Рішення від 10.04.2024 по справі 335/1489/24

1Справа № 335/1489/24 2/335/1283/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Печерей О.С.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим через представника - адвоката Цокало Тетяну Михайлівну, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович та приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс», в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1035136 від 20.11.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з позивача на користь ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 20572,25 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послалась на те, що вказаний виконавчий напис є незаконним, таким, що вчинений із грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та відповідно таким, що не підлягає виконанню, а саме:

-нарахована сума заборгованості суперечить п. 54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12;

-нотаріусом не перевірено факт безспірності заборгованості, на що звертає увагу Верховний суд в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16;

-нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі документів, які не підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

-нотаріус вчинив виконавчий напис за відсутності виписки з особового рахунка боржника, що є обов'язковою для вчинення виконавчого напису;

-нотаріус при вчиненні виконавчого напису керувався переліком документів, на яких може бути вчинений виконавчий напис нотаріуса, у редакції, яку постановою Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017 визнано незаконною та нечинною;

-вчинення виконавчого напису на нотаріально не посвідченому договорі суперечить висновкам Верховного Суду, що викладені в п.83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 по справі № 910/10374/17, а також суперечить позиції Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 та від 12 березня 2020 року у справі N 757/24703/18-ц .

Ухвалою суду від 08.02.2024 було відкрито провадження у справі, а розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження. Всім учасниками справи був наданий час для подання письмових заяв по суті спору, доказів на їх обґрунтування, а також заяв про розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідач явку представника в судове засідання двічі не забезпечив, отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі та судові виклики в електронному вигляді через електронний кабінет у ЄСІТС, що підтверджується відповідними довідками. Відзиву на позов та (або) заяв процесуального характеру відповідач не подав. Про причини неявки представника відповідача відомості до суду не надходили.

Приватний виконавець та приватний нотаріус письмових заяв по суті спору чи з процесуальних питань не надіслали.

У зв'язку з вказаними обставинами 10.04.2024 судом була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до такого.

Викладення обставин та доказів, встановлених та досліджених судом.

В провадженні приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрія Олександровича перебуває на виконанні ВП №68495674 від 04.02.2022 року, сторонами якого є - ОСОБА_2 (боржник), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (стягувач), код за ЄДРПОУ: 42254696.

20 листопада 2020 року ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, було вчинено виконавчий напис, в якому запропоновано звернути стягнення з громадянки України, якою є ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - невідомо, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце роботи невідоме, яка є Боржником за Кредитним договором 577265086 від 14 лютого 2020 року, укладеним з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ідентифікаційний код юридичної особи 38569246, правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28 листопада 2018 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС», ідентифікаційний код юридичної особи 39700642, правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05 серпня 2020 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», ідентифікаційний код юридичної особи 42254696, місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, реквізити: НОМЕР_2 в ПрАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО 380634, далі іменований - Стягувач, заборгованість за Кредитним договором 577265086 від 14 лютого 2020 року. Строк платежу за Кредитним договором 577265086 від 14 лютого 2020 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 04 листопада 2020 року по 04 листопада 2020 року.

Сума заборгованості складає 19 372,25 (Дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят дві гривні 25 копійок), в тому числі: - 6 749,75 (Шість тисяч сімсот сорок дев'ять гривень 75 копійок) - прострочена заборгованість за сумою кредиту; - 0,00 (Нуль гривень 00 копійок) - прострочена заборгованість за комісією; - 12 622,50 (Дванадцять тисяч шістсот двадцять дві гривні 50 копійок) - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; - 0,00 (Нуль гривень 00 копійок) - строкова заборгованість за сумою кредиту; 0,00 (Нуль гривень 00 копійок) - строкова заборгованість за комісією; - 0,00 (Нуль гривень 00 копійок) - строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; - 0,00 (Нуль гривень 00 копійок) - строкова заборгованість за штрафами і пенями. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, в розмірі 1 200,00 (Одна тисяча двісті гривень 00 копійок), які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 20 572,25 (Двадцять тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні 25 копійок).

ОСОБА_2 ще 06.07.2019 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 », що підтверджується копією Свідоцтва шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 06.07.2019 Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

З суті постанови ВП № 68495674 від 04.02.2022 р. та виконавчого напису №103516 від 20.11.2020 р. вбачається, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і позивачем укладено кредитний договір №577265086 від 14.02.2020 р.

