Номер провадження 22-ц/821/759/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/3059/23 Категорія: 304090000 Сакун Д.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
10 квітня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіНовіков О.М., Сіренко Ю.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.02.2024 (повний текст складено 16.02.2024, суддя в суді першої інстанції Сакун Д.І.) у цивільній справі за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
у грудні 2023 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредитному договору №0791-6413 від 07.09.2021 станом на 28.11.2023 у розмірі 52880,00 гривень, що складається із заборгованості за кредитом - 8000 гривень, простроченої заборгованість за нарахованими процентами - 44880,00 гривень, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього перед банком утворилася заборгованість, що складається із заборгованості за кредитом та нарахованими процентами про стягнення якої порушено питання в даній справі.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.02.2024 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 360 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 8000 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 3 360,00 грн., з посиланням на обґрунтованість тверджень позивача про прострочення повернення позичальником отриманих по договору кредитних кошів та нарахованих на них відсотків. Також суд вказав, що відсотки за користування кредитними коштами нараховуються лише на строк дії договору (14 днів- п.2.5 договору), погоджений сторонами.
Позивачем 20.03.2024 подано на вказане рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відхилених позовних вимог, які задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вказано на те, що суд не звернув уваги, що строк кредитування сторони погодили в п.7.6 тривалістю 300 календарних днів, за які і мають нараховуватися відсотки.
У відзиві на апеляційну представник ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, вважає її доводи такими, що не заслуговують на увагу суду, відповідно, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 52880,00 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, що здійснює діяльність з інших видів кредитування, отримало Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи НОМЕР_1 від 01.08.2013, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
07.09.2021 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №0791-6413, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) складає єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що розмір процентів по кредиту складає 3% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами.
У пункті 2.5 договору встановлено, що строк користування кредитом складає 14 календарних днів.
Реальна річна процентна ставка становить 1 139 966%.
Пунктом 3.1 договору передбачено обов'язок позичальника повернути кредитні кошти та нараховані за договором платежі не пізніше ніж в останній день строку кредитування.
Одночасно сторони у пункті 7.6 договору погодили, що строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позивальнику та дорівнює строку кредитування.
Відповідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А845 для підписання кредитного договору №0791-6413 від 07.09.2021 та підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши Позичальнику кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Факт видачі кредиту, підтверджують документи про перерахування кредитних коштів.
Позичальник всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору та не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав інші грошові зобов'язання перед Кредитодавцем за договором.
Заборгованість позичальника станом на 28.11.2023 складає 52880,00 гривень: за кредитом - 8000 гривень, за нарахованими процентами - 44880,00 гривень.
Вимоги про стягнення вказаних сум є предметом розгляду в цій справі.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також апеляційний суд приймає до уваги, що у статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі наявні у постанові ВС від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.
З аналізу наявних у справі доказів вбачається, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою «самостійного введення одноразового ідентифікатора» в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, що відповідає вищенаведеним приписам ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та вважається належною письмовою формою укладення кредитного договору.
При цьому відповідний кредитний договір є чинним та у судовому порядку недійсним не визнавався, відтак, висновки суду першої інстанції у даній справі про наявність кредитної заборгованості у позичальника є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими доказами.
Одночасно апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції помилково зазначив, про те, що позивач має право на нарахування відсотків по кредиту лише на 14 днів з моменту укладення кредитного договору за приписами п.2.5 договору, адже сторони окремо у пункті 7.6 договору погодили, що строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позивальнику та дорівнює строку кредитування.
При цьому з пояснень до пункту 2.5, на який звернув увагу суд першої інстанції, вбачається, що 14 днів це обраний (бажаний) для позичальника строк користування кредитом протягом якого буде використано право на застосування пільгової процентної ставки по кредиту.
Відтак, у разі, якщо позичальник користується кредитними коштами більше як 14 днів мають застосовуватися погодженні положення п. 7.6 договору щодо загальних строків кредитування протягом яких нараховуватимуться відсотки по кредиту.
Таким чином доводи скаржника у справі про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування заборгованості по відсоткам за кредитом на суму 44880,00 гривеньзнайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.
Слід прийняти до уваги, що заперечень стосовно математичних розрахунків позивача щодо заборгованості по відсоткам за кредитом відповідач не навів.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.02.2024 у даній справі належить скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про повне задоволення відповідних позовних вимог та визначення загального розміру заборгованості, що стягується з відповідача на користь позивача у справі, в сумі 52880,00 гривень.
Таким чином апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог у справі з відповідача на користь позивача слід стягнути 2684 грн. судового збору за розгляду справи судом першої інстанції та 4026 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи, а всього 6710 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Доказів наявності у відповідача пільг по сплаті садового збору матеріали спавши не містять.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.02.2024 у даній цивільній справі - скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 44880,00 гривень простроченої заборгованість за нарахованими процентамипо кредитному договору №0791-6413 від 07.09.2021.
Визначити загальний розмір заборгованості, що стягується з відповідача на користь позивача у справі, в сумі 52880,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 6710 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
У решті рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.02.2024 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 10.04. 2024.
Суддя-доповідач
Судді