Справа № 727/347/24
Провадження № 2/727/482/24
04 квітня 2024 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Терещенко О.Є.
при секретарі Аниськовій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Чернівці цивільну справу за по-зовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Маркі-донов Олександр Валерійович, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Маркідонов О.В., звернувся до су-ду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.10.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір пози-ки. Цей договір позики посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського но-таріального округу Савчук В.Г. та зареєстрований в реєстрі за №5413.
Зазначає, що 15.09.2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці виніс рі-шення у справі №727/5416/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відповідно до якого з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 148 995,00 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 6 649,67 грн., штраф у розмірі 50 000,00 грн. та понесені судові витрати у розмірі 2 056,45 грн.
Вказане рішення набрало законної сили 18.10.2021 року.
Разом з тим, на час звернення до суду з позовом, рішення Шевченківського район-ного суду м. Чернівці від 15.09.2021 року - не виконано.
На основі вищевикладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , - 80 851,45 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.01.2024 року відкри-то провадження по справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного по-зовного провадження в судове засідання та надано відповідачу строк для подання від-зиву.
14.02.2024 року представником позивача подано заяву про зміну підстав позову.
Позивач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був по-відомлений у встановленому законом порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав через канцеля-рію суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повні-стю та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча неодноразово повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розгля-нути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встанов-лений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріала-ми.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповіда-чем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.3 та п.4 ч.1 ст.280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч.2 ст.247, ст.280 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та за письмовою згодою позивача у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволен-ню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно договору позики грошових коштів від 18.10.2019 року (а.с.8), ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 138325,00 гривень. При цьому, відповідач зобов'яза-лась повернути позивачу отриману суму позики не пізніше 18.12.2019 року.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15.09.2021 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 148995,00 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 6649,67 грн., штраф у розмірі 50000,00 грн. та понесені судові витрати у розмірі 2056,45 гри-вень (а.с.6-7).
Вказане заочне рішення набрало законної сили 18.10.2021 року.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановле-ному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановле-них цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не до-казуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог надано представни-ком позивача розрахунок ціни позову: дата виникнення заборгованості 18.10.2021, дата розрахунку: 05.01.2024; сума боргу 207 701,12 грн, кількість просторочених днів - 810.
Розрахунок 3% річних: період розрахунку: 18.10.2021 - 31.12.2023, сума боргу 207 701,12 грн., 3% річних = 13 742,42 грн., та за період з 01.01.2024 по 05.01.2024, сума боргу 207 701,12 грн., 3% річних = 85,12 грн.
Результати розрахунку інфляційних витрат: період розрахунку 18.10.2021 - 05.01. 2024, сума боргу 207 701,12 грн., інфляційне збільшення = 67 023,91 грн. (а.с.5).
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з ура-хуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначе-ні розділом ІІ гл.52 Цивільного Кодексу України.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в яко-му одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином від-повідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодав-ства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК Ук-раїни. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання на-стають правові наслідки встановлені договором або законом.
За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідаль-ності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який простро-чив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити су-му боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а та-кож три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не вста-новлений договором або законом.
За змістом статей 524,533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, вира-жене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника спла-тити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора ви-магати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за пору-шення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не пе-редбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/ 10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види гро-шових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладени-ми у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобо-в'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним дого-вором, в тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Аналізуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, слід зробити ви-сновок про те, що грошове зобов'язання це - цивільне правовідношення, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов'язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей, яке також виникає з рішення суду, яким стягнуто заборгованість з боржника на користь кредитора.
