Справа № 711/2664/24
Номер провадження 1-кп/711/362/24
10 квітня 2024 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250310000604 від 16.02.2024, стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Черкаси, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб не має, не є особою з інвалідністю, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, депутатом, учасником бойових дій не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.126-1 КК України,
ОСОБА_5 , будучи неодноразово притягнутим протягом 2023 року до адміністративної відповідальності за вчинення за місцем проживання домашнього насильства, а саме: 31.03.2023, 23.05.2023, 14.08.2023 та 16.12.2023, що підтверджується постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03.05.2023 у справі № 711/2529/23, постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 15.06.2023 у справі № 711/3574/23, постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14.09.2023 у справі № 711/6065/23, постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12.01.2024 у справі № 711/9745/23, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», систематично, умисно, вчинив відносно своєї матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічне насильство.
Так, 14.02.2024, близько 17 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись за місцем проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , маючи умисел направлений на продовження вчинення систематичного психологічного насильства, ображав нецензурною лайкою свою мати ОСОБА_4 та погрожував їй фізичною розправою, чим принижував честь і гідність потерпілої.
Таким чином, ОСОБА_5 , відповідно до висновку судово-психологічної експертизи № 182/24-23 від 29.03.2024, своїми систематичними, умисними діями призвів до моральних страждань своєї матері ОСОБА_4 , оскільки, ситуація, яка склалась, є психотравмувальною для потерпілої та у неї є ознаки негативних змін в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок певних обставин (домашнього насильства, а саме психологічного), тобто вчинив психологічне насильство щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах.
Дії ОСОБА_5 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне, систематичне вчинення психологічного насильства, щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що дійсно систематично вчиняв відносно своєї матері ОСОБА_4 , психологічне насильство. 14.02.2024, близько 17 години 30 хвилин, він, був дома, в квартирі АДРЕСА_2 , де вони з потерпілою разом проживають. Він її ображав нецензурною лайкою та погрожував їй фізичною розправою.
Він усвідомлює протиправність своїх дій. Просить вибачення у своєї матері. Просить суд суворо не карати, запевнив, що зробив для себе правильні висновки і не допустить подібних дій у майбутньому, виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що дійсно вони з обвинуваченим, її сином, вони проживають в одній квартирі. Проте її син коли вживає спиртні напої, то влаштовує сварку. Ображає та прожує їй. На даний час претензій до обвинуваченого не має, він просив в неї вибачення, вважає, що можливо призначити не суворе покарання. Обвинувачений працює, хоча і не офіційно, тому просила не застосовувати до нього громадські роботи, бо тоді його звільнять.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та потерпіла не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.
Вина обвинуваченого підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, допитавши потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ст.126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченомуОСОБА_5 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та засудив свою поведінку.
В якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, суд визнає його щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п.1 ч.2 ст.91 КПК, щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення. Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»). Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к). Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу вчинених ним дій та осуд своєї поведінки.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, думку потерпілої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_5 навіть мінімального покарання у виді обмеження волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.
Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням вищевикладених обставин по справі, відомості про особу обвинуваченого, який вину визнав та щиро розкаявся, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.
Підстав для застосування ст.69 КК України чи приписів ст.69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Як передбачає положення ч. 2 ст. 76 КК України, на осіб, засуджених за злочини, пов'язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов'язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу. Частини 1 та 3 ст. 91-1 КК України встановлюють, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки… Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
За результатами розгляду кримінального провадження, суд дійшов висновку, що враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, з метою реалізації комплексного підходу до вирішення проблеми насильства,а також в інтересах потерпілої ОСОБА_4 , слід застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, а саме: направлення для проходження програми для кривдників, строком на 3 місяці, яке, за потребою, може бути продовжений на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України. Саме комплексний підхід, у даному випадку, на думку суду, є найбільш дієвим, оскільки метою притягнення до кримінальної відповідальності є не тільки покарання, а й виправлення особи, розуміння ним своїх негативних наслідків та виправлення останніх.
В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не пред'явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч.7 ст.128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
Речові докази в кримінальному провадженню відсутні.
Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.
Керуючись ст.ст.7, 124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Застосувати до ОСОБА_5 обмежувальний захід на строк 3 (три) місяці та покласти обов'язки, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, а саме: направлення для проходження програми для кривдників.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_5 , до якого застосовано обмежувальний захід, покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_5 .
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта у зв'язку з проведенням судової психологічної експертизи № 182/24-23 від 29.03.2024 в сумі 10223 гривень 10 копійок.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1