Справа № 161/5036/24 Провадження №33/802/297/24 Головуючий у 1 інстанції:Рудська С. М.
Доповідач: Клок О. М.
10 квітня 2024 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, 28.07.2023 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного передбаченого за ч. 2 ст. 126 КУпАП, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2024 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення вигляді штрафу у розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 26.02.2024 о 21:00год., в м. Луцьку по вул. Тополева, 32, в порушення вимог п. 2.1 «а» ПДР України, керував автомобілем BMW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, яка немає права керування таким транспортним засобом, чим повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій не заперечує своєї вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Однак при накладенні адміністративного стягнення просить врахувати, що був змушений поїхати в лікарню для придбання ліків для бабусі, з якою проживає, та на утриманні якої перебуває у зв'язку із навчанням. Не з'явився в суд першої інстанції у зв'язку із поставленням гуманітарної допомоги для ЗСУ. Також вважає, що накладення додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суперечить вимогам ст. 24 ч. 1 п.5 ст. 30 КУпАП, оскільки таке право в нього відсутнє, однак він пройшов навчання на курсах водіїв. Просить постанову суду першої інстанції змінити, зменшити суму призначеного штрафу та виключити вказівку про позбавленням права керування транспортними засобами.
Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу наступного висновку.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Приписами статей 251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
На думку апеляційного суду, розглянувши вказану справу, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Факт скоєння ОСОБА_1 вказаного правопорушення за обставин, викладених у постанові судді, підтверджується дослідженими в судовому засіданні: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 699384, складеним 26.02.2024; довідкою УПП у Волинській обл. ДПП від 28.02.2024 з якої слідує, що ОСОБА_1 має повторність вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ст. 126 КУпАП; інформація про отримання останнім посвідчення водія категорії «В» відсутня (а.с. 2); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7412331 від 28.07.2023 (а.с. 3); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1530778 від 26.02.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним за ст. 125 КУпАП (а.с. 4); рапортом інспектора взводу № 1 роти № 4 БУПП у Волинській обл. ДПП ст. лейтенанта поліції Калитюк І.А. від 26.02.2024 (а.с. 5), та не заперечується в апеляційній скарзі.
Пунктом. 2.1 а Правил дорожнього руху України, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки судом при накладенні адміністративного стягнення не було враховано наступне.
Так, санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає штраф в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від № 18 від 19.12.2008 р.) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
З аналізу наведених норм та обставин справи слідує, що ОСОБА_1 під час вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не був водієм в розумінні Правил дорожнього руху України, оскільки не був наділений спеціальним правом керування транспортним засобом.
Відтак, суд першої інстанції при накладенні на ОСОБА_1 стягнення за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не вправі був застосовувати адміністративне стягнення щодо нього у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Щодо посилання ОСОБА_1 про суворість накладеного адміністративного стягнення, то такі доводи слід визнати необґрунтованими виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 23 КУпАП України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З системного аналізу норм Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що його завдання полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного впливу.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також слід зазначити, що судова дискреція (судовий розсуд) охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Як убачається з постанови, при накладені адміністративного стягнення суддею дотримано наведені вище вимоги закону, а тому рішення про накладення стягнення у межах штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є належним чином вмотивованим та обґрунтованим.
З огляду на вищенаведене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2024 року, в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , слід змінити та виключити з постанови вказівку суду про позбавлення його права керування транспортним засобом на строк 5 років.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2024 року, щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення - змінити, виключивши вказівку суду на позбавлення його права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років.
У решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Волинського апеляційного суду О.М.Клок