Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/107/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
27.03.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому Кіровоградської області кримінальне провадження № 12023121100000022 від 15.01.2023, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2023 року.
Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Копенковате Новоархангельського району Кіровоградської області, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта вища, одружений, пенсіонер, раніше не судимий, -
визнаний винуватим та засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 15700 гривень 57 копійок.
Вирішено питання судових витрат та речових доказів по справі.
Кримінальне провадження розглянуто за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він порушив правила безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за таких обставин.
Так, ОСОБА_8 перед початком експлуатації та керуванням автомобілем «Miysubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п.2.3 ( а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 ( п.2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан…транспортного засобу…) не забезпечив належну перевірку та технічну справність транспортного засобу.
При наявності видимих та завчасно відомих технічних несправностей транспортного засобу, а саме встановлення на задню вісь шин різних моделей з різними малюнками протектора та заднього правого колеса з наднормативним зносом малюнка протектора шини, що суперечить вимогам п.п.31,4, 31.4.5 ( а) та (г) ПДР України (п.31.4 Забороняється експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: п.31.4.5 Колеса і шини: а) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм; г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні…, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів…) та забороняє експлуатацію транспортного засобу, розпочав керування вищевказаним автомобілем.
Дані несправності об'єктивно могли бути виявлені водієм за результатами зовнішнього візуального огляду, проведеного перед початком експлуатації транспортного засобу та усунені належним технічним обслуговуванням ходової частини автомобіля «Mitsubishi Lancer».
Водій ОСОБА_8 14.01.2023 здійснював керування транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить останньому на праві приватної власності в світлу пору доби та рухався за межами населеного пункту зі сторони с. Піщаний Брід у напрямку м. Помічна, при цьому проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки руху, чим грубо порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3 ( б, д) ПДР України ( п.1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну… і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), позбавивши себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху.
Під час подальшого руху, близько 11 години 10 хвилин ОСОБА_8 керував вищевказаним транспортним засобом та рухався на вказаній автомобільній дорозі, що на території Піщанобрідської сільської територіальної громади Новоукраїнського району, свідомо перевищив безпечну швидкість руху у складних дорожніх та погодних умовах, що обумовлювалися наявністю ожеледиці на проїзній частині, чим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом щоб не наражати на небезпеку інших учасників дорожнього руху та вірно оцінювати дорожню обстановку, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України ( п.12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, … і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним).
Отже, водій ОСОБА_8 не обрав безпечної швидкості руху керованого ним автомобіля у вказаних дорожніх умовах, що призвело до його заносу, втрати керованості та подальшого виїзду на зустрічну смугу руху, де на відстані 2,5 м до краю дороги та 2 200 м до дорожнього знаку №5.51 ПДР України ( с. Піщаний Брід) відбулось зіткнення з автомобілем «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Порушення вказаних вимог ПДР України водієм ОСОБА_8 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталася та у результаті якої водій автомобіля «Renault Kangoo» ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота з ушкодженням підшлункової залози та товстого кишечника, перелому лівої здухвинної кістки, які утворилися від дії тупого предмета зі значною силою, індивідуальні властивості предмета в ушкодженнях не відобразилися. Дані тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Смерть ОСОБА_11 настала від закритої тупої травми живота з ушкодженням підшлункової залози та товстого кишечника, перебіг якої ускладнився фібринозним перитонітом та посттравматичним панкреонекрозом, що привело до поліорганної недостатності, про що свідчать дані судово-медичної експертизи трупа і дані судово-медичної гісологічної експертизи.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення та юридичної кваліфікації дії обвинуваченого, просить вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08.11.2023, стосовно ОСОБА_8 , скасувати в частині призначеного основного покарання.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, без застосування ст. ст. 69, 69-1, 75 КК України.
В решті вирок залишити без змін.
Обгрунтовує свої вимоги тим, що вирок суду першої інстанції не містить переконливого обґрунтування щодо можливості призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України.
Судом встановлено чотири обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування збитків потерпілим та похилий вік обвинуваченого, однак належно не обґрунтовано, яким чином останні істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Також вказує, що потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали позицію державного обвинувача, щодо запропонованої ним міри покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки та наполягали на реальній мірі покарання.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить змінити вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08.11.2023, стосовно ОСОБА_8 та призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
В обгрунтування вимог посилається на те, що під час досудового слідства та під час судового розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_8 повністю визнавав свою вину, щиро розкаявся. Надаючи покази на досудовому слідстві, не приховував жодних обставин, при яких відбулась дорожньо-транспортна пригода з його участю, та участю потерпілого ОСОБА_11 , що керував автомобілем «Renault Kangoo», тим самим активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та встановленню всіх його обставин.
