н.с. 621/641/24
н.п. 3/621/232/24
Постанова
Іменем України
11 квітня 2024 року м. Зміїв
Суддя Зміївського районного суду Харківської області Бібік О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліції № 2 Чугуївського РУП Головного управління Національної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався,
за ч. ч. 1, 2 ст. 126, ч. 1 ст. 1210-3, ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД №289748 від 11.02.2024, складеного інспектором СРПП відділу поліції № 2 Чугуївського РУП Головного управління Національної поліції в Харківській області Малишко В.О., ОСОБА_1 ставиться в вину вчинення адміністративного правопорушення за наступних обставин:
11.02.2024, о 21 год 50 хв, по вул. Харківській, 18 в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області, керував належним ОСОБА_2 автомобілем ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД №289763 від 11.02.2024, складеного інспектором СРПП відділу поліції № 2 Чугуївського РУП Головного управління Національної поліції в Харківській області Малишко В.О., ОСОБА_1 ставиться в вину вчинення адміністративного правопорушення за наступних обставин:
11.02.2024, о 21 год 50 хв, по вул. Харківській, 18 в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області, керував належним ОСОБА_2 автомобілем ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з неосвітленим заднім номерним знаком, чим порушив п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху України.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД №013291 від 11.02.2024, складеного інспектором СРПП відділу поліції № 2 Чугуївського РУП Головного управління Національної поліції в Харківській області Малишко В.О., ОСОБА_1 ставиться в вину вчинення адміністративного правопорушення за наступних обставин:
11.02.2024, о 21 год 50 хв, по вул. Харківській, 18 в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області, керував належним ОСОБА_2 автомобілем ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому в темний час доби не гріли лампи задніх габарітних ліхтарів, чим порушив п. 31.6 (б) Правил дорожнього руху України.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД №013292 від 11.02.2024, складеного інспектором СРПП відділу поліції № 2 Чугуївського РУП Головного управління Національної поліції в Харківській області Вельможним Д.М., ОСОБА_3 ставиться в вину вчинення адміністративного правопорушення за наступних обставин:
11.02.2024, о 21 год 50 хв, чо 21 год 50 хв, по вул. Харківській, 18 в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області, керував належним ОСОБА_2 автомобілем ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без реєстраційного документа на транспортний засіб та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. п. 2.1(б), 2.1 (г), 2.4(а) Правил дорожнього руху України.
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засдіання не з'явився.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ « Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» 11 від 17.04. 2014 р., розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправдних зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Учасники справи повинні добросовісно здійснювати та використовувати свої права та обов'язки.
Недобросовісним користуванням процесуальними правами вважається, зокрема, нез'явлення сторін та представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необгрунтованих клопотань. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Приймаючи до уваги вищевикладене, та те, що законом передбачений скорочений термін притягнення особи до адміністративної відповідальності, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також те, що згідно положень ст. 268 КУпАП інкриміновані ОСОБА_1 адміністративні правопорушення за ч. ч. 1, 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП не відносяться до правопорушень, по яких присутність у судовому засіданні особи є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Ознайомившись з матеріалами дійшов наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
За змістом ст.ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності на інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Відповідно до пунктів 2, 3, 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 289748 від 11.02.2024; протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 289763 від 11.02.2024; протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 013291 від 11.02.2024; протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 013292 від 11.02.2024; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння; поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_4 від 11.02.2024; розпискою ОСОБА_4 від 11.02.2024 р.; довідкою про те, посвідчення водія ОСОБА_1 не отримував; відеозаписом, який міститься на диску (а.с. 1-11)
Досліджені докази узгоджуються між собою та сумніву в суду не викликають.
В п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Оцінивши надані докази, в діях ОСОБА_1 вбачаю керування транспортним засобом особою, яка не має при собі поліса (договора) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачено відповідальність ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення; керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи конкретні обставини правопорушення, підтверджені належними та допустимими доказами, дійшов висновку, що на ОСОБА_1 належить накласти стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, передбачене санкцією ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу, а також, відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", стягнути з нього судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 13, 36, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та, відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накласти на нього стягнення за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі двохсоті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) грн 00 коп., які перерахувати на номер рахунку (відповідно до міжнародного номера банківського рахунку IBAN) UA168999980313020149000020001, отримувач: ГУК Харківська обл/Харківобл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету21081300.
Строк сплати штрафу не пізніш як через 15 днів з дня отримання копії постанови.
У разі несплати штрафу у вказаний строк особою, яку притягнуто до відповідальності, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп., які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
На постанову може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Суддя: