Справа № 568/445/24
Провадження № 1-кп/568/51/24
"11" квітня 2024 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилів кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181210000047 від 01.03.2024р. по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іващуки, Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, працюючого водієм в ТОВ «Радивилів Бетон», маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей (одна з яких рідна), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336КК України,-
ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022р. №65/2022, перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримавши особисто під підпис о 16 год. 00 хв. 19 лютого 2024 року повістку про його виклик на 09 год. 00 хв. 20 лютого 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 для проведення призову за мобілізацією та відправлення до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби, діючи в порушення ст. 65 Конституції України, п.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», Постанови КМУ «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 30.12.2022р. № 1487, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з'явитися о 09 год. 00 хв. 20 лютого 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби у зв'язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, умисно не з'явився за викликом та про причину неявки не повідомив.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочину, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує, у вчиненому щиро розкаюється, просить суд суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів, характеризуючих його особу.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 за ст. 336КК України за приписами ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Обставиною, яка пом'якшує обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, а також особи обвинуваченого, який раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, офіційно працевлаштований, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (одна з яких рідна), жінку, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, проживає разом з сім"єю та своїми батьками, які є особами з інвалідністю ІІІ групи, суд приходить до висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальних межах санкції ст. 336 КК України.
Ураховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, беручи до уваги характер і ступень небезпечності для суспільства вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, особу обвинуваченого, суд вважає за доцільне надати обвинуваченому можливість виправитися без відбування покарання в місцях позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень у майбутньому.
Питання про долю речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
Кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди завдано не було.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі ст.ст. 50, 65 КК України, та керуючись ст. 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Іспитовий строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 не обирати.
Речові докази: оригінал повістки про явку та на відправку ОСОБА_4 на 20.02.2024р. до військової частини та корінець повістки про виклик ОСОБА_4 на 20.02.2024р. для відправлення до військової частини та подальшого проходження служби, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах справи.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1