Провадження № 1-кп/557/37/2024
Справа № 557/2254/23
11 квітня 2024 року селище Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження 12023186080000190 від 10 листопада 2023 року,
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тучин Гощанського району Рівненської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, офіційно непрацюючого, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, раніше несудимого в силу ст. 89 КК України (23 січня 2024 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області звільненого від відбуття покарання з випробуванням, призначеного вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2022 року, у зв'язку із закінченням іспитового строку),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Гоща зазначене кримінальне провадження,
ОСОБА_3 , будучи засудженим 20 грудня 2022 року вироком Гощанського районного суду Рівненської області, який набрав законної сили 23 січня 2023 року, за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно вчинив новий умисний злочин проти власності за наступних фактичних обставин.
Так, 08 листопада 2023 року, приблизно о 16 год., ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , по місцю проживання ОСОБА_6 та, будучи у дружніх відносинах з останнім, діючи повторно, шляхом зловживання довірою, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, отримавши у потерпілого ОСОБА_6 та не маючи наміру повертати 500 (п'ятсот) гривень, які отримав від потерпілого в цілях придбання продуктів харчування, на що ОСОБА_6 , довірившись ОСОБА_7 , будучи впевненим, що останній виконає його прохання придбати продукти харчування, погодився та передав для нього вище вказану суму грошових коштів.
Після реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_3 розпорядився майном на власний розсуд, шляхом придбання спиртних напоїв в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташоване в АДРЕСА_1 , та в подальшому не повернув потерплому ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 500 гривень, чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
У судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини, встановлені органом досудового розслідування та пояснив, що дійсно отримав від потерпілого ОСОБА_6 500 гривень, які останнім йому були надані йому на купівлю продуктів харчування, однак за вказані кошти він продукти не придбав, а використав на спиртне. Вказав на те, що кошти для потерпілого ним були повернуті на наступний день, у вчинених діях щиро розкаюється.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні 01 квітня 2024 року ствердив про те, що коли ОСОБА_3 перебував у нього в гостях, то він попросив його придбати для нього продукти харчування для чого дав останньому 500 гривень. Однак, ОСОБА_3 того дня не повернувся та продукти харчування не приніс. На даний час, як зауважив потерпілий, кошти обвинуваченим для нього повернуті, претензії до нього відсутні та останнього він вибачив і на суворому покаранні не наполягає.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 190 КК України, визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.
На підставі вище наведеного, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого та дослідивши матеріали кримінального провадження в частині характеризуючих матеріалів, прийшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, обставиною, що таке покарання обтяжує відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України є рецедив злочинів.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та обставину, що таке покарання обтяжує.
В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, одружений та виховує малолітнього сина, відносно нього за місцем проживання відсутня негативна характеристика, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на час прийняття рішення є несудимим в силу ст. 89 КК України, а також те, що останній має неофіційне місце роботи.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, що визначено ч. 2 ст. 65 КК України.
У досудовій доповіді органу пробації зазначено, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
Приймаючи до уваги вищенаведене, зважаючи на позицію потерпілого, який обвинуваченого вибачив, будь-яких претензій матеріального та морального характеру до нього не має і просив не призначати суворе покарання, а також на позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд приходить переконання, що ОСОБА_3 слід обрати покарання в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, а саме у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробування, як просив прокурор та не заперечував обвинувачений, що буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень з покладенням на нього певних обов'язків відповідно до вимог ст. 76 КК України, для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Що стосується призначення покарання за сукупністю вироків, то суд зазначає наступне.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 вчинив дане кримінальне правопорушення в період іспитового строку, визначеного за попереднім вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2022 року, яким останнього було засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
З копії ухвали Гощанського районного суду Рівненської області від 23 січня 2024 року у справі №557/1221/22 (провадження №1-в/557/3/2024), вбачається, що ОСОБА_3 звільнено від покарання, призначеного вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2022 року, у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Отже, з наведеного вбачається, що на момент розгляду цього кримінального провадження є така, що набрала законної сили ухвала суду про звільнення засудженого від покарання за попереднім вироком, тому суд при призначенні ОСОБА_3 покарання не застосовує положення ч. 1 ст. 71 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого у ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило та суд не знаходить підстав для його застосування.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку ОСОБА_3 обраховувати з дня ухвалення вироку - з 11 квітня 2024 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду через Гощанський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1