29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"11" квітня 2024 р. Справа № 905/1455/23
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" м. Київ
до фізичної особи ОСОБА_1 м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області
про стягнення 4665,89 грн.
Представник сторін: не викликалися
01.11.2023р. товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області про стягнення 4665,89 грн.
Листом №281/0/2-24/3 від 04.01.2024р. Міністерства соціальної політики України повідомлено Господарський суд Донецької області про те, що адреса листування та фактичного проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.01.2024р. передано матеріали справи №905/1455/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" м. Київ до фізичної особи ОСОБА_1 м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області про стягнення 4665,89 грн. до Господарського суду Хмельницької області.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.03.2024р. прийнято справу до провадження, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
29.11.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Заявник, ТОВ «Бізпозика) та фізичною особою - підприємцем Дейнегою Євгеном Івановичем (Позичальник, Боржник) укладено Договір № 069775-КС-001 про надання кредиту (Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізпозика» 29.11.2019 року направлено фізичній особі - підприємцю Дейнегі Є.І., пропозицію (оферту) укласти Договір № 069775-КС-001 про надання кредиту.
29.11.2019 року фізична особа - підприємець Дейнега Є.І., прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 069775-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 гри, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям (надалі - Правила, а разом - Договір).
Сторонами відповідно до умов Договору кредиту погоджено, що Кредит надається строком на 8 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку кредитодавця.
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,586142 процентів за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2 договору передбачено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Відповідно до п. 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 4. договору, у разі прострочення позичальником строків обов'язкових платежів, визначених цією Офертою, Кредитодавець може штраф на суму прострочених загальних платежів у розмірі 10 процентів за кожний календарний день прострочення включаючи день погашення, виходячи із наявної суми прострочених загальних платежів на початок календарного дня, або в інших розмірах, визначених Кредитодавцем згідно з п. 5.5 Правил
Відповідно до п. 5 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений а повністю розуміє всі положення та умови, викладені в Оферті та Правилах, а також зобов'язується та погоджується неухильно їх дотримуватись.
ТОВ «Бізпозика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (платіжним дорученням).
На виконання умов договору відповідачем здійснено часткове погашення боргу, що підтверджується розрахунком позивача.
За розрахунком позивача, у боржника утворилась заборгованість за договором № 069775-КС-001 про надання кредиту в сумі 4665,89 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 4154,54 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 511,35 грн.
Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Матеріалами справи підтверджено, що 29.11.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС Позика" та фізичною особою підприємцем Дейнега Є.І. укладено договір № 069775-КС-001 про надання кредиту. Договір був укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" і Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "БІЗПОЗИКА" через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України "Про електронну комерцію" та Законом України "Про електронний цифровий підпис".
Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
У відповідності до Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "Бізпозика", які у відповідності до пункту 10 договору є його невід'ємною частиною:
- Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Заявником/Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються Кредитодавцю (пункт 1.4.7.);
- Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем Кредитодавця, яка працює в форматі Сайту(ів) в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (пункт 1.4.7.);
- Логін Особистого кабінету - номер мобільного телефону Заявника/Позичальника (пункт 1.4.13.);
- Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що направляється Заявнику/Позичальнику засобами зв'язку, вказаними під час реєстрації/входу в ІТС Кредитодавця (пункт 1.4.14.);
- Особистий кабінет - сукупність захищених сторінок, що формуються Заявнику/ Позичальнику в момент його реєстрації в ІТС, за допомогою якого Заявник/Позичальник здійснює повну взаємодію з Кредитодавцем, має можливість укласти Договір, отримувати інфомацію та документи, пов'язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, зокрема Графіку платежів, тощо. Доступ до Особистого кабінету здійснюється Заявником/Позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення Логіна Особистого кабінету і одноразового ідентифікатора та має юридичне значення ідентифікації Позичальника в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" (пункт 1.4.15).
Інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, а саме особистий кабінет Позичальника https://my.bizpozyka.com/, знаходиться на офіційному сайті ТОВ "Бізпозика" https://bizpozyka.com/.
На підтвердження укладення договору позивач надав візуальну форму послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 069775-КС-001 від 29.11.2019, з якої вбачається, що 29.11.2019 клієнт заповнив заявку, тим самим зареєструвавшись в ІТС та створивши особистий кабінет (після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету, тобто за номером мобільного телефона, зазначеного ФОП Дейнега Є.І. і одноразового ідентифікатора), доступ до якого присутній лише у нього; ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 5 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений а повністю розуміє всі положення та умови, викладені в Оферті та Правилах, а також зобов'язується та погоджується неухильно їх дотримуватись.
Також в пункті 7 договору відповідач вказує, що підписанням кредитного договору він підтверджує, що до його укладання відповідач отримав від позивача інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Позивачем долучено Правила про надання коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «Бізнес-Позика», затверджені наказом директора товариства від 12.03.2021 №07-ОД.
Суд встановив, що ФОП Дейнега Є.І. через веб-сайт кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету ввійшов до особистого кабінету та з особистого кабінету через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
ТОВ "Бізпозика" 29.11.2019 направлено ФОП Дейнега Є.І. пропозицію (оферту) укласти договір № 069775- КС-001 про надання кредиту.
29.11.2019 ФОП Дейнега Є.І. прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 069775-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ "Бізпозика" направлено ФОП Дейнега Є.І. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-6513 на номер телефону 380(97) 391-26-65 (що зазначено позичальником у заявці), електронного повідомлення СМС = повідомлення.
Таким чином, 29.11.2019 між ТОВ "БІЗПОЗИКА та ФОП Дейнега Є.І. укладено договір № 069775-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Крім того договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-6513 29.11.2019 15:52:03».
Судом враховано, що альтернативної редакції Правил, відмінної від редакції позивача, відповідачем не подано.
Контррозрахунок заборгованості відповідачем не подано.
Судом враховано, що Закон про електронну комерцію, який регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів та встановлює певні особливості щодо порядку та умов його укладення (підписання) у порівнянні із загальними правовими нормами щодо порядку укладення правочинів, визначені в чинному законодавстві України, у статті 12 визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вже зазначалось, 29.11.2019 ФОП Дейнега Є.І. прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 069775-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G-6513 (направленого позичальнику на номер телефону, вказаний позичальником в заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Відповідно вищевказаним підтверджується той факт, що пропозиція позивача укласти кредитний договір була прийнята відповідачем, а кредитний договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором - тобто, одним з дозволених законом варіантів (способів) підпису та у повній відповідності до норм статей 11, 12 та 14 Закону про електронну комерцію та статті ст. 207 Цивільного кодексу України.
Суд також враховує, що Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 також підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині".
З огляду на вищезазначене в сукупності, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами є доведеним факт укладення 29.11.2019 між ФОП Дейнега Є.І., як позичальником, та "ТОВ "Бізпозика", як кредитодавцем, договору № 069775-КС-001 про надання кредиту (із досягненням між його сторонами згоди по всіх його істотних умовах), в т.ч. і факт його підписання в установленому законодавством порядку (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора G-6513) відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 1048 передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ч. 1 ст. 1056-1 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи надані позивачем докази, відсутність будь яких заперечень з боку відповідача щодо отримання ним суми кредиту за договором, відсутність доказів звернення відповідача до банку та/або правоохоронних органів стосовно факту втрати платіжної картки, суд вважає, що обставини отримання відповідачем суми кредиту 10000 грн. 00 коп. є доведеними, тобто позивач виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами договору переносилися строки виконання грошових зобов'язань позичальника за договором, змінювався графік платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 договору визначений графік обов'язкових платежів, відповідно до якого встановлені періоди користування кредитом, розмір плати за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загальний платіж.
Судом встановлено, що відповідач при розгляді справи не повідомляв про сплату ним заборгованості за отриманим кредитом, за нарахованими процентами за користування кредитом. Позивач у позовній заяві зазначає про сплату відповідачем 4665,89 грн. на виконання умов договору, на підтвердження чого подав розрахунок заборгованості за кредитом, інформаційні довідки по платежах.
У зв'язку з зазначеним вище, за розрахунком позивача у боржника утворилась заборгованість за договором № 069775-КС-001 про надання кредиту в сумі 4665,89 грн., що складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 4154,54 грн.;
- суми прострочених платежів по процентах - 511,35 грн.
Документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату заборгованості за отриманим кредитом, по процентах та комісії відповідач суду не надав.
Суд перевірив розрахунок заборгованості позивача, вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в сумі 4665,89 грн. підставні та підлягають задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" м. Київ до фізичної особи ОСОБА_1 м. Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області про стягнення 4665,89 грн. задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (особа була зареєстрована та фактично проживала - АДРЕСА_2 , та адреса листування та фактичного проживання: АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, ідентифікаційний код 41084239) - 4154,54 грн. (чотири тисячі сто п'ятдесят чотири гривні 54 коп.) заборгованості за тілом кредиту, 511,35 грн. (п'ятсот одинадцять гривень 35 коп.) заборгованості за процентами, 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України
Рішення підписано та складено 11.04.2024р.
Суддя С.В. Гладій
Відрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу ІНФОРМАЦІЯ_2 та електронний суд
3 - представнику позивача Цюпі О.В. ІНФОРМАЦІЯ_3
4 - відповідачу ( АДРЕСА_3 , код 2847713750(реком. з повід.)