякався і поїхав.ОСОБА_1 був наляканим, перебував у стані шоку, хвилювався та відповідав на питання поліцейських, але від хвилювання не розумів змісту поставлених питань. Вдолученому працівниками поліції до протоколу відеозаписі не зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та зупинка його працівниками поліції. Тобто, докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Тому вимога щодо проходження огляду не є законною та відповідно відмова у проходженні такого огляду не утворює складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.І КУпАП. Крім того, відсутня частина відео події на якому зафіксовано рух транспортного засобу та зупинку транспортного засобу; відсутня частина відео події на якому зафіксовано встановлення ознак сп'яніння та вручення ОСОБА_1 направлення на огляд до закладу охорони здоров'я; відсутня частина відео події на якому зафіксовано складання протоколу; відеозапис не підтверджує факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та вилучення транспортного засобу, відеоматеріал не містить безперервної фіксації події, оскільки відеозапис переривався, що свідчить про те, що відеозапис змінювався чи коригувався особою, яка копіювала відеозапис на DVD диск. Доданий до матеріалів справи відеозапис не вівся повністю та виключає багато моментів і фактів для встановлення істини по справі, отже не може бути допустимим доказом. Будь-які належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 пАД, у справі відсутні. Просив закрити провадження в справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушенняна підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАПза відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що 30.04.2023 вони їхали з с. Коробівка на автомобіл разом з ОСОБА_1 та і ОСОБА_7 . За кермом був він, ОСОБА_1 сидів позаду нього, а на передньому сидінні сидів ОСОБА_7 . Вони заїхали у м.Золотоноша, по вул. Благовіщенській, задзвонив його мобільний телефон. Він хотів його взяти, але трубка випала із рук. Він хотів дістати телефон, але він правим боком запецив бордюр потім наїхав на опору. Вони вийшли із автомобіля, ОСОБА_1 почав кричати, він злякався і сказав що піде до туалету, але пішов додому та не повернувся на місце дорожньо-транспортної пригоди. Зранку він разом із ОСОБА_1 пішли в поліцію, щоб повідомити, що він вчинив ДТП, але там їм сказали, що протокол вже складений і треба чекати суду. Посвідчення водія у нього немає, але незважаючи на це він у ОСОБА_1 купив автомобіль за 2 тижні до ДТП, але він його не переоформив, бо загубив паспорт.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що 30 квітня 2023 року вони їхали з роботи з с. Коробівка в м. Золотоноша разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . За кермом був ОСОБА_6 , він сидів на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_1 сидів позаду. По дорозі у ОСОБА_6 впав мобільний телефон, він нахилився його підняти, та в цей час їх занесло і він скоїв наїзд електроопору. Всі вийшли з автомобіля, ОСОБА_1 з ОСОБА_6 почали сваритися, після чого ОСОБА_6 пішов додому. Коли приїхала поліція, то склали протоколи на ОСОБА_1 , оскільки він сказав, що він він був за кермом.
У судовому засіданні поліцейський ОСОБА_10 пояснив, що 30 квітня 2023 року він перебував на чергуванні, йому прийшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Він приїхав на місце події у АДРЕСА_2 та встановив, що був скоєний наїзд на електроопору. На місці події ОСОБА_1 говорив, що він був за кермом автомобіля та наїха на електроопору. Травм у присутніх не було, швидка медична допомога не викликалась. ОСОБА_1 був з ознаками алкогольного сп"яніння, від нього відчувався запах алкоголю. Від огляду на стан алкогольного сп"яніння на місці за допомогою Драгера та у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився. Після чого були складені протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124, ст.130 ч.1 КУпАП.
У подальші судові засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 неодноразово не з"являвся, належним чином повідомлявся про місце, день та час їх проведення.
Таким чином, судом вживались всі належні та можливі заходи для повідомлення ОСОБА_1 про місце, дату та час розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, та вжиття всіх заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд справи Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з'явитися до суду неодноразово спрямовував на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку із своїм відрядженням тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення на транспорті.
Процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчить про зловживання процесуальними правами та свідоме затягування ОСОБА_1 розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Намагання шляхом зловживання процесуальними правами уникнути відповідальності за правопорушення не сприяє законності і не свідчить про сумлінне виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством, а також суперечить положенням Конституції України про те, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23); кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.6 ст. 55); кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ч.1 ст. 68).
З огляду на те, що при повідомленні про місце і час розгляду справи, судом були вжиті всі необхідні та можливі заходи щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , зважаючи на вимоги ст.268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справи за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а також те, що ОСОБА_1 у судовому засіданні 28.11.2023 року особисто реалізував свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП, а саме: право давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, а також з урахуванням принципу судочинства, зазначеного в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 забезпечено право на захист шляхом участі адвоката у розгляді даної справи з метою захисту його інтересів під час судового розгляду справи, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасого затримання транспортного засобу, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов"язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 2 Закону України Про Національну поліцію завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.
Згідно з вимогами ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Також, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об"єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, порядок проходження огляду водіїв на стан сп'яніння регламентується ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Крім того, згідно ст.266 ч.5 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.2,3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкції), затвердженої наказом МВС України та МОЗ України за №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп"яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі-поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп"яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до вимог п.п.6,7 Розділу І Інструкції огляд на стан сп"яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп"яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведенного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладу охорони здоров"я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов"язки водіїв транспортних засобів.
Згідно з п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 учасники дорожнього руху зобов"язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємо ввічливими.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до Розділу X «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Також, згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному під відеозапис та/або у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДРП18 № 247429 від 30.04.2023, згідно якого водій ОСОБА_1 30 квітня 2023 року о 22 годині 20 хвилин по вул. Благовіщенській в м. Золотоноша, керував автомобілем AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер або в медичному закладі відмовився в пристуності двох свідків. Під час складання працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 був присутній, копію даного протоколу відмовився отримувати. Зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 не зазначив, від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення відмовився. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ;
- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 158100 від 30.04.2023, згідно якого водій ОСОБА_1 30 квітня 2023 року о 22 годині 20 хвилин по вул. Благовіщенській в м. Золотоноша, керуючи автомобілем AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням авто, з'їхав на праве узбіччя, де здійснив наїзд на електроопору та паркан домоволодіння № 132, в результаті чого автомобіль, паркан та електроопора отримали пошкодження з матеріальними збитками;
- схемою дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30 квітня 2023 року о 22 годині 20 хвилин по вул. Благовіщенській в м. Золотоноша, за участю водія ОСОБА_1 ;
- письмовими поясненнями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , згідно яких 30 квітня 2023 року о 23 год 30 хв в м. Золотоноша по вул. Боаговіщенська біля будинку № 130 вони були за прошені працівниками поліції в якості свідків під час оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за керування автомобілем AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, та в їх присутності водій відмовився від медичного проходження на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі та за домогою приладу Драгер Алкотестер 6810.
Крім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та були досліджені у судовому засіданні, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, під час відеофіксації, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, в матеріалах справи мається диск, на якому містить 6 відеофайлів.
Перший відеофайл тривалістю 1 хв 41 сек розпочинається о 22 годині 36 хвилин з того, що в темряві стоїть чоловік, позаду видно автомобіль. На питання поліцейських чоловік відповідає, що це його автомобіль і шукає документи. Чоловік показує поліцейському своє посвідчення водія та на питання поліцейського: «Ви за кермом були?» чоловік відповідає: «Так». Працівники поліції встановили адресу місця дорожньо-транспортної пригоди - вул. Благовіщенська, 128.
На цьому відеофіксація закінчується.
На другому відеофайлі тривалістю 1 хв 29 сек відеозапис продовжується о 22 годині 40 хвилин та чоловік надає поліцейському своє посвідчення водія. Пійшовши до поліцейських чоловік говорить:«Хлопці, але сталася ця зупинка то я тоді сів за кермо» Поліцейський запитує:«А так не ти їхав?», на що чоловік говорить: «А так не я їхав», «друг мій…він поїхав». Поліцейський уточнює: «А чому він не залишився?» На що чоловік відповідає: «Так получилося».Інший поліцейський запитує «всі цілі?», чоловік відповідає «да». Далі поліцейський запитує: «А де ваш друг?», чоловік відповідає: «Та поїхав вже».
