760/822/24
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
11 квітня 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Жовноватюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, про стягнення безпідставно набутих коштів,-
У січні 2024 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті кошти у розмірі 8826,30 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. перебуває на виконанні ВП НОМЕР_2 від 11 листопада 2021 року, сторонами якого є ОСОБА_1 (боржник), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (стягувач). Приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. в рамках виконавчого провадження за ВП НОМЕР_2 стягнуто кошти. 09.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, в якому запропоновано звернути стягнення з позивача грошові кошти на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» 8826,30 грн. Виконавчий напис пред'явлено до примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В., яким винесено постанову про відкриття ВП НОМЕР_2 від 11 листопада 2021 року.
09.08.2023 Томашпільським районним судом Вінницької області задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий напис №118465, вчинений 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» таким, що не підлягає виконанню. Оскільки правові підстави набуття відповідачем на виконання виконавчого напису відсутні, з цих підстав просить позов задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року визначено головуючого суддю ОСОБА_4.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження.
Розпорядженням керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва від 05 квітня 2024 року №841, призначено проведення автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із неможливістю продовжувати розгляд справи суддею ОСОБА_4. у зв'язку з її звільненням у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19 березня 2024 року №797/0/15-24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 квітня 2024 року визначено головуючого суддю Жовноватюк В.С.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року справу прийнято до провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи: приватний нотаріус КМНО Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий напис №118465, вчинений 09 червня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» таким, що не підлягає виконанню. Рішення набрало законної сили 14 вересня 2023 року.
Відповідно до копії платіжної інструкції №0.0.3037452890.1 від 09 червня 2023 року з ОСОБА_1 на користь пв Турського О.В. стягнуто 10544,93 грн, призначення платежу: сплата заборгованості за ВП-№ НОМЕР_2.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст.1212 ЦК України закріплено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Судове рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового рішення правова підстава вважається такою, що відпала.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18, від 08 вересня 2021 року справа №201/6498/20.
Також Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року по справі №206/2212/18 зазначив, що аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно. Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК Україниможна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Оскільки під час виконання приватним виконавцем виконавчого напису нотаріуса з позивача утримано грошові кошти у розмірі 8826,30 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», зазначені грошові кошти є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню позивачу.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Стаття 133 ЦПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
У матеріалах справи міститься: копія договору №564/14-03-2023 про надання правничої (правової) допомоги від 14 березня 2023 року; копія акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 09 січня 2024 року у розмірі 5500,00 грн; копія квитанції №564 від 14 листопада 2023 року у розмірі 5500 грн.
Досліджуючи надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи відсутність клопотань відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт й обсягом наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення розміру витрат на правничу допомогу, а саме 5500,00 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» / код ЄДРПОУ 40340222 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_1 / безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 8826,30 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» / код ЄДРПОУ 40340222 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_1 / судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» / код ЄДРПОУ 40340222 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_1 / витрати на правову допомогу у розмірі 5500,00 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Жовноватюк