Дата документу 10.04.2024Справа № 554/3515/24
Провадження № 3/554/1048/2024
Іменем України
10 квітня 2024 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., при секретарі судового засідання Луценко Д. В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві у залі суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і матеріали справи додані до нього щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого, РНОКПП НОМЕР_1
Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 211183 від 27 березня 2024 року (далі - Протокол), 27 березня 2024 року, о 02 год 06 хв, ОСОБА_1 в м. Полтава по вул. Європейська, 28А надавав послуги з перевезення пасажирів у режимі таксі на транспортному засобі IKCO Samand, д. н. з. НОМЕР_2 , без одержання ліцензії, передбаченої п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, чим порушив ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення
Ініціатором складення протоколу дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідно до якої провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Ставлення особи, що притягається до адміністративної відповідальності до вчинення інкримінованого йому правопорушення
Після роз'яснення відповідно до ст. 268 КУпАП прав особі, що притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі права на захист, тобто користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, в судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав та показав, що ніякої господарської діяльності він не здійснював і чому відносно нього складено Протокол, він не розуміє. При цьому зазначив, що в день та час, зазначені в Протоколі, він був зупинений працівниками поліції, причиною чого послужило порушення ним правил комендантської години. На місці зупинки транспортного засобу, оскільки в салоні його авто перебувала інша особа, поліцейські звинуватили його у здійсненні господарської діяльності без одержання ліцензії та без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Між тим, ніяких послуг з перевезення пасажирів у режимі таксі, що йому інкримінується згідно з Протоколом, він не надавав і пояснив, що 27 березня 2024 року в комендантську годину він підвозив на своєму автомобілі знайому товариша за проханням останнього, оскільки доїхати з роботи додому у інший спосіб в неї не було можливості. Вказав, що він наголошував на цьому інспекторам поліції, однак його пояснення не були прийняті до уваги та перевірені останніми. Також зазначив, що жодної плати чи винагороди за це він не отримував та не вимагав і з огляду на введений в Україні воєнний стан та бойові дії, які ведуться на її території, вважав, що надання допомоги людині, яка її нагально потребує, являється його певним внеском в боротьбі з рашистською ордою та відповідно в якійсь мірі є підтримкою народу України.
Крім того, вказав, що на місці зупинки транспортного засобу він вимагав повного дотримання поліцейськими його прав, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі й права на захист, та просив забезпечити участь захисника. В порушення вимог законодавства, працівники поліції спочатку наполягали на самостійному забезпеченні ним присутності адвоката, чого зробити він не мав можливості, а в подальшому, посилаючись на те, що наступила комендантська година та відсутні можливості залучити захисника з відповідного центру, притягнули його до адміністративної відповідальності та склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за відсутності останнього, позбавивши його таким чином права на захист.
Наголосив, що суть порушення в протоколі про його вчинення, є неконкретною і йому не зрозуміло, які саме дії свідчать про провадження ним господарської діяльності. Жодного документу, який би підтверджував цей факт до Протоколу ініціатором його складення не додано. В зв'язку з цим вважав, що в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а такому просив закрити справу з цієї підстави.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно з ст. 280 КУпАП, зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Мотиви суду та оцінка наданих сторонами доказів
Дослідивши Протокол та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення та необхідності закриття справи за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, з огляду на таке.
У відповідності до чинного законодавства відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП наступає за провадження господарської діяльності беї державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Як видно із змісту протоколу, він складений з грубими порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, яка встановлює, що в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, повинні бути зазначені: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При складенні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Ці вимоги закону ініціатором складення протоколу були грубо порушені.
Судом встановлено, що Протокол має суттєві недоліки - у ньому, зокрема, суть адміністративного правопорушення не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч. 1 ст. 164 КУпАП, диспозиція якої є бланкетною, оскільки не розкрито зміст порушення норми закону, а лише констатовано факт вчинення такого порушення та зроблено посилання на норму, що є недопустимим, так як порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Оскільки порушнику інкримінується незаконне здійснення господарської діяльності, то в сформульованому ініціатором складення протоколу обвинуваченні не зазначено, які саме конкретні дії ним було вчинено, що свідчать про здійснення цієї діяльності та хто був свідком цього (за наявності таких), тощо.
Констатуючи це, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Тобто, здійснення господарської діяльності передбачає вчинення систематичних дій, спрямованих на досягнення певного результату.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик (п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року).
А тому, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, тобто виконання на професійній основі, зокрема вчинення три і більше рази, а також отримання від здійснення зазначеного виду діяльності прибутку.
Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування.
Крім того, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на такий вид робіт як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з Протоколом (а. с. 1) в провину ОСОБА_1 ставиться надання ним послуг з перевезення пасажирів у режимі таксі на транспортному засобі без оформлення ліцензії на даний вид господарської діяльності та реєстрації як суб'єкта господарювання.
Однак, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладених вище норм, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП за викладених у Протоколі обставин, доказова база має бути спрямована на доведення факту здійснення останнім господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без відповідної ліцензії, а також отримання від здійснення зазначеного виду діяльності доходу.
Між тим, в матеріалах справи в цілому та в Протоколі зокрема відсутні відомості щодо конкретних осіб (пасажирів), яким ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення в режимі таксі, а також щодо отримання ним від цих осіб доходу за надану послугу.
Так, з наданих ініціатором складення протоколу відеозаписів з бодікамери № 470387 та відеореєстратора (а. с. 2), які в судовому засіданні були досліджені судом, слідує сам по собі факт зупинки транспортного засобу IKCO Samand, д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та вбачається, що в салоні автомобіля, окрім водія, знаходилася інша особа, однак таку працівниками поліції не встановлено і як свідка не залучено, що позбавляє суд можливості дослідити обставини справи та встановити, чи дійсно ОСОБА_1 надавав оплатні послуги з перевезення пасажирів у режимі таксі.
Будь-яких інших доказів матеріали справи не містять.
Разом із тим, ОСОБА_1 як на місці зупинки транспортного засобу, так і в подальшому в судовому засіданні, послідовно та з категоричністю стверджував, що послуг з перевезення в режимі таксі він не надавав, будь-якого прибутку від такої діяльності не отримував, а лише безоплатно підвозив знайому свого товариша за проханням останнього, оскільки дістатися з роботи додому у інакший спосіб в комендантську годину вона не мала можливості. Такі твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ініціатором складення протоколу не спростовані, оскільки не надано доказів зворотнього.
Отже, жодних доказів здійснення ОСОБА_1 будь-якої господарської діяльності не надано. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 взагалі надавав послуги з перевезення пасажирів в режимі таксі, а тим більше, що він такі дії здійснював систематично та отримував від них прибуток.
Таким чином, будь-яких доказів, які б безперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення ініціатором складення протоколу не надано і посилання на них в самому протоколі не наведено, а тому констатація факту їх вчинення в протоколі є припущенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, суд також звертає увагу на те, що вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року №1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941, відповідно до пунктів 6, 7 розділу ІІІ якої, усі реквізити Протоколу заповнюються розбірливим почерком державною мовою. Не допускаються закреслювання або виправлення відомостей, що заносяться до Протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як Протокол підписаний особою, відносно якої він складений.
Однак, всупереч вимогам Інструкції № 1376, Протокол заповнений вкрай нерозбірливим почерком, який практично не піддається прочитуванню, що позбавляє суд можливості зрозуміти його зміст, виконаний неохайно та без додержання вимог, які зазначені в статті 256 КУпАП, що є неприпустимим та позбавляє суд можливості брати його до уваги як належний та допустимий доказ по справі.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що обвинувачення є не конкретним, його зміст і суть є не зрозумілими, а тому на його підставі особа не може бути піддана адміністративному стягненню, а отже справа підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.
Варто також зазначити, що на місці події, як це слідує із переглянутого відеозапису, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності наполягала на тому, що бажає скористатися правовою допомогою адвоката, однак фактично таке клопотання було проігнороване працівниками поліції та з посиланням на те, що подія відбувається під час дії комендантської години, було складено Протокол, що призвело до порушення п. «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої 17 липня 1997 року, відповідно до якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього. При цьому, особі повинно бути забезпечено реалізацію її права на захист, яке полягає у наданні їй можливості надавати усні або письмові пояснення з приводу пред'явленого їй обвинувачення, збирати і подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені, зокрема КУпАП.
На підставі викладеного, проаналізувавши та оцінивши наведені докази згідно вимог статті 242 КУпАП, приймаючи до уваги обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про відсутність в діяннях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, так як висновки ініціатора складення протоколу про його винуватість в цьому не ґрунтуються на наданих доказах, а протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, що виключає притягнення особи до відповідальності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність в діяннях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення та необхідності закриття справи з цих підстав.
Керуючись ст. ст. 283 та 284 КУпАП, суд,
Закрити справу щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Анатолій САВЧЕНКО