Разом з тим не є грошовим зобов'язанням судове рішення, яким вже стягнуто від-повідальність, передбачена статтею 625 ЦК України за порушення будь-якого грошо-вого зобов'язання, оскільки в такому випадку таке рішення носить не зобов'язальний характер щодо сплати грошового зобов'язання боржника перед кредитором, а виконує роль санкції за прострочення боржником грошового зобов'язання, які являють собою міру цивільно-правової відповідальності, що застосовується до всіх грошових зобов'я-зань у розмірі 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не вста-новлений договором або законом.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що стягнення відповідаль-ності, передбаченої статтею 625 ЦК України, за порушення грошового зобов'язання у зв'язку з невиконанням судового рішення, яким вже стягнуто відповідальність, пе-редбачену статтею 625 ЦК України, за порушення грошового зобов'язання, не ґрун-тується на нормах чинного законодавства та свідчить про недобросовісну поведінку кредитора.
При постановленні судового рішення по даній цивільній справі судом також вра-ховувалися висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у спра-ві №757/42885/19.
Крім того, за правовими позиціями Верховного Суду (постанова ВП ВС від 08.11. 2019 у справі №127/15672/16-ц), стягнення відсотків річних та інфляційних витрат, пе-редбачених ст.625 ЦК України, можливе до моменту фактичного виконання зобов'язан-ня та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Згідно наданого представником позивача розрахунку, заборгованість відповідача за вищезгаданим кредитним договором становить 80851,45 грн., з яких: 67 023,91 грн. нараховані інфляційні збитки за період з 18.10.2021 по 05.01.2024, та 13 827,54 грн. 3% річних з 18.10.2021 по 05.01.2024 року.
Однак, суд не погоджується з наданим розрахунком, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Ук-раїни передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у трид-цятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичаль-ником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичаль-нику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими до-говорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Прези-дента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на тери-торії України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента про-довжувався та триває на час розгляду справи в суді.
Враховуючи зазначене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в ча-стині стягнення 3 % річних та інфляційного збільшення за період з 24.02.2022 року по 05.01.2024 року - задоволенню не підлягають.
При цьому, як зазначалось вище, відповідно до частини другої статті 625 ЦК Ук-раїни боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу креди-тора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо ін-ший розмірі процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особли-вою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскіль-ки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшко-дуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок ін-фляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ос-таннім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у від-повідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Таким чином 3 % річних становитиме:
за період з 18.10.2021 року по 23.02.2022 року, у розмірі - 2 202,20 грн., виходячи з розрахунку: 207 701,12 (сума боргу) х 3 x 129 (кількість днів прострочення виконання боргових зобов'язань) : 365 (кількість днів у календарному році) : 100.
Отже, 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача за невиконання гро-шового зобов'язання складають 2202,20 грн., тобто дана позовна вимога підлягає част-ковому задоволенню.
Крім того, за змістом ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів на-селення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує дина-міку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи грома-дян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлю-вати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок прове-дення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого пе-редбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, пуб-лікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів грома-дян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підля-гають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів насе-лення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, за-твердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методи-ка розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного ко-мітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету ста-тистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Одночасно, сума інфляційних втрат, що підлягає до стягнення з відповідача за невиконання грошового зобов'язання, становитиме:
за період з року з 18.10.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі - 9 068,23 грн. Розрахунок здійснюється за ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIС (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.04366.
Інфляційне збільшення: 207 701,12 x 1.04366 - 207701,12 = 9 068,23 грн., де 207 701,12 - сума боргу; 1.04366 - сукупний розмір індексу інфляції за період з 18.10.2021 року по 23.02.2022 року;
Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню за невико-нання рішення суду складає 9068,23 грн., тобто дана позовна вимога також підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукуп-ності, приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 11 270,43 гривень, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, -
ухвалив:
Ухвалити заочне рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ад-вокат Маркідонов Олександр Валерійович, до ОСОБА_2 про стяг-нення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на-родження, РНОКПП: НОМЕР_2 , інфляційні втрати за прострочення сплати забор-гованості та 3% річних за період з 18.10.2021 року по 23.02.2022 року на загальну суму 11270,43 (одинадцять тисяч двісті сімдесят) гривень (сорок три) копійки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеля-ційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судо-вого рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отриман-ня копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 11 квітня 2024 року.
Суддя: О.Є.Терещенко