Справа 362/1640/24
Провадження 3/362/938/24
08.04.2024 року м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
встановив:
25.02.2024 о 03:25 год. у смт. Глеваха Фастівського району Київської області по вул. Вокзальна, 2, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Jaguar X-Type, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук) та, у порушення вимог п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, що було зафіксовано на нагрудний відео реєстратор № 1.
У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, причини неявки суду невідомі.
Суд зауважує, що за приписами ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов'язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Шиян М.М. (діє на підставі договору про надання правничої допомоги № 10-24 від 11.03.2024) у судовому засіданні заперечив факт винуватості свого клієнта у вчиненні цього правопорушення. Наголосив, що тієї ночі ОСОБА_1 автомобілем не керував, водієм належного ОСОБА_1 транспортного засобу тоді був його товариш ОСОБА_2 . Пояснив, що того вечора хлопці поверталися з Київської області до міста Києва, у дорозі їх «застала» комендантська година, а тому вирішили перечекати до ранку на автозаправній станції. Тоді ОСОБА_1 пересів на водійське сидіння, а водій ОСОБА_2 - на переднє пасажирське, що відпочити. Надалі прибули працівники поліції. Наголосив, що у момент їх прибуття автомобіль не рухався, двигун був вимкнений. Однак поліцейські стверджували про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння і пропонували пройти огляд на стан сп'яніння. Останній відмовився, оскільки автомобілем не керував. Також його підзахисний розгубився, не знав як правильно діяти у цій ситуації, оскільки посвідчення водія він не отримував і досвіду спілкування з працівниками поліції у нього немає. Наголосив, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок війни, він має декілька контузій, не є юристом, а тому не розумів у чому його звинувачують. Крім того, захисник звернув увагу суду на ряд грубих порушень зі сторони правоохоронців при складанні цього протоколу і додатків до нього. По-перше відеозапис, долучений до матеріалів справи, є небезперервним, що не виключає його редагування, а на відеозаписі і у протоколі про адміністративне правопорушення містяться розбіжності у часі складання протоколу. Вважає, що це свідчить про неналежність відеозапису. По-друге, у протокол про адміністративне правопорушення внесено виправлення у частині дописування у графі «тимчасово вилучені документи» про наявність постанови серії БАД № 999931 за ст. 126 ч. 2 КУпАП, оскільки така інформація у копії протоколу, який надано його підзахисному, відсутня, що вказує на грубе порушення. По-третє, його підзахисному не було роз'яснено його права, що є суттєвим порушенням, оскільки у протилежному випадку ОСОБА_1 висловив би свою незгоду з протоколом. По-четверте, акт огляду на стан сп'яніння, який є додатком до протоколу, не відповідає формі, а його другий примірник не вручено його підзахисному, що є також грубим порушенням його прав. До того вважає рапорт поліцейського неналежним доказом, так як міститься ряд виправлень. Окремо звернув увагу суду, що файл відеозапису «VID240225-032722F-000000-000000-0020» (перший у переліку) суд взагалі не може брати до уваги, оскільки там зазначений час 04:14 год., тоді як протокол складено о 03:36 год.
На думку захисника, усе вищезазначене свідчить про наявність законних підстав для закриття провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
За клопотанням сторони захисту до суду викликалися свідок ОСОБА_2 , товариш ОСОБА_1 , який був очевидцем подій.
Свідок ОСОБА_2 надав суду пояснення, що того дня разом з ОСОБА_1 були у справах в межах Київської області та повертались додому на належному Кожуховському транспортному засобі. За кермом був він, ОСОБА_2 , хоча також не має посвідчення водія. Затримались у дорозі, де їх застала комендантська година. Ближче 01:00 год. вирішили перечекати до ранку та зупинились на заправці в смт. Глеваха. Після зупинки вони з ОСОБА_1 помінялись місцями: він, ОСОБА_2 , пересів на переднє пасажирське сидіння, щоб трохи поспати, так як був втомлений, а ОСОБА_1 пересів на водійське сидіння. Приблизно через 20 хв. до них прибув екіпаж поліції. Поліцейські підійшли до ОСОБА_1 , спілкувалися з ним. Потім запропонували пройти йому огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 відмовився. Пояснив, що оскільки він не юрист, то не зорієнтувався і не повідомляв правоохоронцям, що саме він керував цим автомобілем. Про це мовчав і ОСОБА_1 . Коли поліцейські почали оформляти протокол, то він підказав товаришу, щоб повідомив поліцейським, що не керував автомобілем. Він так і зробив, але вони не повірили.
Вивчивши матеріали матеріалів справи у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників, які брали участь у її розгляді, суд встановив таке.
Щодо правого регулювання порядку проходження огляну на стан сп'яніння та застосування правових норм до обставин цієї справи.
Диспозицiєю ч. 1 cт. 130 КУпAП передбачено відповідальність за:
1) кeрування трaнспортними зaсобами особами в cтані aлкогольного, нaркотичного чи іншого сп'янiння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачу кeрування трaнспортним засoбом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лiкарських препаратів;
3) вiдмову oсоби, яка кeрує тpанспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан aлкогольного, нaркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лiкарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння регулюється ст. 266 КУпАП.
Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі - Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі - Інструкція № 1452/735).
Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачає, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, альтернативу містить фіксування процедури проведення огляду або ж відмови від такої.
Щодо оцінки аргументів сторін і досліджених судом доказів.
У судовому засіданні було досліджено відеозаписи події, що відображені на електронному диску, долученому до матеріалів справи і дослідженими судом, зокрема:
-відеофайл «VID240225-032722F-000000-000000-0020», з якого чітко вбачається факт руху транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , а також наявність на передньому пасажирському сидінні чоловіка;
-відеофайл « НОМЕР_2 » на якому зафіксовано як з-за керма виходить чоловік ( ОСОБА_1 ) та вказує, що перепаркувався (~0:00:28 хв). На вимогу працівників поліції надати посвідчення водія він вказує на його відсутність (~0:01:45 хв). Потім водій представляється і у подальшому демонструє документи (паспорт) у додатку «Дія», оскільки надані ним попередньо анкетні дані в усній формі не відповідають дійсності. Водій ОСОБА_1 вказує працівникам поліції про відсутність у нього посвідчення водія, так як його не отримував (~0:08:05 хв). Працівники поліції повідомляють водієві ОСОБА_1 про підстави зупинки, а саме: порушення комендантської години та порушення правил паркування (~0:08:32 хв). Водію ОСОБА_1 повідомляють про виявлені в нього ознаки алкогольного сп'яніння (0:08:49 хв.), з огляду на які пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки автомобіля або в медичному закладі(~0:09:02 хв). Водій повідомляє, що він інвалід війни, у нього були контузії. Надалі ОСОБА_1 пояснює поліцейським: «розумію, що винен, порушив…зрозумійте мене» (~0:09:27 хв); « я розумію …порушив…» (~0:09:44 хв). Після цього ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (~0:10:18 хв). З огляду на висловлену позицію водія працівники поліції повідомляють водія ОСОБА_1 про оформлення щодо нього протоколу за ст. 130 КУпАП та постанови за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
-відеофайл «VID240225-033937F-000000-000000-0022», де зафіксовано розмову двох осіб, один зі співрозмовників просить поліцейського «піти на уступки», на що отримує категоричну відмову через перебування того чоловіка у стані «гарного» алкогольного сп'яніння, на що лунає відповідь: « я вас почув»;
-відеофайл «VID240225-041355F-000000-000000-0023», на якому зафіксовано ознайомлення водія ОСОБА_1 з оформленим щодо нього протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП та додатками до нього, а також із постановою за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Водій ОСОБА_1 особисто без будь-якого примусу надає свої письмові пояснення у протоколі щодо залишення транспортного засобу на місці зупинки та зобов'язання не керувати ним. При цьому, жодних зауважень чи заперечень водій не висловлює.
Враховуючи застосування поліцейськими у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, технічних засобів відеозапису, даний запис можливий для відтворення, доданий до протоколу у встановленому законом порядку, а тому суд визнає його належним і допустимим доказом у даній справі.
Так, відображені на відеозаписі події повністю узгоджуються з іншими письмовими матеріалами справи, які були досліджені судом, а саме:
-фактичними відомостями викладеними у протоколі серії ААБ № 042320 від 25.02.2024, де у поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено: «ТЗ залишаю на місці зупинки без порушення пдр та зобов'язуюсь не керувати»;
-даними акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук) він мав пройти огляд на стан сп'яніння, однак такий огляд не проводився через відмову водія ОСОБА_1 , при цьому у графі з результатом згоден зазначено « ОСОБА_1 » та проставлено короткий підпис;
-даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.02.2024, за яким такий огляд не проводився через відмову ОСОБА_1 , при цьому містить відмітки «ознайомлений ОСОБА_1 » та проставлено короткий підпис;
Таким чином, з матеріалів справи видно, що поліцейським було дотримано норми вказаної Інструкції, у нього були наявні підстави вважати, що водій ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, керує ним з ознаками алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, однак останній відмовився від такого огляду.
Так, відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Як передбачено п. 2. 5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Таким чином норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.
Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам статті 266 КУпАП і пункту 8 Порядку № 1103, а саме: у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння та відмовою водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля за допомогою приладу «Драгер» було складено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, де зафіксовано така відмова. До того ж поліцейським оформлено відповідне направлення для проходження такого огляду поліцейським у медичному закладі. При цьому, під час неодноразових пропозиції йому пройти огляд на стан сп'яніння поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, зафіксовано також відмову водія пройти такий огляд.
Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не перебував у час та місці, зазначеному у протоколі, у статусі водія, на думку суду, є неспроможними, оскільки ці твердження спростовуються даними відеозапису - відеофайл «VID240225-032722F-000000-000000-0020» (перший по черговості), з якого чітко вбачається цей факт. Також перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля на цьому відеозаписі підтвердив і його захисник у судовому засіданні. Так, захисник просив суд не брати до уваги цей відеозапис, оскільки на ньому зафіксовано час - 04:14 год., тоді як протокол складено о 03:36 год., тобто захисник стверджував, що ОСОБА_1 здійснював керування цим автомобілем уже після складання протоколу. Однак такі твердження захисника суд не може взяти до уваги, оскільки на відеозаписі - відеофайл «VID240225-041355F-000000-000000-0023» (четвертий по черговості) зафіксовано як ОСОБА_1 ознайомлюють з оформленими поліцейськими документами у проміжок часу - 04:13-04:18. Тобто, очевидним є те, що ОСОБА_1 не міг одночасно вчиняти кілька дій у один і той же проміжок часу, а відображення часу на записі залежить від технічних налаштувань приладу і не виключає наявності технічної помилки у цій частині.
Вважаючи доведеним факт перебування ОСОБА_1 у статусі водія у випадку, що розглядається, крім вищезазначеного, суд бере до уваги вищезазначений відеозапис - відеофайл «VID240225-032722F-000000-000000-0020» (перший по черговості) у сукупності з іншими доказами, зокрема поведінку ОСОБА_1 на місці події, де на повідомлення поліцейського про одну з причин зупинки (виїхав з парковки і зупинився серед проїзної частини) ОСОБА_1 мовчав, неодноразово висловлював розуміння, що винуватий, та намагався урегулювати ситуацію, про що зазначено вище (другий по черговості відеозапис), байдужу поведінку його пасажира - свідка ОСОБА_2 на місці події, який за версією сторони захисту тоді керував цим автомобілем, відсутність при матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_1 ( як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і на окремому аркуші), що автомобілем тоді не керував.
Тому, на думку суду, твердження сторони захисту щодо не перебування ОСОБА_1 у статусі водія спростовується дослідженими судом доказами у їх сукупності, які доповнюють один одного, взаємоузгоджуються між собою, а така позиція сторони захисту є лінією захисту з метою уникнення відповідальності за це правопорушення.
Той факт, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу на місці зупинки автомобіля і у медичному закладі не заперечувався захисником, він прямо підтверджується дослідженими судом доказами.
Щодо пояснень свідка ОСОБА_2 , що тоді керував належним ОСОБА_1 автомобілем, то суд відноситься до них критично, оскільки, він є товаришем останнього, що може свідчити про його зацікавленість, а також суд зважує і на поведінку цього свідка на місці події, де він жодного разу не намагався пояснити поліцейському, що автомобілем керував саме він. Також суд вважає, що відсутність у свідка юридичної освіти, про що зазначав суду, жодним чином не могла слугувати причиною такої його поведінки на місці події у разі, якщо би він дійсно був водієм.
Щодо небезперервності відеозапису події, на що наголошувала сторона захисту у ході судового розгляду, то суд зауважує, цей відеозапис є об'єктивним доказом у справі та не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, доводить виявлення поліцейськими у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, що стало підставою для висловлення правоохоронцями водію пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки автомобіля, так і у медичному закладі, відмову водія від такого огляду, а також оформлення протоколу і додатків до нього, тобто цей доказ стосується предмету доказування по цій справі і на ньому відображені усі фактичні обставини справи, які зазначені у протоколі, який розглядається.
Доводи, наведені стороною захисту про порушення працівниками поліції щодо не роз'яснення ОСОБА_1 його прав не заслуговують на увагу, оскільки йому були роз'яснені положення ст. 63 Конституції України та права, що передбачені ст. 268 КУпАП, розуміння яких він засвідчив власноручним підписом у протоколі про адміністративне правопорушення, роз'яснення ж інших положень статей - КУпАП не передбачено, а право ОСОБА_1 на захист по цій справі реалізовано. Звертає увагу суд і на той факт, що ОСОБА_1 власноруч написав у протоколі зобов'язання не керувати транспортним засобом, який залишає на місці зупинки без порушень ПДР, що вказує на те, що не був обмежений у своїх правах.
Покликання сторони захисту, щодо оформлення акта огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічних засобів невстановленої форми та не вручення такої копії ОСОБА_1 , то вони не заслуговують на увагу, так як відповідно до п. 10 Інструкції відповідний акт встановленої форми оформляється поліцейськими у разі проходження водієм такого огляду з зазначенням результату. У такому випадку цей акт складається у двох примірних, один з яких надається водієві. У випадку, що розглядається, даний акт оформлений поліцейським з метою документальної фіксації відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів, тобто на місці зупинки автомобіля, а тому і вручення примірника такого акта не передбачено Інструкцією.
Всі інші зауваження сторони захисту зокрема ОСОБА_1 щодо порушення поліцейськими процедури оформлення цієї справи, то суд їх враховує і зауважує, що вони не спростовують фактичних обставини цієї справи і не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення.
Водночас для констатації фундаментального процедурного порушення суб'єкта владних повноважень, що тягне за собою неналежність, недопустимість чи недостовірність будь-якого доказу має бути доведено допущення суттєвої та/або істотної помилки, що призводить до порушення конвекційних чи конституційних прав чи свобод особи, якої таке порушення стосується, або ж прав чи інтересів інших осіб.
Не зважаючи на процесуальну позицію сторони захисту щодо невизнання вини за ч.1 ст. 130 КУпАП, на переконання суду, надані суду докази на підтвердження його винуватості є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, а позицію сторони захисту суд розцінює як лінію захисту з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 KУпAП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку суду, усі вищезазначені докази доповнюють одне одного, узгоджуються між собою, а тому суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Призначаючи адміністративне стягнення, суд бере до уваги характер вчиненого правопорушення, а саме його високий ступінь суспільної шкідливості, особу порушника та приходить до переконання про можливість застосування до особи адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Тому, вирішуючи питання щодо можливості накладення на ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, то суд враховує позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04.09.2023 (справа № 702/301/20), де вказано, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст. ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ОСОБА_1 слід звільнити від сплати судового збору, оскільки він є що він є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 .
Керуючись ст. ст. 221, 245, 251-252, 283-284, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (Отримувач: Київська обл../м. Київ/21081300. Рахунок № UA488999980313030149000010001. Банк: Казначейство України (ЕАП) ЄДРПОУ 37955989. Призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Штраф підлягає сплаті не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання становить три місяці із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя В.М. Дорошенко