11.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3000/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 (суддя Юзіков С.Г., повний текст складено 07.02.2024) у справі № 904/3000/23
за позовом Акціонерного товариства "КОМІНБАНК"
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРНІХРОМ"
відповідача-2: ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 у справі №904/3000/23 клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - задоволено.
Зупинено провадження у справі 904/3000/23 за позовом Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" до Відповідача -1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРНІХРОМ"; Відповідача - 2 - ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 761/34085/23.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "КОМІНБАНК", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 по справі № 910/10453/23, якою зупинено провадження у справі 904/3000/23 за позовом Акціонерного товариства “КОМІНБАНК” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “УКРНІХРОМ”, ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 761/34085/23, справу № 904/3000/23 направити для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що:
- судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 461/4145/19;
- судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у Постановах від 07.08.2019 у справі № 753/18425/16-ц, від 07.07.2022 у справі № 910/7967/19, відповідно до якої, для укладення договору поруки (за яким стороною договору виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя. Укладаючи договір поруки, поручитель не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов'язальних правовідносин;
- предметом доказування у даній справі є встановлення факту наявності у Позивача права на стягнення грошових коштів, водночас, предметом розгляду у справі № 761/34085/23 є вимога третьої особи, про визнання недійсним Договору поруки, що укладений між Позивачем та Відповідачем-2. Отже, предметом доказування у справі № 761/34085/23 є наявність або відсутність законодавчо визначених підстав для визнання недійсним Договору поруки.
Судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не обґрунтовано, яким чином розгляд справи № 761/34085/23 унеможливлює розгляд даного спору, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав спору;
- необґрунтоване зупинення провадження у даній справі може призвести до порушення вимог статті 6 Конвенції щодо дотримання розумних строків розгляду справи і права на справедливий суд.
Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КОМІНБАНК» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про зупинення провадження від 05.02.2024 по справі № 904/3000/23 - без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 15.02.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/3000/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
19.02.2024 матеріали справи №904/3000/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 у справі №904/3000/23; розгляд апеляційної скарги ухвалено провести у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
У листопаді 2023 року позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить солідарно стягнути з Відповідачів 531 044,90 грн., з яких: 513 900,00 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 16 501,92 грн. - заборгованості за простроченими процентами за кредитом, 642,38 грн. - заборгованості за простроченою комісією за договором, зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде виконувати рішення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення на суму основного боргу у розмірі 513 900,00 грн., до моменту виконання рішення суду.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем-1 Договору про надання гарантії № G10596/22 від 14.04.2022 та відповідачем-2 договору поруки №G10596/22/Р від 14.04.2022.
16.01.2024 від Відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №904/3000/23 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 761/34085/23.
Клопотання обґрунтоване тим, що позивач, як на підставу для стягнення грошових коштів з Відповідача-2 посилається на Договір поруки №G10596/22/Р від 14.04.2022, який укладено в забезпечення виконання зобов'язань за Договором №G10596/22 про надання банківської гарантії від 14.04.2022. У зв'язку з тим, що дружина Відповідача-2 - Зеленська Т.В. ні усну, ні письмову згоду на укладення Договору поруки не надавала, остання звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою про визнання Договору поруки №G10596/22/Р від 14.04.2022 недійсним. Шевченківським районним судом м. Києва відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання по справі призначене на 27.02.2024.
Ухвалою суду від 05.02.2024 зупинено провадження у справі 904/3000/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 761/34085/23.
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Зупиняючи провадження у справі № 904/3000/23, господарський суд першої інстанції виходив з того, що справа № 904/3000/23 є пов'язаною зі справою № 761/34085/23, яка розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, оскільки при розгляді справи № 761/34085/23 буде встановлено дійсність (недійсність) Договору поруки № G10596/22/P від 14.04.2022, що виключає можливість остаточного вирішення справи № 904/3000/23 до вирішення спору в справі № 761/34085/23.
Також суд зазначив, що предмет розгляду у справі №761/34085/23, а саме, визнання Договору поруки недійсним, має безпосереднє значення для вирішення спору стосовно стягнення грошової суми у справі № 904/3000/23.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що обставини, які будуть встановлені у справі № 761/34085/23 мають преюдиційне значення та є істотними для даної справи, оскільки в наведеній справі встановлюється, зокрема, правомірність підписання і дійсність Договору поруки № G10596/22/Р від 14.04.2022, на підставі якого, Позивач просить стягнути борг з Відповідача-2 у даній справі, що згідно з ГПК України у суду відсутні повноваженнями за своєю ініціативою вирішувати питання стосовно дійсності договору, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №904/3000/23 до набрання законної сили рішенням у справі №761/34085/23.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пунктом 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Причиною зупинення провадження у справі згідно п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим зумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України). Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте, які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Досліджуючи питання про дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, Верховний Суд у своїх постановах виходить із системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є: - об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі; - пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення; - обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: - чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Водночас, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів дійсної справи, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення грошових коштів з Відповідача-1 на підставі Договору про надання банківської гарантії № G10596/22 від 14.04.2022, а до Відповідача-2, з огляду на положення Договору поруки №G10596/22/Р від 14.04.2022.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд має встановити наявність між сторонами правовідносин гарантії, належного виконання з боку Банку зобов'язань в частині сплати гарантійних коштів за цим договором, належного/неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором гарантії в частині повернення визначених договором сум в обумовлені договором строки, наявність між сторонами правовідносин поруки, належного/неналежного виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором поруки.
Так, зупиняючи провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 761/34085/23, суд першої інстанції послався на пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України, тобто на наявність об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи № 761/34085/23 за позовом дружини ОСОБА_1 - Зеленської Т.В., про визнання Договору поруки №G10596/22/Р від 14.04.2022 недійсним, зазначивши при цьому, що у разі можливого задоволення позову у справі № 761/34085/23, підстава заявленого позову у справі № 904/3000/23 в частині до відповідача-2 буде відсутня, оскільки позовні вимоги обґрунтовані умовами вищевказаного договору поруки. Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що у цій справі № 904/3000/23 відсутні правові підстави для встановлення обставин, які входять до предмета доказування у справі № 761/34085/23, оскільки вимоги про визнання недійсним договору поруки у справі № 904/3000/23 не заявлені.
Однак, колегія суддів зазначає, що господарський суд, всупереч положенням процесуальних норм, які регулюють інститут зупинення провадження у справі, зупиняючи провадження у цій справі, в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, з яких він дійшов висновку саме про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Водночас, господарський суд має достатньо правових підстав та повноважень для розгляду та вирішення по суті цієї справи.
Колегія суддів, зважаючи на предмет позову у цій справі виходить з того, що предметом дослідження у цій справі є встановлення обставин і підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за договором гарантії і поруки. Отже, встановленню підлягають саме обставини невиконання (неналежного виконання) відповідачем-1 зобов'язань щодо сплати гарантії, які суд може встановити на підставі наявних у справі доказів, адже він наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі та встановлення відповідних обставин/фактів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, що надає йому можливість самостійно встановити всі обставини справи та ухвалити рішення по суті.
При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що у справі № 761/34085/23 розглядаються вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Комінбанк», ОСОБА_1 про визнання недійним договору поруки №G10596/22/Р від 14.04.2022, не свідчать про неможливість розгляду даної справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Господарський суд не дав належної правової оцінки вказаній нормі та не врахував, що закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідні висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.03.2024 у справі №907/882/22.
На переконання колегії суддів, наявність спору щодо визнання недійсним договору не свідчить про об'єктивну неможливість здійснення розгляду цієї справи судом першої інстанції, відповідно, не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК, який, зокрема, містить виключення щодо обов'язку суду зупиняти провадження у справі, у зв'язку з об'єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Подібну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 24.05.2021 у справі № 910/7331/20.
Верховний Суд також неодноразово акцентував увагу на тому, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 07.05.2018 у справі № 903/351/16 та від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що зупинення господарським судом провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 761/34085/23, здійснене з порушенням положень пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, що призвело до нездійснення розгляду справи упродовж розумного строку та суперечить засадам господарського судочинства і вимогам Конвенції.
Згідно зі ст.280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За приписами ч.3 ст.271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, при цьому судом першої інстанції порушені норми процесуального права, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області, з подальшим направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Оскільки ухвала про зупинення провадження у справі, яка переглянута в апеляційному порядку, не відноситься до переліку ухвал, які підлягають касаційному оскарженню після їх апеляційного розгляду, в порядку п.2 ч.1 ст.287 ГПК України, то постанова Центрального апеляційного господарського суду оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 280, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 у справі № 904/3000/23 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 у справі № 904/3000/23 - скасувати.
Справу № 904/3000/23 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.
Розподіл сум судового збору, за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 у цій справі, здійснити Господарському суду Дніпропетровської області за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.04.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков