вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"03" квітня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/949/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Нагібна І.В.
розглянувши скаргу (вх. №02.3.1-02/4950/23 від 06.07.2023) ОСОБА_1
на дії ДВС
у межах справи №907/949/22
за заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи
Представники:
від заявника - Ракущинець Андрій Андрашович, адвокат, ордер серії АО № 1074158 від 17 листопада 2022
заявник - ОСОБА_1
від органу ДВС - не з'явився
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 09.03.2023 було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). Уведено процедуру реструктуризації боргів боржника відповідно до плану реструктуризації. Затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). Уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) строком на 120 днів.
12.05.2023 на адресу суду від боржника ОСОБА_1 надійшла скарга (вх. №02.3.1-02/4950/23 від 12.05.2023) на дії ДВС, в якій заявник просить зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) винести постанову про припинення розшуку майна - транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21074 28.08.2008 р., належного ОСОБА_1 , та направити дану постанову до виконання органам поліції.
Судом встановлено, що супровідним листом від 11.04.2023 року №01-16/67/23 матеріали справи № 907/949/22 було надіслано до суду апеляційної інстанції.
Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що в разі, якщо заява чи скарга на дії чи бездіяльність органу, зустрічна позовна заява, тощо надійшли до місцевого господарського суду під час перебування матеріалів справи у суді вищої інстанції, то місцевий господарський суд виносить ухвалу про відкладення вирішення питання про прийняття відповідної заяви (скарги) до повернення відповідних матеріалів із суду вищої інстанції.
Відповідно до п. 17.1 перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.
Ухвалою суду від 10.07.2023 року судом відкладено вирішення питання про прийняття скарги боржника ОСОБА_1 (вх. №02.3.1-02/4950/23 від 06.07.2023) на дії ДВС до повернення матеріалів справи №907/949/22 до Господарського суду Закарпатської області.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2023 апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2023 без змін.
04.09.2023 року до Господарського суду Закарпатської області супровідним листом ЗАГС №09-01/1060/23 повернулись матеріали справи №907/949/22.
Ухвалою суду від 07.09.2023 року розгляд скарги боржника ОСОБА_1 (вх. №02.3.1-02/4950/23 від 06.07.2023) на дії ДВС призначено на 04.10.2023 року.
Ухвалою суду від 04.10.2023 року відкладено розгляд скарги на 08.11.2023 року.
05.10.2023 від Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород надійшов письмовий відзив на скаргу.
На дату судового засідання від скаржника надійшли письмові заперечення з урахуванням письмових пояснень відділу ДВС.
Ухвалою суду від 08.11.2023 року відкладено розгляд скарги на 05.12.2023 року.
Ухвалою суду від 05.12.2023 року відкладено розгляд скарги на 23.01.2024 року.
Призначене засідання суду 23.01.2023 р. о 16:00 год. не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області, про що керівником апарату Господарського суду Закарпатської області Сегляник О.І., складено акт від 23.01.2024 року, що через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу «Повітряна тривога» (початок 14:49, закінчення 17:43) судові засіданні не відбулися.
Ухвалою суду від 30.01.2024 року відкладено розгляд скарги на 28.02.2024 року.
Присутні заявник та представник заявника навели пояснення, не заперечили щодо відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 28.02.2024 розгляд скарги (вх. №02.3.1-02/4950/23 від 06.07.2023) на дії ДВС у справі №907/949/22 відкладено на 03.04.2024 року.
Відділ ДВС свого повноважного представника у судове засідання не направив.
Представник боржника у засіданні суду свою позицію по суті скарги підтримує у повному обсязі з підстав, наведених у ній. Зокрема, просить суд взяти до уваги те, що 05.05.2022 року МВ ДВС було надіслано в органи ДАІ на виконання Постанову ВП № 47631656 про розшук транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21074 28.08.2008р. На сьогоднішній день виконавче провадження зупинене у зв'язку з відкриттям у справі про неплатоспроможність. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», це є підставою для зняття арешту з майна боржника та надіслання постанови органам ДАІ.
До відділу ДВС 15.05.2023р. було направлено клопотання про зняття майна з розшуку.
Однак, листом від 31.05.2023р. в задоволенні даного клопотання було відмовлено. Даний лист був отриманий в ДВС нарочним 27.06.2023р.
Божник стверджує, що, після введення мораторію у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи усі дії щодо індивідуального задоволення вимог кредитора, які вчиняються поза межами процедур неплатоспроможності боржника - фізичної особи, мають припинитися негайно і на будь-якій стадії такого процесу з метою передання майна боржника під контроль суду у справі про неплатоспроможність.
У зв'язку з чим, є незаконним подальше, після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, вчинення виконавцем виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа щодо стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості, що підтверджено також Постановою КГС у складі ВС від 14.09.2021р. у справі №908/2536/20. Зауважує на тому, що внесення відповідної інформації про обмеження користування майном боржника унеможливлює використання даного майна. Відтак, божник не проти накладення арешту на продаж майна, але не заборони його користування.
Відділ ДВС у поданому відзиві повністю заперечує стосовно скарги, разом з тим подав заяву про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 з мотивів, що дане провадження повинно розглядатись Ужгородським міськрайонним судом, а також те, що в межах не одного, а іншого виконавчого провадження розшук майна не проводився, разом з тим наголосив на тому, що Законом України «Про виконавче провадження» непередбачено зняття арешту та розшуку з майна боржника по зупиненому виконавчому провадженню. Зокрема зауважує, що твердження скаржника не відповідає дійсності, і не може бути предметом розгляду у суді.
В свою чергу, у поданих запереченнях щодо обставин, викладених у письмовому відзиві відділу ДВС, представник скаржника для спростування доводів останнього зазначає наступне.
Так, постановою судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 13 квітня 2023 року у справі № 910/21981/16 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/111035928, здійснюючи системне тлумачення приписів ст. 7 КУзПБ, п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст. 339 ГПК України, Верховний суд вказав, що слід виходити з того, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними, і під час їх зіставлення з нормами загальними вони повинні мати процесуальний пріоритет. КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом ст. 7 Кодексу, що критерій впливу на майнові активи боржника є вирішальним при з'ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.
У нормах п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України у взаємозв'язку зі ст. 7 КУзПБ законодавець визначив передумови для реалізації судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, функції судового контролю щодо максимально широкого кола правовідносин за участю боржника та щодо його майна. За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає в тому, що рішення чи дії боржника і третіх осіб, які можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
Так, у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями стосовно боржника, виконання яких є можливим шляхом звернення стягнення на кошти чи інше його майно, незалежно від процесуальної форми звернення (скарга, заява, позов) заінтересованої особи щодо здійснення такого контролю.
Повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються й на правовідносини з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника. Такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Розглянувши скаргу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
У відповідності до частини 1 статті 19 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, серед іншого, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
У відповідності до частини 1, абзаців 1-3 частини 2 статті 56 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Так, судом встановлено згідно витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження: Постанову ДВС про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2019р. та Постанову про розшук транспортного засобу від 21.04.2020 р.
Відтак, інформація про стан виконавчого провадження станом на сьогодні, де зазначено, що виконавче провадження не закінчене, зупинене та оголошено розшук майна, а саме автомобіля.
Натомість боржник план реструктуризації виконує, про що свідчить також і відсутність претензій з боку кредитора - нема заяви від банку про розірвання плану реструктуризації. А відтак відсутні підстави для обмеження користування належного скаржнику майна.
Відповідно до ст. 121 Кодексу, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника. Про запровадження мораторію керуючий реструктуризацією повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
1) зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій;
4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;
5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових
зобов'язань боржника.
Мораторій не поширюється на:
1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
2) виплату та стягнення аліментів;
3) виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення;
4) задоволення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу.
Задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.
Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, припиняється після спливу 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, якщо господарський суд протягом цього часу не ухвалив постанову про визнання боржника банкрутом або постановив ухвалу про затвердження плану реструктуризації боргів.
Таким чином, після введення мораторію у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи усі дії щодо індивідуального задоволення вимог кредитора, які вчиняються поза межами процедур неплатоспроможності боржника - фізичної особи, мають припинитися негайно і на будь-якій стадії такого процесу з метою передання майна боржника під контроль суду у справі про неплатоспроможність. Тому є незаконним подальше, після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, вчинення виконавцем виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа щодо стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості, що підтверджено також Постановою КГС у складі ВС від 14.09.2021р. у справі № 908/2536/20.
Крім того, внесення відповідної інформації про обмеження користування майном боржника унеможливлює використання даного майна. Божник не проти накладення арешту на продаж майна, але заперечує можливість встановлення заборони його користування.
Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Інші доводи державного виконавця, судом відкидаються, оскільки вони не спростовують встановлених судом порушень при винесенні оскаржуваної постанови та вчиненню виконавчих дій.
Обставини, що були встановлені під час розгляду скарги, свідчать про неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків, у той час як статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено обов'язок державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
З огляду на вищенаведене, вимоги по скарзі належить задовольнити.
Керуючись ст. ст. 202, 216, 234, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу (вх. №02.3.1-02/4950/23 від 06.07.2023) ОСОБА_1 на дії ДВС - задовольнити.
2. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винести постанову про припинення розшуку майна транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21074 28.08.2008р., належного ОСОБА_1 , та направити дану постанову до виконання органам поліції..
Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала підписана 11.04.2024.
Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ремецькі О.Ф.