Справа № 569/3860/24
11 квітня 2024 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Фурдись В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про зняття арешту з нерухомого майна,-
В Рівненський міський суд 23 лютого 2024 року з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про зняття арешту з нерухомого майна звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивачі заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просять суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та зняти арешт з нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві спільної сумісної власності.
В судовому засіданні представник відповідача Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заявлені позовні вимоги позивачів не визнала та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.
В судове засідання представник відповідача Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області не з'явилась, однак подала до суду письмовий відзив на позов у якому просила суд у задоволенні позовних вимог позивачам відмовити.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачам на праві приватної спільної сумісної власності.
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про право власності на житло від 6 жовтня 1999 року, виданим згідно з наказом від 6 жовтня 1999 року №279, з якого вбачається що Управління житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради посвідчує, що квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам його сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Однак, як пояснили в судовому засіданні позивачі, на даний час вони обмежені у реалізації права власності на належне їм нерухоме майно та не можуть розпоряджатися своєю власністю через те, що їх квартира знаходиться під арештом.
Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №351784182 від 25 жовтня 2023 року на квартиру за адресою АДРЕСА_2 наявні відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: тип обтяження - арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження - 7024436; зареєстровано: 15.04.2008 16:28:54 за №7024436 реєстратором: Перша рівненська державна нотаріальна контора, Рівненська обл., м.Рівне, Майдан Незалежності, 7; підстава обтяження - постанова, АА 984186, 16.09.2002, Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції д.в. - ОСОБА_4 ; об'єкт обтяження - квартира, адреса: АДРЕСА_2 ; власник - ОСОБА_3 , причина відсутності коду - архівний запис; додаткові дані - архівний документ 206981-1952 від 20.09.2002 Рівненська обл.; заявник - реєстратор ОСОБА_5 ; тип обтяження - арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження - 7029423; зареєстровано: 16.04.2008 12:13:31 за №7029423 реєстратором: Перша рівненська державна нотаріальна контора, Рівненська обл., м.Рівне, Майдан Незалежності, 7; підстава обтяження - постанова, АА 984189, 14.11.2002, Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції д.в. - ОСОБА_4 ; об'єкт обтяження - квартира, адреса: АДРЕСА_2 ; власник - ОСОБА_3 , причина відсутності коду - архівний запис; додаткові дані - архівний документ 215885-1952 від 16.12.2002 Рівненська обл.; заявник - реєстратор ОСОБА_5 .
З дослідженого в судовому засіданні повідомлення за підписом начальника Відділу ДВС у місті Рівному Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19 грудня 2023 року №311251 на ім'я ОСОБА_6 вбачається наступне: «На Вашу заяву щодо надання інформації про наявність виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_3 , Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомляє наступне.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
Згідно із розділом VІ наказу 05.08.2016 №2432/5 «Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження» Міністерство юстиції України забезпечує вільний та безоплатний доступ до інформації. Системи у мережі інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації (на основі поширених веб-оглядачів та редакторів) без обмежень та цілодобово.
Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується: 1) об'єктивний та неупереджений розподіл виконавчих документів між державними виконавцями; 2) надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження; 3) виготовлення документів виконавчого провадження; 4) централізоване зберігання документів виконавчого провадження; 5) централізоване зберігання інформації про рахунки органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відкриті для цілей виконавчого провадження; 6) підготовка статистичних даних; 7) реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її проходження; 8) передача документів виконавчого провадження до електронного архіву; 9) формування Єдиного реєстру боржників.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституціє та законами України.
Відтак, сторони виконавчого провадження мають можливість самостійно ознайомитися з інформацією стосовно того, чи перебувають на виконанні виконавчі провадження.
В той де час, в повноваження органу ДВС не входить надання довідки про наявність чи відсутність виконавчих документів та заборгованості.
Додатково повідомляємо, що згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , 10.02.1971 р/п станом на 18.12.2023 у Відділі на примусовому виконанні не перебувають та не перебували.
Рішення прийняте за результатами розгляду звернення, може бути оскаржене у порядку, визначеному чинним законодавством України.».
Наявність зазначених обтяжень відносно належного позивачам майна порушує їх права та інтереси.
Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, до майна в контексті Європейської Конвенції належать визначені законом права відповідно до яких, заявник має право вимагати «законного очікування» фактичного користування права. Зазначене положення висвітлено в рішення «Рисовський проти України» (ухвала щодо прийнятності від 20 жовтня 2011 року). Так, в п.70 зазначеного рішення визначено «Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі. Коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Позивачка набула права власності на будинок правомірно, ніяким не оскаржене її право на мирне володіння майном є порушеним, через існування заборони на підставі архівного запису.
Наявність арешту на майна за відсутності правових підстав для цього, порушує право приватної власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному об'ємі користуватися та розпоряджатися своїй майном на власний розсуд.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, позов про зняття арешту з мано може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт щ такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Відповідно до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Відповідно до ч.5 ст.59 закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, що набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені позовні вимог знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому вони підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про зняття арешту з нерухомого майна - задоволити.
Зняти арешт з нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_2
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_3
Позивач: ОСОБА_3 , зареєстрований АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1
Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м.Рівне, вул.Замкова, 22а
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області, м.Рівне, вул.Відінська, 12
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов