Провадження № 11-сс/803/574/24 Справа № 185/1398/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 квітня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12021041370000216 від 07.02.2024 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2024 року про арешт майна, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_9 ,
скаржників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
За ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2024 року накладений арешт шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування на:
- автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «ML 320» з держаним номером НОМЕР_1 , чорного кольору, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон марки «IPhone» моделі «7 Plus», номер моделі MN4M2FS/A, серійний номер НОМЕР_3 , чорного кольору.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя, керуючись ст. 170 КПК України, дійшов висновку про те, що автомобіль та мобільний телефон є речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому є підстави для накладення на них арешту.
В апеляціях:
- адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу в частині накладення арешту на майно - мобільного телефону марки «IPhone» моделі «7 Plus», номер моделі MN4M2FS/A, серійний номер НОМЕР_3 , чорного кольору, який на праві власності належить ОСОБА_6 , та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вилучений 07.02.2024 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно з протоколом обшуку від 07.02.2024 року, ця слідча дія проведена у кримінальному провадженні № 12023040000000378 від 27.04.2023 року, в той час, як клопотання про арешт майна подано в іншому кримінальному провадженні № 12024041370000216 від 07.02.2024 року. При цьому слідчий суддя не навів належного обґрунтування вищенаведеному.
Вказує, що згідно з протоколом обшуку модель вилученого мобільного телефону MW4M2FS/A, серійний номер НОМЕР_4 , в той же час з оскарженій ухвалі зазначені інші його реквізити.
Зазначає, що зміст ухвали не містить встановлених слідчим суддею обставин, за яких цей телефон використовувався при вчиненні розслідуваного злочину, задокументованих у процесуальний спосіб проведенням відповідних слідчих дій. Не вказано, що мобільний телефон є знаряддям вчиненого злочину чи зберіг на собі його сліди, що відмова в його арешті може перешкодити кримінальному провадженню, у тому числі, й проведенню відповідних експертних досліджень.
Вважає, що ні з ухвали, ні з клопотання не вбачається, що вилучене майно відповідає критеріям речового доказу згідно ст. 98 КПК України, наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, і є підстави вважати, що воно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального правопорушення.
- адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу в частині накладення арешту на майно - автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «ML 320» з держаним номером НОМЕР_1 , чорного кольору, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_7 , та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вилучений 07.02.2024 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , транспортний засіб.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .
Вказує, що згідно з протоколом обшуку від 07.02.2024 року, ця слідча дія проведена у кримінальному провадженні № 12023040000000378 від 27.04.2023 року, в той час, як клопотання про арешт майна подано в іншому кримінальному провадженні № 12024041370000216 від 07.02.2024 року. При цьому слідчий суддя не навів належного обґрунтування вищенаведеному. Дозвіл на вилучення автомобіля слідчим суддею не надавався.
Зазначає, що зміст ухвали не містить встановлених слідчим суддею обставин, за яких цей автомобіль використовувався при вчиненні розслідуваного злочину, задокументованих у процесуальний спосіб проведенням відповідних слідчих дій. Не вказано, що автомобіль є знаряддям вчиненого злочину чи зберіг на собі його сліди, що відмова в його арешті може перешкодити кримінальному провадженню, у тому числі, й проведенню відповідних експертних досліджень.
Вважає, що ні з ухвали, ні з клопотання не вбачається, що вилучене майно відповідає критеріям речового доказу згідно ст. 98 КПК України, наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, і є підстави вважати, що воно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального правопорушення.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 не було повідомлено про підозру у жодному кримінальному провадженні, що також виключає застосування арешту майна з іншою метою, передбаченою ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме спеціальної конфіскації як виду покарання або заходу кримінально- правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Накладення арешту на автомобіль не є співрозмірним заходом забезпечення кримінального провадження.
Заслухавши представника та власників майна, які кожен окремо та разом підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг, просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України ухвала слідчого судді переглядається в межах доводів апеляційних скарг.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Так, зі змісту ч. 1 ст. 170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до статей 7 та 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.
Встановлено, що до ЄРДР за № 12023040000000378 від 27.04.2023 року внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 307 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.01.2024 року у вищевказаному кримінальному провадженні 07 лютого 2024 року за участю спеціаліста-криміналіста, в присутності понятих був проведений обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого на території домоволодіння виявлені та вилучені: транспортний засіб - автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «ML 320», днз НОМЕР_1 , чорного кольору, 2008 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , та мобільний телефон марки «IPhone» моделі «7 Plus», номер моделі MN4M2FS/A, серійний номер НОМЕР_3 , imei НОМЕР_6 , чорного кольору.
Відповідно до постанови прокурора Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 від 07.02.2024 року в окреме кримінальне провадження з матеріалів кримінального провадження № 12023040000000378 від 27.04.2023 року виділені матеріали, перелік яких наведений в цій постанові, в тому числі, клопотання про проведення обшуку автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «ML 320», днз НОМЕР_1 ; ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.01.2024 року; протокол проведення обшуку автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «ML 320», днз НОМЕР_1 з додатками (відеозапис до протоколу обшуку та речовими доказами).
На підставі вищезазначеної постанови прокурора, 07.02.2024 року (виділення матеріалів досудового розслідування) до Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження за № 12024041370000216 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, досудове розслідування якого доручено здійснювати Павлоградському районному відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, та в рамках якого й подано клопотання слідчого про арешт майна, яке наразі є предметом розгляду.
Відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, 07 лютого 2024 року ОСОБА_6 був допитаний у якості підозрюваного за ч. 2 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні № 12024041370000216.
Зауваження адвоката на те, що ОСОБА_6 відповідно до протоколу був допитаний 07.01.2024 року у кримінальному провадженні, якого на цей момент не існувало, чим ставить під сумнів проведення цієї слідчої дії, не є слушним, оскільки зі змісту протоколу вбачається, що пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного була вручена йому саме 07.02.2024 року, в поясненнях він зазначав про обставини проведеного обшуку його дачі 07.02.2024 року, а тому зазначення слідчим дати проведення допиту 07.01.2024 року об'єктивно є опискою.
Постановою старшого слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 від 08.02.2024 року вилучені під час проведеного санкціонованого обшуку 07.02.2024 року транспортний засіб та мобільний телефон визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024041370000216.
В цьому контексті, на підставі вищенаведеного, ствердження адвоката про відмінність кримінальних проваджень, у яких наданий дозвіл на проведення обшуку та його проведення та звернення слідчого з відповідним клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, не є слушними. З урахуванням постанови прокурора від 07.02.2024 року, якою з кримінального провадження № 12023040000000378 виділені матеріали досудового розслідування в № 12024041370000216, звернення слідчого з клопотання про арешт майна саме у кримінальному провадженні № 12024041370000216 відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
З'ясовано, що на підставі ухвали слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 року у кримінальному провадженні № 12024041370000216 до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.04.2024 року з визначенням застави у розмірі 200000 грн., у разі внесення якої на ОСОБА_6 покладені відповідні обов'язки, а тому ствердження адвоката в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_7 не було повідомлено про підозру у жодному кримінальному провадженні, що виключає застосування арешту майна з іншою метою, передбаченою ч. 2 ст. 170 КПК України, не відповідає встановленим під час апеляційного провадження обставинам.
Встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 власником цього транспортного засобу є ОСОБА_7 , яка є дружиною підозрюваного ОСОБА_6 .
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, з метою збереження речових доказів.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За вимогами ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи, що вищеперелічені речові докази є предметом кримінального правопорушення, має доказове значення в рамках кримінального провадження, можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому їх арешт обумовлений забезпеченням збереження речових доказів.
А тому, незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до їх зникнення, втрати або пошкодження власниками вищезазначеного.
За наведеного, при вирішенні питання про арешт майна було досліджено усі матеріали, що мають значення для вирішення питання, враховано правову підставу для накладення арешту, а саме з метою збереження речових доказів, наслідки арешту майна для осіб, яким заборонено користуватись, розпоряджатись та відчужувати визначені речові докази, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч. 2 ст. 173 КПК України, а тому необхідність накладення арешту на вказане майно обґрунтована та доцільна.
Доводи адвоката про те, що слідчим суддею не встановлені обставини, за яких автомобіль та мобільний телефон використовувались при вчиненні злочину, який розслідується, що вони є знаряддям вчиненого злочину чи зберегли на собі його сліди, не є достатньо обґрунтованими, оскільки досудове розслідування не завершено, а на даному його етапі в контексті ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, вказані речові докази, на які накладений арешт відповідно до ухвали слідчого судді, відповідають його меті.
Як підставу для стверджень адвоката про те, що транспортний засіб, хоча і придбаний у шлюбі, проте належить саме ОСОБА_7 , придбаний нею за рахунок її заощаджень, надана копія трудової книжки останньої, проте це доказ не є достатнім для таких висновків. Інших належних, допустимих та достовірних доказів під час апеляційного провадження учасниками не надано.
Посилання на те, що встановлення такого виду арешту майна призводить до необґрунтованого завдання шкоди інтересам власника автомобіля ОСОБА_7 , не є такими, що спростовують висновки слідчого судді щодо необхідності накладення арешту, в тому числі, на транспортний засіб, оскільки встановлено, що автомобіль перебував у користуванні ОСОБА_6 , та арешт накладений, оскільки він відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Доводи щодо невідповідності моделі вилученого мобільного телефону, вказаної у протоколі обшуку, відмінної від тієї, що зазначена в оскарженій ухвалі слідчого судді, не знайшли свого підтвердження. Відповідно про протоколу обшуку від 07.02.2024 року був, в тому числі, виявлений та вилучений мобільний телефон марки «IPhone» моделі «7 Plus», номер моделі MN4M2FS/A, серійний номер НОМЕР_3 , чорного кольору. Саме такі реквізити вилученого телефону зазначені як у клопотанні слідчого, так і в оскарженій ухвалі слідчого судді.
На підставі викладеного, з огляду на вищенаведене, оскаржене рішення постановлене відповідно до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляцій не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, апеляційні вимоги задоволенню не підлягають, а оскаржена ухвала повинна бути залишена без змін.
У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням в межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні відповідно до ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не позбавлені права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021041370000216 від 07.02.2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4