Відеофіксація закінчується.
На третьому відеофайлі тривалістю 37 сек відеозапис продовжується о 23 годині 09 хвилин та біля чоловіка стоїть ще один молодий хлопець. На питання поліцейського: «А їхали ви за кермом?», чоловік, який надавав посвідчення водія відповідає: «Так, ОСОБА_1 ». На питання поліцейського: «Ви вдвох їхали», ОСОБА_1 відповів: «Так». Поліцейський запитує ОСОБА_1 : «Пояснення будете надавати по факту ДТП?», на що ОСОБА_1 відповідає: «Звичайно…так».
На цьому відеофіксація закінчується.
На четвертому у відеофайлі тривалістю 45 сек відеозапис продовжується о 23 годині 11 хвилин та на питання поліцейського молодий хлопець називається « ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Потім ОСОБА_1 говорить, що не буде давати свої поснення по справі, оскільки він у стресі. На питання працівників поліції чи потребує він швидкої медичної допомоги, ОСОБА_1 відповідає: «Ні, немає…ніяких пояснень я не буду давати…ніяких швидких не потрібно».
На цьому відеофіксація закінчується.
На п'ятому відеофайлі тривалістю 36 сек відеозапис продовжується о 23 годині 30 хвилин та поліцейський встановлює особи свідків ОСОБА_12 …та ОСОБА_11 . Біля них стоїть ОСОБА_1 і поліцейський його запитує «Ви водій?», він відповідає: «Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Далі поліцейський пропонує водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера або у встановленому законом порядку в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відповідає: «Я тверезий…вибачте, але я не буду проходити». Поліцейський уточнює у нього: «Ви відмовляєтесь?», ОСОБА_1 відповідає: «Я відмовляюся». При цьому свідки підтвердили, що вони чули відмову ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На цьому відеофіксація закінчується.
На другому відеофайлі тривалістю 1 хв 19 сек відеозапис продовжується о 00 годині 10 хвилин та поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що відносно нього складений адмінпротокол за ч. 1 ст. 130 за керуваання автмобілем з явними ознаками ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження огляду, показує йому протокол та пропонує ОСОБА_1 підписатися в протоколі та надати пояснення, на що ОСОБА_1 відмовляється. Далі поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про складений протокол за вчинене ДТП, за пошкоджений паркан та електроопору, та запитує чи буде він підписувтися в ньому та надавати пояснення, на що ОСОБА_1 відповідає: «Ні, не надаю». Поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що посвідчення водія у нього вилучається, а документи на автомобіль і страховку будуть повернуті родичам. Відеофіксація закінчується.
З переглянутих відеозаписів, при фіксації вказаних обставин під час складання протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 жодного разу не вказував на будь-яких інших осіб, які керували його автомобілем, не називав будь-яких прізвищ, зокрема ОСОБА_6 , пояснюючи тільки, що він не керував транспортним засобом. При цьому під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово змінював свої пояснення, наполягаючи спочатку, що за кермом автомобіля перебував він під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а потім говорячи, що за кермом транспортного засобу був його друг.
Отже, саме таку поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 суд і розцінює як умисні, цілеспрямовані дії на ухилення від проходження медичного огляду, і які не пов'язані з іншими обставинами.
Суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб'єктивного ставлення і надають можливість повно та об"єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.
Підстав вважати ці докази такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, і давали б підстави визнавати встановлені обставини недійсними, у суду немає.
Будь-яких даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується вказаними вище доказами, суду не надано.
Під час огляду відеозаписів було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 та упередженості до нього з боку зазначених осіб. Дії працівника поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення не подав. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 та його захисником доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ним зі складеним відносно нього протоколом.
Також, поліцейським, як випливає із відеозапису, було виконано вимоги п. 1 розділу X «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП » та п.п. 1-3 розділу ХІІ «Вилучення посвідчення водія і позбавлення права керувати транспортними засобами» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1359, та відсторонено ОСОБА_13 від керування транспортним засобом з вилученням посвідчення водія.
В даному випадку, підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння у інспектора поліції були в наявності. Так, інспектором поліції було встановлено, що у водія ОСОБА_1 відчувається запах алкоголю з порожнини рота, та було йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом на місці за допомогою газоаналізатора або в медичному закладі.
Отже, для фіксування факту відмови водія пройти огляд на стан сп'яніння достатньо зафіксувати його відмову за допомогою технічного пристрою на який здійснюється безперервний відеозапис. При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні пристрої для здійснення такого виду відеозапису.
Дослідженими матеріалами справи достовірно встановлено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (на місці події та в найближчому медичному закладі) та в присутності двох свідків і що також зафіксовано на нагрудну боді-камеру та об'єктивно підтверджується відеозаписом, який додано до матеріалів справи. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, відмова від проходження огляду має наслідком адміністративну відповідальність за ст.130 ч.1 КУпАП, за таких обставин докази перебування в стані сп'яніння для правильного розгляду справи не потрібні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП., оскільки останній, порушив вимоги п.п. 2.5 Правил дорожнього руху України 30.04.2023 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені у судовому засіданні та не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються між собою.
Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 ч. 1 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом, оскільки ОСОБА_1 , відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, порушив вимогу п. 2.5 ПДР України, а відтак вчинив правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 1395 від 07.11.2015, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 будь-яких зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та про невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол. При цьому, в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що «від підпису в протоколі, надання пояснень відмовився в присутності двох свідків».
Суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності.
Дотримання права не свідчити протии себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте, заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції, а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ДРП18 № 247429 від 30.04.2023 відносно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, поліцейським було виконано вимоги ст.266 КУпАП та запропоновано пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп'яніння на місці скоєння адміністративного правопорушення, або у найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду, що відповідає вимогам п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, на що ОСОБА_1 відмовився.
Зазначене повністю спростовує доводи захисника про порушення процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, так як факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою алктестера Драгер та в медичному закладі підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом.
Отже, суд не бере до уваги надані представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокатом Брус С.М. заперечення на протокол, та пояснення про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, оскільки вони повністю спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, яким зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі в присутності двох свідків, а саме на відеофайлі DSJ-00000000000021_100084, 2023/, 23:30:55.
Посилання захисника, що матеріали справи не містять повний фрагмент відеозапису з нагрудних камер працівників поліції щодо події яка сталася, не перешкоджає та не може перешкодити судді винести законну та обґрунтовану постанову. На вказаному відеозаписі у повному обсязі зафіксована подія, що має істотне значення для встановлення істини у справі, а саме: відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Доводи захисника про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис з бодікамери є неналежним доказом, так як відеофіксація не є безперервною, суд не приймає до уваги, оскільки ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення наявним у справі відеозаписом зафіксовані безперервно. Відсутність у долучених до матеріалів справи відеозаписах відомостей про інші події, які не стосуються суті складеного відносно ОСОБА_1 протоколу, не спростовує факту вчинення ним правопорушення.
Отже, для фіксування факту відмови водія пройти огляд на стан сп'яніння достатньо зафіксувати його відмову за допомогою технічного пристрою на який здійснюється безперервний відеозапис. При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні пристрої для здійснення такого виду відеозапису.
Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 про невизнання своєї вини, у зв'язку з тим, що під час відеофіксації вказаних обставин, а саме на відеозаписі DSJ-00000000000021_100083, 2023/04/30, 22:36:34, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 спочатку не заперечував керування автомобілем, наполягав на тому, що він водій, надав посвідчення водія, потім заперечував перебування за кермом, та говорив, що автомобілем керував його друг, прізвище якого не називав.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував керування автомобілем та пояснив, що автомобілем керував його товариш ОСОБА_2 .
З огляду на все вищенаведене, суд не бере до уваги надані у судовому засіданні непослідовні та нестабільні пояснення ОСОБА_1 , як такі, що виключають його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, та вважає їх намаганням уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, яке грунтується на власній інтерпретації подій, але не доведено у судовому засіданні жодним доказом, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими під час судового розгляду, узгодженими між собою, матеріалами справи, зокрема відеозаписами, та іншими матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні.
