Справа № 462/2988/24
10 квітня 2024 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді Палюх Н.М.
з участю секретаря судового засідання Демидюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просить: заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 600м до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисту і через третіх осіб; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб переслідувати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та в будь-який спосіб спілкуватись з нею. Заяву обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у цивільному шлюбі та мають спільну дитину ОСОБА_3 . Відносини між ними припинені більше двох років тому. Судовим наказом по справі №462/7383/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі частини від його доходу. Через наявність великої заборгованості та неприязних відносин, ОСОБА_2 неодноразово вчиняв відносно ОСОБА_1 домашнє насильство із наміром змусити закрити виконавче провадження та відмовитись від аліментів на утримання дитини. ОСОБА_2 двічі вчиняв домашнє насильство відносно ОСОБА_1 за місцем її проживання, раптово приходив в стані алкогольного сп'яніння та вчиняв дії психологічного та фізичного насильства - виламував двері, вживав нецензурну лексику, викрикував погрози. Крім цього, разом із ОСОБА_1 проживає двоє малолітніх дітей, які також відчувають небезпеку за своє життя та здоров'я через неадекватну поведінку ОСОБА_2 . За наведеного просить заяву задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.3505 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
Заявник, яка належним чином була повідомлена про час, день та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилася, натомість її представник - адвокат Манукян М.А. подала суду заяву, в якій просить проводити розгляд заяви за її відсутності і задовольнити вимоги такої в повному обсязі.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 на виклик суду не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час, день та місце судового засідання в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відтак, враховуючи наведене та беручи до уваги обмежений строк розгляду даної категорії справ, визначений ч.2 ст.3505 ЦПК України, суд вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності заінтересованої особи ОСОБА_2 .
Дослідивши надані у справі докази та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заявниця ОСОБА_1 проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 разом із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
З огляду на наведене, судом встановлено, що ОСОБА_2 не є власником (співвласником) вказаної квартири і не має зареєстрованого місця проживання за цією адресою.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, стверджує, що ОСОБА_2 систематично вчиняє відносно неї домашнє психологічне насильство, через наявність заборгованості по аліментах та у зв'язку із наміром змусити її закрити виконавче провадження, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах від 18.10.2023 у виконавчому провадженні №71262590.
Главою 13 розділу IV ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3502 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана, зокрема, особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до п. 3, 4, 6, 8, 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Зі змісту положень ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вбачається, що є визначений перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Положеннями ст.21 цього Закону передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 та п.1 ч.1 ст.26 даного Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.
Обмежувальним приписом стосовно кривдника є встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , суд бере до уваги, що наведені заявником обставини підтверджуються постановою Залізничного районного суду м.Львова від 15.03.2024 у справі №462/2117/24, згідно з якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2, ч. 1 ст. 184 КУпАП та визнано винним у вчиненні 19.02.2024 домашнього насильства у формі психологічного насильства відносно цивільної дружини ОСОБА_1 , а саме: голосно стукав у вхідні двері квартири, перебуваючи на вулиці, під вікнами її квартири вигукував погрози, кидав болотом.
Окрім цього, постановою Залізничного районного суду м.Львова від 08.01.2024 у справі №462/9479/23 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та визнано винним у вчиненні 12.11.2023 домашнього насильства у формі психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , а саме: виражався нецензурною лайкою в її сторону, виламував двері у квартиру.
Також у матеріалах адміністративних справ №462/2117/24 та №462/9479/23 наявні форми оцінки ризиків домашнього насильства, згідно з якими кривдник ОСОБА_2 погрожував вбити постраждалу особу ОСОБА_1 та/або її дітей, схильний до сильних та/або постійних ревнощів та контролює більшу частину повсякденного життя постраждалої особи, має алкогольну та наркотичну залежність, зловживає алкогольними напоями чи наркотичними речовинами, має фінансові проблеми, виганяв постраждалу особу та/або її дітей з місця проживання та/або погрожував здійснити такі дії.
За змістом ст. 350 6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Частинами 2, 3, 4 ст.26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до ст.77-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини та їх правове регулювання, оцінивши зібрані докази, суд дійшов переконання, що заявником надано належні та допустимі докази, які в своїй сукупності підтверджують факти вчинення психологічного насильства щодо неї зі сторони заінтересованої особи, яке відбувається вже протягом кількох місяців і має систематичний характер, те що ОСОБА_2 є беззаперечним кривдником, а вжиті заходи, а саме притягнення його до адміністративної відповідальності не вплинули на поведінку ОСОБА_2 і він продовжує вчиняти протиправні дії, а тому існують ризики продовження чи повторного вчинення насильства та загрози настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи.
З підстав, наведених вище, суд погоджується із доводами ОСОБА_1 та з метою застосування дієвого та ефективного захисту її інтересів, а також недопущення повторного випадку домашнього насильства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 .
Однак, з аналізу встановлених судом фактичних обставин справи та із врахуванням того, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що є сусіднім будинком, у якому проживає ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, а саме необхідно встановити одне із обмежень: заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше ніж 100м до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Керуючись ст. 2, 5, 10, 81, 82, 258, 259, 264, 265, 350-1-350-6, 350-8, 353, 354, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису- задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис ОСОБА_2 на строк шість місяців, яким:
- заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше ніж 100м до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисту і через третіх осіб;
- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб переслідувати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та в будь-який спосіб спілкуватись з нею.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Повідомити про прийняте рішення Відділ поліції № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік та Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Усаники справи:
заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;
заінтерсована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: