Справа № 290/1183/23
Провадження № 2/288/89/24
10 квітня 2024 року. смт.Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідач 1), ОСОБА_4 (далі - Відповідач 2) про встановлення факту прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину в якому з врахуванням уточнених позовних вимог /а.с.78-79, 80-81/ вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мала Козара, Романівського району, Житомирської області, помер її батько - ОСОБА_3 , який за життя заповіту не склав, а тому Позивач та Відповідачі є спадкоємцями першої черги після його смерті, так як вона фактично вступила в управління спадковим майном, так як її батько до дня смерті був зареєстрований та проживав з нею за однією адресою.
Також, під час розгляду справи Позивачем було залучено до участі у справі Відповідача 2 /а.с.122/, який є її рідним братом, а тому вирішення даного спору може вплинути на його спадкові права.
Відповідачем 1 було подано заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька, проте він заперечує факт прийняття Позивачем спадщини після його смерті та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька.
Позивач зазначає, що вона фактично вступила в управління спадковим майном та є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а тому у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину було порушено її права як спадкоємця, так як при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги, спадщина поділяється в рівних частках між спадкоємцями.
На підставі вищевикладеного, Позивач просить встановити факт прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Мала Козара, Романівського району, Житомирської області та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори від 19 травня 2005 року на ім'я ОСОБА_3 , що зареєстровано в реєстрі за № 1420.
Представник Позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задоволити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач 1 - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином двічі повідомлений особисто 07 березня 2024 року та 22 березня 2024 року, що підтверджується роздруківкою поштового відправлення «Укрпошти». /а.с.156, 164/
Відповідач 2 - ОСОБА_4 в судові засідання 13 березня 2024 року та 10 квітня 2024 року не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, відповідно до статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до Судових викликів № 290/1183/23/3762/24 від 28 лютого 2024 року та № 290/1183/23/4751/24 від 13 березня 2024 року розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач - ОСОБА_4 , був повідомлений про судові засідання, які відбудуться 13 березня 2024 року о 09.00 годині та 10 квітня 2024 року о 13.00 годині. /а.с.154, 161/
Частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно частини четвертої статті 223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи неявку належним чином повідомлених Відповідачів в судове засідання, які не повідомили про причини неявки та не подали відзиви, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 14 березня 2023 року Романівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Голуб'ятин, Попільнянського району, Житомирської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 років, про що 10 липня 1999 року складено відповідний актовий запис № 6, місце смерті - Житомирська область, Романівський район, село Мала Козара, місце державної реєстрації - виконавчий комітет Малокозарської сільської ради Романівського району Житомирської області. /а.с.6/
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказано ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . /а.с.7/
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 30 травня 1986 року, між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, після укладення шлюбу прізвище дружини змінилось на - ОСОБА_2 . /а.с.8/
Як вбачається з довідки виконавчого комітету Миропільської селищної ради Житомирського району, Житомирської області № 105 від 14 березня 2023 року, виданої ОСОБА_2 , її батько - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно був зареєстрований та проживав разом з нею та вели спільне господарство в період з 1998 року по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.9/
19 травня 2005 року державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом про те, що спадкоємцем майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син - ОСОБА_3 , спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається із: - права на земельну частку /пай/ у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Дружба», с.Голуб'ятин, Попільнянського району, Житомирської області, розміром 3.16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належить померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку /пай/ серія ЖТ № 0134254, який зареєстровано 22 травня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку /пай/ за № 37. /а.с.10/
В порядку розгляду вказаної справи судом було витребувано Спадкову справу № 259/2005 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 /а.с.31-44/, яка містить: - заяву ОСОБА_3 від 19 травня 2005 року в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , що проживав у с.Голуб'ятин, Попільнянського району, Житомирської області. Спадкоємців крім нього немає. Спадкове майно: майновий пай, що знаходиться в КСП «Дружба», с.Котлярка, Попільнянського району, Житомирської області. Інших спадкоємців не має, цією заявою спадщину прийняв, просить видати свідоцтво про право на спадщину; - довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (паю); - свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 ; - сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0134254; - свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Мала Козара, Дзержинського району, Житомирської області; - свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 травня 2005 року; - витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 18 червня 2005 року про реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ; - витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи після смерті ОСОБА_3 ; - витяг зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) про відсутність інформації за вказаними параметрами; - витяг із спадкового реєстру (спадкові справи) про відсутність інформації за вказаними параметрами.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 червня 2018 року в справі № 288/1016/17, позов ОСОБА_4 до Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_3 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки задоволено, визнано за ОСОБА_4 , як спадкоємцем за законом, на майно ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення розпочатої спадкодавцем приватизації земельної ділянки площею 1.20 га, розташованої в АДРЕСА_2 , яка рішенням виконавчого комітету Голуб'ятинської сільської ради Попільнянського району Житомирської області № 25 від 24 вересня 1993 року передана у приватну власність спадкодавцю. /а.с.66-67/
В порядку розгляду вказаної справи судом було витребувано Спадкову справу № 376/2006 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 /а.с.83-108/, яка містить: - заяву ОСОБА_4 від 30 червня 2006 року в якій він вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його мати ОСОБА_6 , що проживала у с.Голуб'ятин, Попільнянського району, Житомирської області. Спадкоємців крім нього немає. Спадкове майно: майновий пай, що знаходиться в КСП «Дружба», с.Голуб'ятин, Попільнянського району, Житомирської області. Інших спадкоємців не має, цією заявою спадщину прийняв, просить видати свідоцтво про право на спадщину; - свідоцтво про смерть ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Голуб'ятин, Попільнянського району, Житомирської області; - витяг зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) про відсутність інформації за вказаними параметрами; - витяг із спадкового реєстру (спадкові справи) про відсутність інформації за вказаними параметрами; - свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_4 ; - сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0134255; - довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (паю); - свідоцтво про право на спадщину за законом від 30 червня 2006 року; - витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи після смерті ОСОБА_6 ; - витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 01 липня 2006 року про реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 ; - заяву ОСОБА_4 від 04 серпня 2017 року в якій він вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його мати ОСОБА_6 , що проживала у с.Голуб'ятин, Попільнянського району, Житомирської області. Спадкоємців крім нього немає. Спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_2 . Інших спадкоємців не має, просить видати свідоцтво про право на спадщину; - технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_2 ; - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 серпня 2017 року; - свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок від 04 серпня 2017 року; - витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі.
07 лютого 2024 року за вих.№ 41/01-16 Попільнянською державною нотаріальною конторою в Житомирській області повідомлено ОСОБА_2 про те, що 19 травня 2005 року за заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом було видано спадкоємцю за законом, синові померлого ОСОБА_3 , за яким встановлено фактичний вступ у права спадкування, свідоцтво про право на спадщину за законом про право на земельну частку (пай), а тому відсутні підстави для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім'я брата. /а.с.141/
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 898906 виданого 29 липня 2006 року, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 травня 2005 року є власником земельної ділянки площею 2.6804 га, яка розташована на території Голуб'ятинської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. /а.с.142-143/
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернулася до суду з позовом про встановлення факту прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті її батька та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Відповідачу 1 з тих підстав, що вона фактично вступила в управління спадковим майном, так як її батько до дня смерті був зареєстрований та проживав з нею за однією адресою, а тому вона має право на спадщину після його смерті, в той час як Відповідач 1 безпідставно отримав свідоцтво про право на спадщину на все майно після смерті батька.
Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами першою, другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з підпунктом 4.10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Відповідно до роз'яснень, даних в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 закінчився до 01 січня 2004 року, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні положення ЦК Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (стаття 525 ЦК УРСР).
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (частина перша статті 529 ЦК УРСР).
Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Отже, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій у визначений законом строк, а якщо спадкодавець помер до 01 січня 2004 року, то спори щодо прийняття спадщини можуть полягати у встановленні факту прийняття спадщини або продовження строку прийняття спадщини, якщо він пропущений з поважних причин.
Позивач є дочкою спадкодавця, а тому при спадкоємстві за законом, має право як спадкоємець першої черги, в рівних частках, на майно спадкодавця, в зв'язку з чим звернулась до суду з позовом про встановлення факту прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті її батька з тих підстав, що вона фактично вступила в управління спадковим майном, так як її батько до дня смерті був зареєстрований та проживав з нею за однією адресою, а тому вона має право на спадщину після його смерті.
Верховним Судом в постанові від 25 березня 2020 року (справа № 305/235/17) роз'яснено, що згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Схожі висновки також містяться в постанові Верховного Суду від 6 листопада 2023 року у справі № 369/4574/19.
Під час розгляду справи встановлено, що батько Позивача - ОСОБА_3 на час смерті був зареєстрований та проживав з Позивачем, вів з нею спільне господарство /а.с.9/, крім того місцем смерті спадкодавця в свідоцтві про смерть вказано - Житомирська область, Романівський район, село Мала Козара. /а.с.6/.
Під час розгляду справи Позивачем було доведено те, що вона після смерті батька - спадкодавця, вчиняла дії по управлінню і користуванню майном, яке залишилось після його смерті.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства, які підлягають застосуванню в спірних правовідносинах та встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що Позивачем доведено фактичний вступ нею в управління та володіння спадковим майном, яке належало спадкодавцю, а тому заявлені нею вимоги про встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька підлягають задоволенню.
Також, Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане державним нотаріусом 19 травня 2005 року на ім'я її брата - ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 1261, частини першої статті 1267 ЦК України, спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив, та батьки, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті та згідно частини другої статті 1268 цього Кодексу, не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Як визначено статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Статтею 1278 ЦК України встановлено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Згідно статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. (частина перша, друга статті 1297 ЦК України)
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. У разі коли після спливу строку для прийняття спадщини та розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (стаття 1272 ЦК), такі спадкоємці мають право вимагати передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
Статтею 1300 ЦК України визначено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину вносяться нотаріусом до Спадкового реєстру (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1818/5).
Відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1.2 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 ( у редакції, чинній на час видачі спірного свідоцтва про право на спадщину за законом) при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідності вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Як зазначено в абзаці 3 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
В постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 Касаційний цивільний суд вказав, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.
Судом встановлено, що Позивач звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, в зв'язку з тим, що вона фактично вступила у права спадкування, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва, при цьому її брат - Відповідач 1, який звернувся 19 травня 2005 року до нотаріуса, вказав у заяві на відсутність інших спадкоємців та йому було видано свідоцтво про право на спадщину, при цьому він відмовляється в добровільному порядку здійснити поділ спадкового майна.
Позивач є спадкоємцем після смерті батька та їх з Відповідачами частки є рівними, а тому видане Відповідачу 1 свідоцтво про право на спадщину на все майно після смерті батька є недійсним, оскільки видача свідоцтва на майно на одного спадкоємця, порушує права Позивача, як спадкоємця першої черги, який має право на частку в спадковому майні та видане без врахування кола всіх спадкоємців, які були живі на час відкриття спадщини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення заявленої Позивачем вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину виданого Відповідачу 1.
Частиною першою статті 76 ЦПК України, передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»; статтями 15, 16, 1216, 1218, 1223, 1261, 1267, 1268, 1272, 1278, 1296,1300, 1301 ЦК України; статтями 524, 525, 529, 548, 549 ЦК УРСР; статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину - задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_1 ) спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Мала Козара, Романівського району, Житомирської області.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори від 19 травня 2005 року на ім'я ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя АДРЕСА_3 ), що зареєстровано в реєстрі за № 1420.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник