Номер провадження 22-з/821/46/24 Справа № 700/1021/23
про відмову в ухваленні додаткового рішення
10 квітня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідач Фетісова Т.Л.
судді Гончар Н.І., Сіренко Ю.В.
секретар Матюха В.І.
розглянувши заяву ФГ «Персть» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ФГ «Персть» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим,
ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14.02.2024 прийнято відмову відповідача ОСОБА_1 від апеляційної скарги на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 24.11.2023 про забезпечення позову у даній справі та закрито апеляційне провадження.
07.03.2024 позивач ФГ «Персть» направило засобами поштового зв'язку до Черкаського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, вказуючи на те, що під час постановлення вказаної ухвали апеляційного суду не було вирішено питання про судові витрати в розмірі 4000,00 грн., понесені заявником за прибуття представника до суду.
Матеріали даної цивільної справи надійшли із Лисянського районного суду Черкаської області до апеляційного суду 21.03.2024.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши матеріали справи та доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.
Згідно ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.
Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
При цьому ВП ВС у постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20 вказала на те, що подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.
Тому у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.
У такому разі в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови, а саме згідно з частиною п'ятою статті 364 ЦПК України унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення.
Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи, яка падала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ЦПК України), а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги. Однак такий же за своїми наслідками результат вони б отримали і у разі закриття апеляційного провадження, оскільки судове рішення, ухвалене судом першої інстанції по суті спору, залишається без змін.
Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У даній справі на ухвалу про забезпечення позову 24.11.2023 відповідачем було подано апеляційну скаргу за якою відкрито апеляційне провадження згідно ухвали від 25.12.2023. У послідуючому за заявою скаржника про відмову від її апеляційної скарги апеляційне провадження було закрито.
Відтак позивач ФГ «Персть» має право на відшкодування за рахунок відповідача понесених при апеляційному розгляді цієї справи судових витрат.
Позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення вказав на понесення витрат на суму 4000,00 грн. на прибуття представника на засідання суду, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 29.01.2024 та від 13.02.2024 кожен на 2000,00 грн., в яких зазначено про те, що Козлову О.В. (представнику позивача) на прибуття до суду по справі №700/1021/23 надаються кошти.
Отже зазначені витрати позивача слід класифікувати як такі, що пов'язані із забезпеченням явки представника до суду.
У частині 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 138 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.
Така правова позиція викладена в постановах ВС від 12.08.2020 у справі №826/13271/16 та від 30.11.2020 у справі №806/1943/18.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що заявником не обґрунтовано у чому саме полягали витрати його представника Козлова О.В. на прибуття до суду, зокрема, не зазначено яким саме транспортом користувався представник для проїзду до м. Черкаси, де знаходиться суд апеляційної інстанції - чи ним було придбано залізничний квиток, квиток на автобус чи було забезпечено проїзд власним транспортним засобом із обґрунтуванням витрат на пальне для проїзду до м. Черкаси та назад до місця проживання представника.
Також надані заявником докази не містять даних про можливу оплату проживання представника у м. Черкаси для забезпечення можливості його участі у судовому засіданні.
Отже саме по собі передання коштів представнику для участі у судовому засіданні не може підтверджувати понесення відповідних судових витрат, адже заявником не обґрунтовується яким саме чином сплачені кошти забезпечили участь представника у судовому розгляді справи, зокрема, яким чином було оплачено проїзд до місця розташування суду чи проживання представника з обґрунтуванням вартості таких витрат.
За таких обставин заява позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування йому судових витрат до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 138, 141, 270, 368 ЦПК України, апеляційний суд,
заяву ФГ «Персть» про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі - відхилити.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з дня постановлення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Суддя-доповідач
Судді