Згідно п.1.2 кредитного договору № 577265086 від 14.02.2020 р., договір укладався строком на 25 днів, тобто строк договору закінчується 10.03.2020 р., що також підтверджується графіком розрахунків до кредитного договору №577265086 від 14.02.2020 р.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 577265086 від 14.02.2020 р. сума кредиту становить 6 750,00 грн. Згідно графіку розрахунків до кредитного договору № 577265086 від 14.02.2020 р.: загальна сума кредиту становить 9 488,75 грн., за якою проценти за користування кредитом становлять 2 738,75 грн., сума кредиту становить 6 750,00 грн.

Відповідач надані позивачем докази не оспорював і не спростував.

Жодного доказу на підтвердження безспірності вимоги відповідача до позивача за вказаним кредитним договором, а також на підтвердження вжиття приватним нотаріусом передбачених законом заходів щодо перевірки безспірності такої вимоги, так само і доказів на підтвердження повідомлення позивача про факт заміни кредитора у зобов'язанні, матеріали справи не містять.

Норми права та правові висновки Верховного Суду, що підлягають застосуванню.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 (надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, пункти 1 і 2 Постанови № 662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 Постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21.03.2017 року.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі

№ 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд Ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Крім того, розглядаючи правову природу відносин, що виникають у зв'язку з вчиненням нотаріусом виконавчого напису, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц зазначила про таке.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Проте, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Мотиви та висновки суду при вирішенні цієї справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги наведені вище процесуальні норми, суд виходить з того, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження законності та обґрунтованості оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, а тому несе ризик настання відповідних процесуальних наслідків.

За відсутності доведеності іншого, суд виходить з того, оспорюваний виконавчий напис був вчинений на договорі, який не входить в перелік документів, на яких дозволяється вчиняти виконавчий напис нотаріуса, та за відсутності доказів наявності безспірної заборгованості позивача, і погоджується з відповідними доводами сторони позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність правомірності вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, і погоджується із всіма доводами позивача, а тому вважає позов законним та обґрунтованим, і таким, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, на загальну суму 968,96 грн., підлягають стягненню з відповідача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрат и, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.09.2020 року справі № 910/4201/19, форми гонорару відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги, наданої адвокатом Цокало Т.М., в розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження вказаного розміру витрат сторона позивача надала такі документи:

- Договір № 841 про надання правової (правничої) допомоги від 09.01.2024 року, який укладений між позивачем та адвокатом Цокало Т.М.;

- Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 до Договому № 841 про надання правової (правничої) допомоги від 09.01.2024 року, в якому сторони узгодили суму оплати у розмірі 10000,00 грн. за надану адвокатом позивачу правову допомогу, що полягала у консультації, підготовці і написанні адвокатського запиту, повторній консультації, складенні і направленні позовної заяви;

- квитанцію № 841 від 02.02.2024 про сплату позивачем на користь адвоката Цокало Т.М. суми в розмірі 10000,00 грн. на підставі вказаного Договору.

Як випливає з п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Оцінюючи понесені позивачем витрати на оплату правової допомоги, суд вважає їх такими, що вони не явно нерозумними, несправедливими та (або) неспівмірними, з огляду на стягнуту оспорюваним виконавчим написом грошову суму, зусилля та час, які позивач змушений був витратити на захист своїх прав, а адвокат - на надання позивачу відповідної допомоги.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідач не надав заперечень щодо розміру вказаних витрат, а звернувшись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на кредитному договорі, не міг не знати, що така нотаріальна дія в даному випадку є незаконною (судова практика з розгляду справ даної категорії є усталеною з 2020 року), і, відповідно, не міг не усвідомлювати, що, обравши спосіб захисту своїх прав, який завідомо не відповідав вимогам закону, він несе ризик негативних наслідків цього, в тому числі й ризик покладення на нього судових витрат.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесених позивачем, і які підлягають покладенню на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 15, 16, 1212 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 82, 84, 19, 141, 176, 263-265 ЦПК України, керуючись ст.ст.83, 246, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , поданий через представника - адвоката Цокало Тетяну Михайлівну, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович та приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1035136 від 20.11.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за Кредитним договором № 577265086 від 14.02.2020 в розмірі 20572,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 34, офіс 511, код ЄДРПОУ 42254696) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.М. Мінаєв

Попередній документ
118289832
Наступний документ
118289834
Інформація про рішення:
№ рішення: 118289833
№ справи: 335/1489/24
Дата рішення: 10.04.2024
Дата публікації: 15.04.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (05.07.2024)
Дата надходження: 07.02.2024
Предмет позову: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Розклад засідань:
12.03.2024 10:00 Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
10.04.2024 13:00 Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя