пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
10 квітня 2024 року Справа № 903/1015/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут”
про розстрочку виконання рішення суду
по справі №903/1015/23
за позовом: Комунального підприємства “Ковельводоканал” Ковельської міської ради, м. Ковель, Волинська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут” м. Луцьк
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 199 609 грн. 38 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Мачульська Л.В.
Представники:
від боржника: Корнійчук І.М., наказ про призначення від 23.02.2021
від стягувача: Гетьман І.Б., довіреність від 27.06.2023
встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 визнано недійсними додаткові угоди №2 від 20.07.2021, №3 від 21.07.2021, №4 від 22.07.2021, №5 від 27.08.2021, №6 від 29.10.2021, №7 від 16.11.2021, №8 від 01.12.2021, №9 від 03.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/184-1/21 (конкурентна процедура закупівлі UA-2020-10-27-003180-с), укладеного між Комунальним підприємством “Ковельводоканал” Ковельської міської ради (попередня назва в договорі Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства “Ковельводоканал”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут”; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут” (вул. Єршова, 11а, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Комунального підприємства “Ковельводоканал” Ковельської міської ради (вул. Геологів, 2, м. Ковель, Волинська обл., код ЄДРПОУ 05500871) 1 199 609 грн 38 коп боргу та 39 466 грн 14 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 1 239 075 грн 52 коп (один мільйон двісті тридцять дев'ять тисяч сімдесят п'ять грн 52 коп).
04.04.2024 на адресу суду надійшла заява ТОВ “Волиньелектрозбут” про розстрочку виконання рішення суду рівними частинами строком на дев'ять місяців до 25.12.2024.
Ухвалою суду від 05.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут” від 04.04.2024 про розстрочку виконання рішення суду прийнято до розгляду у судовому засіданні 10.04.2024 о 14 год 30 хв. Запропоновано стягувача до 08.04.2024 подати суду пояснення по суті заяви.
Стягувач у поясненнях від 08.04.2024 розстрочення виконання рішення заперечує, оскільки боржник на підтвердження тяжкого фінансового стану не надав копію балансу за попередній звіт, витяг з інформаційної системи органів ДФС щодо стану розрахунків з бюджетом тощо. Відсутність у товариства коштів не є виключною обставиною, яка звільняє його від виконання господарських зобов'язань. Додані до заяви листи свідчать про наявність взаєморозрахунків боржника з ДП «Гарантований покупець», не є доказом скрутного фінансового становища. КП «Ковельводоканал» перебуває у скрутному фінансовому становищі, станом на 01.03.2024 підприємство має 15 563 700 грн кредиторської заборгованості. Одним із негативних наслідків наявності заборгованості зі сплати за електроенергію стало відключення, здійснене 27.02.2024 представниками Ковельської філії ПАТ «Волиньобленерго». Виконання даного рішення має важливе значення для розрахунків з кредиторами. Карантинні заходи як і військовий стан мають загальний характер та стосуються обох сторін.
Боржник клопотанням від 10.04.2024 долучив докази сплати боргу в сумі 133 297 грн 38 коп.
У судовому засіданні представники сторін дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
При цьому судом врахований встановлений ст. 331 ГПК України строк розгляду заяви.
Заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 визнано недійсними додаткові угоди №2 від 20.07.2021, №3 від 21.07.2021, №4 від 22.07.2021, №5 від 27.08.2021, №6 від 29.10.2021, №7 від 16.11.2021, №8 від 01.12.2021, №9 від 03.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/184-1/21 (конкурентна процедура закупівлі UA-2020-10-27-003180-с), укладеного між Комунальним підприємством “Ковельводоканал” Ковельської міської ради (попередня назва в договорі Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства “Ковельводоканал”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут”; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут” (вул. Єршова, 11а, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Комунального підприємства “Ковельводоканал” Ковельської міської ради (вул. Геологів, 2, м. Ковель, Волинська обл., код ЄДРПОУ 05500871) 1 199 609 грн 38 коп боргу та 39 466 грн 14 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 1 239 075 грн 52 коп (один мільйон двісті тридцять дев'ять тисяч сімдесят п'ять грн 52 коп).
Згідно заяви від 04.04.2024 ТОВ «Волиньелектрозбут» просить розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 1 199 609 грн 38 коп таким чином:
- 133 297 грн 38 коп - до 25.04.2024;
- 133 289 грн 00 коп - до 25.05.2024;
- 133 289 грн 00 коп - до 25.06.2024;
- 133 289 грн 00 коп - до 25.07.2024;
- 133 289 грн 00 коп - до 25.08.2024;
- 133 289 грн 00 коп - до 25.09.2024;
- 133 289 грн 00 коп - до 25.10.2024;
- 133 289 грн 00 коп - до 25.11.2024;
- 133 289 грн 00 коп - до 25.12.2024;
в частині судового збору в сумі 39 466 грн 14 коп - до 25.12.2024.
Заява обґрунтована наявністю боргу ДП «Гарантований покупець» перед товариством в сумі 240 мільйонів гривень, що впливає на виконання товариством своїх зобов'язань перед іншими учасниками ринку електроенергії. Товариство є єдиним постачальником універсальної послуги на території Волинської області і зобов'язане обслуговувати споживачів фізичних осіб, об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять медичні, шкільні, навчальні заклади та дитячі садки, інші соціально важливі об'єкти. Загальний розмір заборгованості побутових споживачів становить 230 175 000 грн. У зв'язку з веденням воєнного стану нарахування та стягнення неустойки, інфляційних втрат та процентів річних та зупинення/припинення надання послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не у повному обсязі заборонено. Забезпечення роботи енергетичної системи товариства є критично важливим в умовах воєнного стану.
Як встановлено ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписом ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Статтею 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "2102-ІХ від 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан в Україні введено з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Боржник є юридичною особою, видами діяльності, якого є торгівля електроенергією.
Враховуючи, що існування заборгованості підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь вони були винесені "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:
1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;
2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;
3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";
4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, не відповідність тарифів, низька платоспроможність населення з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно листів боржника у зв'язку з невиконанням ДП «Гарантований покупець» перед ТОВ «Волиньелектрозбут» своїх зобов'язань за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, враховуючи рівень погоджених заявок обсягів електричної енергії для купівлі, товариство вимушене купувати обсяги електричної енергії, які не були придбані та продані ДП «Гарантований покупець», на окремих сегментах ринку за завищеними цінами.
Заявник є єдиним постачальником універсальної послуги на території Волинської області, обслуговує як населення так і об'єкти бюджетної та соціальної сфери, що у свою чергу, у разі подальшого арешту рахунків може призвести до неналежного виконання останнім своїх обов'язків по наданню вказаних вище послуг, що є надважливо у період воєнного стану, який є надзвичайною подією у розумінні п. 3 ч. 4 ст. 331 ГПК України, та постійних блекаутів.
Наявність заборгованості споживачів перед товариством підтверджується інформацією про проведення розрахунків за спожиту електричну енергію за період з жовтня 2023 по лютий 2024 роки.
Наявність реального наміру боржника виконувати рішення суду в добровільному порядку підтверджується частковою оплатою боргу за рішенням суду в сумі 133 297 грн 38 коп, яка визначена як перший платіж згідно графіку боржника.
Враховуючи вищевикладене, що вирішення питання про розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору вид його діяльності, виходячи із засад розумності і справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви боржника та розстрочення виконання рішення суду на три місяці.
Судом враховано, що розстрочка виконання рішення в даній справі на три місяці не порушить баланс інтересів сторін, та спрямована на досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Одноразова сплата усієї суми залишкового боргу 1 105 778 грн 14 коп може лише погіршити фінансовий стан відповідача та навпаки, призвести до зворотного, коли рішення суду відповідач буде не спроможний виконати.
Розстрочення виконання рішення суду на три місяці не є уникненням боржника від виконання свого грошового зобов'язання перед стягувачем.
При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Керуючись ст.ст. 234-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут” від 04.04.2024 про розстрочку виконання рішення суду задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області №903/1015/23 від 13.03.2024 на три місяці рівними частинами зі сплатою:
- 368 592 грн 71 коп до 04.05.2024;
- 368 592 грн 71 коп до 04.06.2024;
- 368 592 грн 72 коп до 04.07.2024.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України
Ухвала суду підписана 11.04.2024.
Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя А. М. Кравчук