Обвинувачений ОСОБА_8 добровільно, з власної ініціативи, співчуваючи горю сім'ї потерпілого ОСОБА_11 , відшкодував в повному об'ємі матеріальну та моральну шкоду, завдану його діями.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд врахував що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких необережних злочинів, за місцем проживання характеризується позитивно, пенсіонер, особа похилого віку, одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий. Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 є щире та дійове каяття, а також активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, повного відшкодування завданих злочином збитків, похилий вік особи.
Проте, судом не враховано що ОСОБА_8 з 2008 року страждає на тяжке захворювання - рак шкіри. З цього приводу він неодноразово проходив лікування, в тому числі оперативне втручання.
У листопаді 2023 року, вже після ухвалення вироку у справі, у нього, відбулось погіршення стану здоров'я та рецидив захворювання. ОСОБА_8 у медичному закладі КНП «Обласний клінічний онкологічний центр» Кіровоградської області у м. Кропивницький, була проведена невідкладна хірургічна операція з видалення злоякісних новоутворень на шкірі голови та шиї. Встановлений діагноз: множинний рак шкіри обличчя та шиї, клінічна група 111. Рекомендовано: спостереження у онколога, дерматолога, контрольний огляд в КНП ОКОЦ КОР через 3 місяці.
У разі виконання вироку суду та поміщенні ОСОБА_8 до кримінально-виконавчої установи для відбування покарання на строк 1 рік 6 місяців, він буде позбавлений можливості належним чином контролювати задовільний стан свого організму, дотримуватись відповідних рекомендацій лікарів по режиму харчування.
Враховуючи похилий вік ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таке становище може привести до настання безповоротних наслідків.
Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу прокурора та заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, захисника-адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, окрім визнання ним вини, підтверджені зібраними доказами, що містяться у матеріалах провадження і в апеляційній скарзі не заперечуються та іншими учасниками процесу не оскаржуються.
Кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України сторонами кримінального провадження не оспорюється.
При розгляді доводів апеляційної скарги колегія суддів відповідно до ст. 404 КПК України виходить із фактичних обставин провадження, встановлених судом першої інстанції.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено порушень кримінального процесуального закону, які ставили б під сумнів правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що призначаючи покарання обвинуваченому, місцевий суд не повною мірою дотримався вимог ст. 50, 65 КК України, і призначив ОСОБА_8 покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», регламентовано, що застосування ст. 69 КК може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно рішення Конституційного суду України №15-рп/2004 від 02.11.2005 року, щодо поняття справедливості призначення кримінальних покарань, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є безумовною підставою недискримінаційного підходу та неупередженості суду, що означає не тільки передбачений законом склад злочину та рамки покарання, а і те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Вирішуючи питання призначення покарання необхідно застосувати практику Європейського суду з прав людини та Конвенцію з прав людини, як джерело права. У відповідності до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року, таким є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), справа «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року), де Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». А тому для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Швидка проти України» (рішення від 30.10.2014 року), зазначено, що при оцінці пропорційності втручання слід враховувати серед інших чинників, характер та суворість застосування стягнень.
Так, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції при призначенні покарання у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України врахував, досудову доповідь, згідно якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства та для окремих осіб оцінюється як середній. Виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі цілком можливе та не становить великої суспільної небезпеки (арк.к.п.37).
Також, враховано особу обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких необережних злочинів, за місцем проживання характеризується позитивно, пенсіонер, є особою похилого віку, одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 - щире та дійове каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, повне відшкодування завданих злочином збитків, похилий вік особи. Відсутність обставини, що обтяжують покарання.
Врахувавши наявність більше двох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи позицію потерпілих, які наполягають на покаранні у виді його реального відбуття, місцевий дійшов правильного висновку про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, яка регламентує призначення покарання, нижче від найнижчої межі ніж передбачено законом, тобто санкцією ч. 2 ст. 286 КК України із позбавленням права керування транспортними засобами.
Разом з цим, згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому суд ухвалює звільнити засудженого від відбування покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» регламентовано, що досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Абзацом 2 пункту 2 вищевказаної постанови визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів враховує сукупність обставин, які мають знаходяться у причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Зокрема, згідно досудової доповіді, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства та для окремих осіб оцінюється як середній, виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі цілком можливе та не становить великої суспільної небезпеки.
Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, раніше не судимий, має постійне місце проживання, сталі соціальні зв'язки, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має дружину похилого віку, за місцем проживання та колишньої роботи характеризується виключно позитивно, є пенсіонером, особою похилого віку, має почесне звання «Заслужений працівник транспорту України», вчинив злочин з необережності, потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають (арк.к.п.37, 142-147, 149-151, 153).
Обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та повне відшкодування завданих злочином збитків, похилий вік особи.
Обставини, що обтяжують покарання - відсутні.
Також, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 як під час досудового слідства так і під час судового розгляду кримінального провадження, показав що тривалий час, з 2008 року, страждає на тяжке захворювання - рак шкіри. У зв'язку з чим він неодноразово проходив лікування, у тому числі оперативне втручання.
У листопаді 2023 року, вже після ухвалення вироку, у нього, відбулось погіршення стану здоров'я та рецидив захворювання. З цього приводу ОСОБА_8 звернувся до медичного закладу КНП «Обласний клінічний онкологічний центр» Кіровоградської області у м. Кропивницький.
У подальшому, в період з 17 по 22 листопада 2023 року обвинуваченому було здійснено медичне обстеження в умовах стаціонарного відділення онкологічного центру, після чого проведена невідкладна хірургічна операція з видалення злоякісних новоутворень на шкірі голови та шиї.
Встановлений діагноз: множинний рак шкіри обличчя та шиї, клінічна група 111. Рекомендовано: спостереження у онколога, дерматолога, контрольний огляд в КНП ОКОЦ КОР через 3 місяці.
За таких обставин, у разі поміщення ОСОБА_8 до кримінально-виконавчої установи для відбування покарання, обвинувачений буде позбавлений можливості належним чином контролювати стан свого здоров'я, дотримуватися відповідних рекомендацій лікарів по режиму харчування, обмеження фізичних навантажень, елементарних умов гігієни, отримувати лікарський нагляд та регулярні медичні обстеження з метою своєчасного виявлення можливих рецидивів хвороби та мати, в разі потреби, негайне лікування, в тому числі хірургічне.
Наведені захворювання та лікування ОСОБА_8 підтверджуються медичними документами, зокрема: випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 12762 від 22 листопада 2023 року, за підписом лікаря ОСОБА_12 і завідуючого відділенням ОСОБА_13 . КНП ОКОП, КОР, а також випискою з амбулаторної карти ОСОБА_8 з КНП «Миколаївський обласний центр онкології» від 13.11.2023, за підписом онкохірурга ОСОБА_14 , де у 2008-2009 роках ОСОБА_8 проходив обстеження та лікування раку шкіри (арк.к.п.209-211).
Отже, враховуючи похилий вік ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обставини можуть призвести до погіршення стану здоров'я та настання безповоротних наслідків.
У зв'язку з наведеним, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, враховуючи особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду завдану злочином, є особою похилого віку, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху раніше не притягувався, за місцем колишньої роботи та проживання характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання, сталі соціальні зв'язки, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має дружину похилого віку, вчинив злочин з необережності, наявність хронічних тяжких захворювань, які потребують постійного та спеціального лікування та догляду, що буде неможливим в місцях позбавлення волі, позицію потерпілих, які не мають претензій матеріального та морального характеру, наполягали на призначені покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі з реальним відбуттям покарання, висновок досудової доповіді органу пробації, відповідно до якого виправлення ОСОБА_8 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства та конкретні обставини кримінального правопорушення, колегія суддів вважає можливим за наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які перелічені вище, пом'якшити призначене ОСОБА_8 , судом першої інстанції, основне покарання.
На переконання колегії суддів, виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливе із призначенням покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної статті, із звільненням від відбування основного покарання із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов'язків передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, яке є справедливим, необхідним та достатнім для його перевиховання, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як ним самим, так і іншими особами, відповідає меті покарання, визначеній у ст. 50 КК України.
Разом з цим враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи, з урахуванням конкретних обставин, за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода, характер допущених ОСОБА_8 порушень Правил безпеки дорожнього руху, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність застосовування стосовно обвинуваченого додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк, передбачений вказаною нормою закону.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності вироку суду першої інстанції в апеляційних скаргах не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
На підставі викладеного, апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - змінити в частині призначеного покарання.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2023 року, стосовно ОСОБА_8 - змінити в частині призначеного покарання.
Вважати засудженим ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Згідно із п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_8 обов'язки, протягом іспитового строку, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4