Справа № 523/21172/23
Номер провадження 3/523/417/24
"10" квітня 2024 р. суддя Суворовського районного суду міста Одеси Сувертак І. В., розглянувши адміністративні матеріали відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить службу в національній гвардії України, а саме в Центрі спеціального призначення НГУ, старший інструктор з водіння, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про притягнення до адміністративної відповідальності по ст. 130 ч.1 КпАП України,
Встановив:
04 листопада 2023 року біля 23 год. 26 хв., гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись в м. Одесі по вул. Семена Палія, 96/3, керував транспортним засобом марки "Mitsubishi L200", номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку відмовився, відмова зафіксована на цифровий носій - ПВР №474482, 474888.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В судове засідання особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення з'явилася, також прибула його захисник - адвокат Чернега І. Ф. Підтримали подані раніше пояснення та фактично ОСОБА_1 свою провину визнав в повному обсязі, та просив врахував обставини, передбачені ст.33 КУпАП, зокрема те, що він є військовослужбовцем Національної гвардії України та займає посаду «старшого інструктора з водіння», виконує функціональні обов'язки водія, є учасником бойових дій. Захисник - адвокат Чернега І. Ф. звертає увагу, що у разі позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік ОСОБА_1 не зможе надалі виконувати свої функціональні обов'язки водія, а отже перебувати на бойовій позиції в Запорізькій області.
Суд, заслухавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку,встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника ступінь його вини майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Однак, апеляційний суд наголошує, що покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008) Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суд враховує, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає застосування альтернативного стягнення, оскільки вказаною нормою закону передбачає одночасне накладення штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи та особи правопорушника, який відповідно до наданих пояснень та долучених до справи документів є учасником бойових дій, діючим військовослужбовцем Національної гвардії України, обіймає посаду старшого інструктора з водіння, навчає військовослужбовців водінню технікою, виконує функціональні обов'язки водія, виїжджає на бойові позиції під час обстрілів, суд вважає, що в даній справі, позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права керування транспортними засобами слід вважати не в повній мірі відповідаючим інтересам держави. Таке стягнення, незважаючи на те, що воно передбачено санкцією статті закону, є надмірним та не відповідає принципу розумності, а його застосування не слугуватиме досягненню мети забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та особи, яка на теперішній час перебуває на військовій службі та боронить державу. При цьому, суд враховує відсутність шкідливих наслідків правопорушення.
За позицією суду вказані обставини, в своїй сукупності, дають підстави для висновку про те, що виконання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , функцій старшого інструктора з водіння, вочевидь буде більш раціональним та кориснішим для виконання завдань в Національній гвардії України, яка бере участь відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про Національну гвардію України» у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони. В даному випадку, накладення на правопорушника адміністративного стягнення у виді штрафу, є достатнім для критичного усвідомлення останнім протиправності свого вчинку, в достатній мірі слугуватиме його вихованню, а також запобігатиме вчиненню ним нових правопорушень у сфері дорожнього руху.
Таким чином суд прийшов до висновку про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 1 КУпАП,
За вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 17000 гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 10 днів.
Постанову може бути звернено до викання протягом трьох місяців з дня набрання нею чинності.
Суддя