пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
08 квітня 2024 року Справа № 903/108/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу №903/108/24
за позовом Першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради
до ОСОБА_1 , м. Ківерці, Луцького району, Волинської області
про стягнення 21050 грн. неустойки,
01.02.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №53/2-223вих-24 від 01.02.2024 Першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ківерцівської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 21050 грн. за несплату коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу впродовж 30 днів з дня укладення договору.
Ухвалою суду від 06.02.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; запропонувати відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; запропонувати позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.
Ухвалу суду від 06.02.2024 було надіслано відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідач ухвалу суду від 06.02.2024 отримав 15.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600248381849.
23.02.2024 через систему “Електронний суд” від позивача надійшла заява про відмову від позову, в якій Ківерцівська міська рада зазначає, що у сфері приватизації комунального майна інтереси Ківерцівської міської ради жодним чином не порушені. Також звертає увагу суду на те, що Ківерцівська міська рада як орган місцевого самоврядування взмозі самостійно вирішувати питання, віднесені законом до компетенції місцевого самоврядування, а також самостійно захищати інтереси громади у випадку їх порушення. Позивач повідомляє, що 16.03.2022 на адресу Ківерцівської міської ради надійшла заява від ОСОБА_1 , відповідно до якої покупець повідомив, що у зв'язку із введеним в Україні воєнного стану він не взмозі оплатити за придбаний об'єкт нерухомого майна та зобов'язується провести оплату після припинення воєнного стану. 23.03.2023 аукціонною комісією було прийнято рішення не застосовувати до покупця санкції у вигляді розірвання договору чи стягнення неустойки. Рішення було оформлене протокольно та передано на затвердження розпорядженням Ківерцівської міської ради відповідно до вимог чинного законодавства та рішення Ківерцівської міської ради №15/20 від 29 листопада 2021 року.
У заяві про відмову від позову позивач посилається на п.1 ч.2 ст.46, п.2 ч.5 ст.53, ст.191 ГПК України, просить прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі.
05.03.2024 до Господарського суду Волинської області від першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшли пояснення №53/2-466вих-24 від 04.03.2024 на заяву позивача про відмову від позову, в яких прокурор зазначає, що ним дотримано вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та повідомлено Ківерцівську міську раду про порушення інтересів Ківерцівської територіальної громади та необхідність їх самостійного захисту органом місцевого самоврядування (листи від 04.07.2023, 21.11.2023 та 31.01.2024), які передували зверненню прокурора з позовом до суду. Також звертає увагу суду на те, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається позивач як на підставу відмови від позову, не є належним доказом того, що ОСОБА_1 звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору купівлі-продажу, а інших належних та допустимих доказів на підтвердження звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за невиконання умов договору купівлі-продажу позивач до заяви про відмову від позову не надав. Прокурор просить продовжити подальший розгляд справи по суті.
Щодо заяви позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Господарський суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (п.4 ч.1 ст.231 ГПК України).
Згідно із ч.ч. 4-5 ст. 55 ГПК України якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Звернення прокурора із заявою до господарського суду - це правовий засіб його реагування на встановлені порушення закону в процесі здійснення наглядових заходів. Не маючи права безпосередньо усувати порушення, прокурор звертається для цього до господарського суду та бере безпосередню участь у процесі, домагаючись як поновлення порушених інтересів держави або органу місцевого самоврядування, так і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
Зазначені положення встановлюють виключні підстави, в яких суд не може закрити провадження у справі, а саме: в разі подання позову прокурора в інтересах органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Тобто, відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У таких випадках спір підлягає вирішенню по суті.
У справі №903/108/24 відмова позивача від позову, поданого прокурором в його інтересах, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
Прокурор у справі №903/108/24 підтримує позовні вимоги і просить продовжувати розгляд справи по суті.
Враховуючи приписи ч.5 ст. 55 ГПК України та зважаючи на те, що прокурор у справі №903/108/24 підтримує позовні вимоги і просить продовжувати розгляд справи по суті, відсутні підстави для закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою позивача від позову.
З огляду на викладене вище, суд продовжує розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Як передбачено ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач відзиву на позов не подав справу на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.
29.11.2021 Ківерцівською міською радою прийнято рішення 15/20 «Про затвердження Переліку об'єктів комунальної власності Ківерцівської міської територіальної громади, які підлягають приватизації у 2021-2022 році, Складу та Положення про діяльність аукціонної комісії для продажу об'єктів малої приватизації комунальної власності Ківерцівської міської територіальної громади».
До вказаного переліку включено нежитлове приміщення по вулиці Львівська, 5 в м. Ківерці загальною площею 102,2 кв.м. (п. 1 додатку № 1 рішення).
Протоколом № 1 засідання Аукціонної комісії для продажу об'єктів малої приватизації комунальної власності Ківерцівської міської територіальної громади від 10.12.2021 прийнято рішення про затвердження стартової ціни та інформаційних повідомлень про продаж на електронному аукціоні з умовами об'єктів малої приватизації, що на праві комунальної власності належать Ківерцівській міській територіальній громаді в особі Ківерцівської міської ради, у тому числі щодо вищевказаного об'єкта.
За результатами аукціону між Ківерцівською міською радою та ОСОБА_1 18.02.2022 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по вулиці Львівська, 5 в м. Ківерці загальною площею 102,2 кв.м. (надалі - договір)(а.с. 15-16).
Договір посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н.І.
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Волинська область, Луцький район, місто Ківерці, вулиця Львівська, будинок № 5, а покупець зобов'язується прийняти зазначене нежитлове приміщення у власність і сплатити за нього визначену грошову суму.
Зазначене вище нежитлове приміщення належить продавцю на праві комунальної власності згідно свідоцтва про право власності, виданого Ківерцівською міською радою 25.01.2001, на підставі рішення Ківерцівської міської ради № 44 від 25.01.2001, зареєстрованого Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 14.02.2001 в реєстрову книгу № 2, за реєстровим № 373, та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ківерцівської міської ради 19.10.2009 на підставі рішення виконкому Ківерцівської міської ряди №270 від 15.10.2009, право власності зареєстроване 05.11.2009 Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 28584867, номер запису - 373, в книзі 2.
Пунктом 2 договору передбачено, що згідно протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-12-24-000049-1 від 18.01.2022, затвердженого розпорядженням міського голови Ківерцівської міської ради № 21-р від 25.01.2022, ціна продажу нежитлового приміщення (без урахування ПДВ) становить 421 000,00 грн.
Відповідно до зазначеного вище протоколу покупець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дня підписання та нотаріального посвідчення цього договору купівлі-продажу сплатити на рахунок органу приватизації - Ківерцівської міської ради вказану ціну продажу за вирахуванням гарантійного внеску, тобто 416559,00 грн.
Гарантійний внесок у сумі 4441,00 грн. сплачений покупцем (квитанція 0.0.2412870588.1 від 12.01.2022 року, АТ «ПриватБанк»).
У разі несплати покупцем зазначеної вище суми протягом 30 днів з дня укладення цього договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5% ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з цим договором купівлі- продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.
Згідно з абзацом 1 п. 3 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця нежитлове приміщення після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта разом з неустойкою (у разі її нарахування) без будь-яких прихованих недоліків. Претензій до якісних характеристик, санітарних та технічних умов до зазначеного нежитлового приміщення покупець не має.
Абзацом 2 п. 4 договору передбачено, що право власності на нежитлове приміщення у покупця виникає згідно статті 334 Цивільного кодексу України після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта разом з неустойкою (у разі її нарахування) та з моменту державної реєстрації у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідач порушив умови договору купівлі-продажу від 18.02.2022, оскільки не оплатив вартості придбаного майна впродовж 30 днів після підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Оплата проведена відповідачем лише 06.06.2023.
21.07.2023 Ківерцівською міською радою прийнято рішення № 28/22 «Про завершення приватизації об'єкта малої приватизації».
Факт несвоєчасної сплати відповідачем коштів за придбане нерухоме майно підтверджується листами Ківерцівської міської ради від 03.08.2023 та 14.12.2023, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що право власності на нежитлове приміщення по вулиці Львівська, 5 в м. Ківерці загальною площею 102,2 кв.м зареєстровано за відповідачем лише 22.06.2023.
Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статті 11 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Як передбачено статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до стаття 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 627, 629 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Згідно із ч. 4 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (в редакції на час укладання договору купівлі- продажу) у разі несплати коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення (у разі якщо нотаріальне посвідчення договору передбачено законодавством) покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (в редакції на час укладання договору купівлі-продажу) покупець, який підписав договір купівлі-продажу, сплачує на відповідний поточний рахунок органів приватизації ціну продажу об'єкта приватизації не пізніше ніж протягом 30 днів з дня підписання договору купівлі-продажу.
За несплату коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі- продажу протягом 30 днів з дня укладення договору купівлі-продажу нараховується неустойка.
Аналогічна умова про сплату неустойки у разі несплати покупцем вартості об'єкта приватизації міститься у договорі купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна комунальної форми власності від 18.02.2022 (п. 2 ).
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що відповідач несвоєчасно сплатив кошти за придбаний об'єкт приватизації, що у відповідності до приписів ст.ст. 24, 29 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (в редакції на час укладання договору купівлі-продажу) та умов укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача неустойки.
З урахуванням ціни продажу об'єкта приватизації - нежитлового приміщення по вулиці Львівська, 5 в м. Ківерці загальною площею 102,2 кв.м., яка склала 421 000 грн., з відповідача підлягає стягненню неустойка в розмірі 21 050 грн., виходячи з розрахунку: 421 000 грн. х 5%.
Позовну заяву про стягнення з відповідача 21050 грн. неустойки подано до суду в період дії воєнного стану.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно із статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за:
- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;
- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;
- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Відповідачем не подано суду жодного доказу на підтвердження настання форс-мажорних обставин, які б впливали на виконання ним зобов'язання.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Ненадходження до місцевого бюджету коштів від продажу комунального майна завдає істотної шкоди економічним та майновим інтересам територіальної громади.
У постанові Верховного Суду у справі № 910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в чому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахиіцених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, яке регулює питання управління об'єктами комунальної власності, а також захист територіальної громади від протиправного ненадходження до бюджету коштів від реалізації об'єктів комунальної власності.
Ненадходження коштів від відчуження комунального майна підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та відповідної територіальної громади, що також свідчить про наявність порушень державних інтересів.
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також його відсутність
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз положень ст. 53 ГГІК України у взаємозв'язку з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави або робить це неналежно.
Бездіяльність компетентного органу означає, що такий суб'єкт знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звергався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
З урахуванням положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, Волинською обласною прокуратурою 07.07.2023 та Луцькою окружною прокуратурою 21.11.2023 до Ківерцівської міської ради як уповноваженого органу від імені територіальної громади управляти комунальним майном направлено листи, у яких повідомлено орган місцевого самоврядування про допущені відповідачем порушення законодавства та несплату коштів за придбані об'єкти нерухомості.
Ківерцівська міська рада листами від 03.08.2023 та від14.12.2023 повідомила, що не вбачає порушень у діях відповідача щодо несвоєчасної сплати останнім коштів за придбаний об'єкт приватизації, який належав Ківерцівський територіальній громаді, у зв'язку із введенням на території України правового режиму воєнного стану.
Таким чином, прокурором надано достатній строк Ківерцівській міській раді для самостійного захисту інтересів територіальної громади, що останньою зроблено не було.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від і 5.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" свідчать про наявність у прокурора права представляти інтереси держави у суді шляхом подачі позову до відповідача.
На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Луцькою окружною прокуратурою повідомлено Ківерцівську міську раду про намір звернення прокурора з позовом до суду листом №53/2-203вих-24 від 31.01.2024.
Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
У відповідності до ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
Статею 20 ГПК України та ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» визначено чітку підсудність таких спорів господарським судам.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Спірне майно знаходиться за адресою: вул. Львівська, 5, м. Ківерці, Луцького району Волинської області, а тому спір підглядає вирішенню у Господарському суді Волинської області.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов'язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКГІГІ НОМЕР_1 ) на користь Ківерцівської міської ради (45200, Волинська область, Луцький район, м. Ківерці, вул. Шевченка, 14, код ЄДРПОУ 26516861) неустойку в розмірі 21 050 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКГІГІ НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська обл.,43025, код ЄДРПОУ 02909915) 3028 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено та рішення підписано 11.04.2024.
Суддя І. О. Якушева