Суд не бере до уваги доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, оскільки факт керування водієм ОСОБА_1 автомобілем Ауді А6, д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час інкримінованих подій був особою, яка порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Суд враховує, що доказове значення має не саме визнання або заперечення ОСОБА_1 своєї вини, а та конкретна інформація про обставини, що мають значення для справи, тобто фактичні дані щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп"яніння.
Пояснення свідка ОСОБА_6 , який є товаришем особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про те, що він перебував за кермом транспортного засобу, які не узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, суд не приймає до уваги та вважає їх не переконливими, не чіткими, не послідовними, не логічними та розцінює їх як намагання допомогти ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення на підставі дружніх відносин. Суд приходить до такого висновку виходячи також із того, що ОСОБА_6 не отримував посвідчення водія, що ставить під обгрунтований сумнів його здатність керувати транспортним засобом.
Пояснення свідка ОСОБА_7 , який є товаришем особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , які не узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, суд не приймає до уваги та вважає їх не переконливими, не чіткими, не послідовними, не логічними та розцінює їх як намагання допомогти ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення на підставі дружніх відносин.
Зазначені пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , надані ними у судовому засіданні, повністю спростовуються наявними в матеріалах справи та дослідженими в ході судового розгляду зазначеними матеріалами справи, зокрема відеозаписом, на якому жодного разу не згадувалося прізвище « ОСОБА_14 ». При цьому сам ОСОБА_1 жодного разу не вказував на будь-яких інших осіб, які керували його автомобілем, не називав будь-яких прізвищ, зокрема ОСОБА_6 .
Також, суд критично ставиться до тверджень сторони захисту, зокрема в тій частині, що матеріали справи не підтверджують факт відсторонення ОСОБА_1 від керуванння транспортним засобом, вилучення транспортного засобу у ОСОБА_1 та доставлення його на штрафмайданчик тимчасового утримання, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення проводиться судом в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, суддя не дає оцінки діям поліцейського та не розглядає вказане питання, оскільки судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відсутність у матеріалах справи даних про вилучення транспортного засобу у ОСОБА_1 не тягне за собою визнання ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення, не впливає на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Крім того, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису DSJ-00000000000021_100084, 2023/04/30, встановлено, що поліцейський повідомив водія ОСОБА_1 про те, що його відсторонено керування транспортними засобами з вилученням посвідчення водія та його автомобіль вилучається на штрафмайданчик.
Безпідставними є доводи захисника щодо відсутності в матеріалах справи направлення на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я, так як відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735, оскільки вручення водію другого примірника направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння не передбачено.
Стосовно всіх інших доводів та заперечень адвоката Брус С.М., суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов"язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов"язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00 від 18 липня 2006 року).
Суд звертає увагу на те, що норми чинного законодавства не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Судом не встановлено порушень фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, доводи зазначені під час розгляду даної справи з боку захисту не спростовують події правопорушення, не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та не дають підстав для закриття провадження у справі з підстав, наведених захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов"язкова до застосування як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов"язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов"язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими в судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Суд зауважує, що матеріали справи містять достатню кількість доказів, які дають підстави суду дійти вказаного вище висновку. Доказів на спростування даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, судді не надано.
При цьому, суд враховує особу порушника ОСОБА_1 , виходячи з того, що останній відповідно до довідок Золотоніського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП напротязі 2022-2023 років не притягався.
Згідно листа № 31/23/45-569 від 30.09.2023 року Територіального сервісного центру МВС № 7145 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , видане ВРЕР ДАІ з обслуговування Золотоніського, Драбівського та Чорнобаївського районів від 03.08.2012 року.
При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що згідно ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом'якшують та обтяжують відповідальність правопорушника ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного, урахуванням особи та ступеню вини ОСОБА_1 , характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією зазначеної статті КУпАП, є основним стягненням, а не додатковим.
При цьому, суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.
А тому, досліджуючи принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності в контексті застосування ст. 69 Кримінального Кодексу України про призначення судом більш м'якого покарання, є недоцільним застосування аналогії права при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 .
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Так, внаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього рухув майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Накладення адміністративного стягнення на у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2024 року складає 605,60 грн.
Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з нього належить стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Керуючись ст. ст. 9, 23, 30, 40-1, 130, 245, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.
Суддя Бойко Н.В.